Життя
До сліз: поховали бабусю взимку в тонкому платті, але що сталося далі було неймовірно
Бабуся повернулася за теплим одягом … – Давай хоч ноги їй укутаємо! – Петро не міг без жалю дивитися на покійницю.
Вона лежала в літньому сарафані і босоніжках, накрита тонким простирадлом. На дворі було – 30 ° С. Місце під могилу дві доби відігрівали вогнищами. Дура-дружина стояла на своєму. Мовляв, що бабуся приготувала, те і одягнули. А мертве тіло морозу не боїться, бо не відчуває!
Петро не знав, що відчуває бабка дружини, але сам чомусь відчував незручність. Ну не по-людськи це, якщо можна так сказати про покійного, ховати взимку в чому мати народила! Він ще раз глянув на заледеніле обличчя, яке майже злилося з подушкою, плюнув і відвернувся.
Труну закидали грудками мерзлої землі, швидко випили по чарці за помин душі і поспішили додому, в тепло – пом’янути як слід. Стіл був накритий щедро: кутя, млинці, галушки, холодець та інше. Чарки теж не були порожніми.
Через годину скорботні обличчя розглядалися і зарум’янилися. До вечора присутні, як це частенько буває, забули з якого приводу зустрілися. За столом жартували, сміялися, лізли обніматися. Ще трохи – і зажадали б гармошку.
Петро в загальній вакханалії не брав участі. Сидів, згорбившись, на розі столу і думав про померлу бабцю. Як їй там, у крижаній могилі? Нехай плоть мертва – душа-то жива. Ну, як образиться на них за таке нехтування, стане лякати. Забобонний Петро крадькома хрестився і просив покійну про прощення.
Вночі його розбудив крик дружини. Вона втиснулася в спинку ліжка, витріщалися в темряву і шепотіла: “Іди! Забирай, що хочеш і йди! “Петро включив світло – в кімнаті нікого не було. Він приніс води і домігся від переляканої жінки виразної розповіді.
Наснилося їй, що хтось у віконце стукає. Виглянула за двері і завмерла: на дворі сліди криваві, а біля ганку стоїть бабуся.
– Не лякайся, онучко. Це я об гілки ялинові, що ви за труною кидали, ноги сколола. Хустку свою пухову прийшла забрати. Не думала я взимку-то помирати, а он як довелося! Холодно мені лежати … І Петрику “спасибі” передай, що думає про мене!
Від почутого Петро похолов. Схопив зі стіни улюблену бабину шаль і не чекаючи ранку помчав на кладовище. Там він старанно вкрив могилку хусткою і присипав снігом. Потім ще раз попросив у небіжчиці вибачення за себе і за дружину.
З тих пір подружжя ніхто ночами не турбував. Тільки на сороковий день вони побачили однаковий сон: бабуся йшла від них по стежці через яр. На плечах у неї була сіра пухова шаль.
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every move was precise, coldly calculated. She knew: this wasn’t just a simple return. This was her revenge.
Charlotte stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if walking onto a stage. Every movement was precise, coldly measured....
That Night I Stepped Onto the Street, Not Knowing Where the Road Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stone, Yet I Clutched It Like It Held My Very Freedom.
When I stepped onto the street that night, I had no idea where my path would lead. My suitcase felt...
That Night I Stepped Onto the Street, I Had No Idea Where My Path Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stones, Yet I Clutched It Like It Held My Freedom.
That night, when I stepped onto the street, I had no idea where the road would take me. My suitcase...
On the Importance of Me-Time: A Personal Reflection
**A Note on Me-Time** Recently, a friend popped over for coffee, and as we sat chatting about life, I mentioned,...
On the Margins of Me-Time: Reflections on Personal Space and Self-Care
**On the Margins of Me-Time** Not long ago, an old mate came round for a cuppa, and we sat nattering...
Leave Her Here to Die in the Snow!” They Said, Abandoning the Old Woman. Little Did the Monsters Know, the Boomerang Would Soon Come Back.
“Leave her here, let her die!” they muttered, dumping the old woman into the snow. The fools didnt realise the...
Leave Her Here to Die in the Snow!” They Cried, Abandoning Grandma. Little Did Those Monsters Know, the Boomerang Would Soon Come Back Around.
“Leave her here, let her die!” they muttered, dumping the old woman into the snowdrift. The fools didnt realise the...
A Wealthy Woman Visits Her Son’s Grave and Finds a Weeping Waitress Cradling a Baby — The Shocking Truth That Altered Their Lives Forever
A Wealthy Lady Visits Her Sons Grave and Finds a Weary Waitress Holding a Baby What She Learned Changed Everything...