Connect with us

Storie di vita

До мами в гості.

Published

on

Приїхали ми до мами. Заходимо в під’їзд, а там сидить хлопчик п’яти років і гірко плаче.

– Чого ти плачеш? – питаю.

А він відповідає:

– Я до бабусі приїхав. Пішов у двір гуляти, повернувся, а вона двері не відчиняє.

Я кажу:

– То чого тебе так розібрало? Бабуся, мабуть, в магазин вийшла, зараз повернеться.

А він реве, аж тремтить. Такий маленький, аж жалко дивитися.

– Як тебе звати?

– Ро-о-ома…

– З якої ти квартири?

– З вісімнадцятої…

А у вісімнадцятій квартирі нові мешканці, я їх ще не знаю. Подзвонила до дверей – тиша. Ну не залишати ж плачучого хлопчика в під’їзді.

– Ходімо, – кажу, – Романе, в гості. А бабусі записку залишимо в дверях.

Прийшли додому. Поки чоловік його розважав, я написала записку: “Рома в кв. 28”. Спустилася, сунула в дверний проріз.

Повертаюсь, Рома вже з моїм дорослим сином машинки по підлозі ганяє, все добре. Умила його, питаю:

– Борщ будеш?

– Буду.

Навернув тарілку борщу, тільки ложка миготіла.

– На друге голубці. Будеш?

– Буду.

Апетит завидний, не причепишся. Два голубці з’їв вмить.

– Тобі компот чи сік?

– Мені чай.

Я трохи здивувалася, бо коли мені було 5 років і в хаті був компот чи сік, то ніхто б не змусив пити чай. Ну гаразд.

Сидимо, п’ємо чай з вафельним тортиком, Рома з чоловіком розмовляє. Обговорили всі суто чоловічі питання: які бувають марки машин, яка їх швидкість та інше важливе.

Прийшла моя мама. Пояснюю їй появу гостя. Мама каже:

– Дивно. У 18-й квартирі живе дівчина твого приблизно віку.

Я нічого дивного в цьому не побачила. Чотирьохдесятирічна жінка цілком може бути бабусею п’ятирічного онука, хто ж їй заборонить.

Мама визнала мій аргумент цілком переконливим і теж кинулася розважати гостя. Витягла коробку з іграшками, і тут у них пішло весілля.

Приблизно через годину лунає дзвінок у двері. Відкриваю – на порозі жінка мого приблизно віку (добре за п’ятдесят, якщо не лукавити – дякую, добра мама).

– Добрий день, – каже. – Я ось з роботи приїхала, а у дверях записка. Ви, мабуть, квартирою помилилися?

Мене насторожило вже те, що вона приїхала з роботи. А те, що ім’я Рома їй нічого не говорить, взагалі вибило з колії.

– У вас онук не губився, випадково? – питаю.

– У мене онуків ще немає, – відповідає.

Так. Пазл не складається. Повертаюся в кімнату. Там всі зайняті справою: мама кладе кубики в самоскид, чоловік прив’язує до нього мотузку, начальник транспортного цеху Рома дає всім вказівки.

– Романе, – кажу я, – ти з якої квартири?

– З вісімнадцятої, – не відриваючись від завантаження і транспортування, відповідає Рома.

– А цю тітку ти знаєш?

Рома обертається, ледь дивиться на господиню 18-ї квартири, байдуже кидає “Ні” і повертається до справ.

– І вона тебе не знає, – кажу я. – Хоча живе в тій самій 18-й квартирі.

Грузчик і водій самоскида завмерли на місці й дивляться на Рому зі здивуванням.

– Не живе, – заспокоює нас Рома і намагається продовжити гру.

Всі мовчки переводять погляд з Роми на жінку мого приблизно віку.

– Я живу в вісімнадцятій, – перелякано бурмоче вона. – Але це не мій хлопчик, чесно слово, не мій.

Я можу зрозуміти, чому вона так злякалася: у моєї мами таке обличчя, ніби вона от-от запустить в неї кубиком і переїде самоскидом.

– Стоп гра, – кажу я і сідаю на підлогу поруч з Ромою. – Давай спочатку. Ти звідки до бабусі приїхав?

– З Львова.

– А свою адресу у Львові знаєш?

Називає адресу: вулицю, дім, квартиру.

– А бабусину адресу знаєш?

Називає адресу бабусі і пазл складається. Маленький бешкетник ганяв з друзями у своєму дворі і, в процесі гри, вони непомітно перемістилися у сусідній двір. Потім друзі розбіглися по домах, ну і наш герой пішов додому, бо що йому одному на вулиці робити. Дома типові, як дві краплі води подібні. Замість бабусиного дому він прийшов до нашого. У двері постукав – йому не відчинили. Він злякався і заплакав. Оце і вся справа.

Сунули Ромі машинку на добру довгу пам’ять, взяли на руки і понесли до бабусі, яка там, напевно, вже вся сива, якщо взагалі жива. Прибігаємо в сусідній двір. Чуємо вдалині голос, що ніжно кличе: “Рома! Ромааа! Ромаааан!”.

Біжимо на цей голос. Бачимо до смерті налякану жінку мого приблизно віку (після святкування 60-річного ювілею ще не всі букети зів’яли).

– Ваш?

– Наш!

І зі сльозами кидається на груди одразу нам усім.

Заспокоїли, пояснили ситуацію, посміялися. У бабусі сміх був нервовий, треба сказати. А Ромі хоп-хни, у нього нова машинка, чого ви там всі кричите, не даєте зосередитися на грі. Бабуся так розсипалася з подяками, що ми поспішили ретируватися, поки вона зовсім не розсипалася.

Даємо задній хід, чуємо, вона каже:

– Рома, ходімо швидше обідати, ти ж голодний.

– Я вже поїв, – відповідає Рома, возячи машинкою по асфальту.

– Він вже поїв, – підтверджую я, обертаючись. – Перше, друге і чай.

– А треба ж! – дивується бабуся. – Він так погано їсть, просто ложку супу в нього не запхати.

Я здивовано піднімаю брову, згадуючи, які порції уплітав за обидві щоки Рома, а він відволікається, нарешті, від машинки і гукає нам:

– Папа! Я завтра ще прийду!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 + чотирнадцять =

Також цікаво:

EN2 години ago

I Left Three Puppies Behind the Garages. Margaret Holloway Wouldn’t Give Them Back.

My name is Dale Pruitt. I'm thirty-three, I work the lift bay at a tire shop on Route 20 outside...

Storie di vita6 години ago

Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute.

Non chiedo nulla per me… Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute. ❤️ Qualche giorno fa, mia figlia...

Storie di vita7 години ago

La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento, mi sembrò di parlare con una sconosciuta.

«Tu hai capito bene con chi stai parlando?» La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento,...

Storie di vita8 години ago

La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno.

«Mamma? Perché sei ancora qui?» La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno. Mi voltai...

EN12 години ago

Fifteen Percent of Dolan’s Auto That Diane Never Got

People in Erie still tell this story the way my wife's aunt tells it. The ungrateful mechanic who took her...

EN12 години ago

The Stranger in Aisle Nine Warned Daniel About Natalie’s Signature

Daniel Marsh almost skipped the Fry's on Grant Road that Tuesday. He had forty minutes before his first appointment at...

Storie di vita12 години ago

Dopo 31 anni di matrimonio, mio marito mi lasciò per una collega

Quando Sergio suonò il campanello, era passato esattamente un mese dalla sera in cui se n’era andato. Stavo sistemando alcuni...

EN12 години ago

Troy Forged My Signature for $52,000 in Bozeman, and Sandra Expected Me to Pay It Quietly

My mother-in-law has a specific way of saying "mechanic" that makes it sound like a crime. She did it again...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.