Connect with us

З життя

Дочь и её «друзья»: как кухня стала полем битвы для моих эмоций

Published

on

Сегодня был тяжелый день. Моя дочь Варя снова довела меня до слез.

Она у нас добрая, общительная, душа компании — но иногда это становится проблемой. Варя дружит со всеми: с одноклассниками, дворовыми ребятами, детьми из музыкалки… И почему-то все они считают наш дом своей столовой.

Сначала я не придавала этому значения — ну пришли, посмеялись, выпили чаю, ушли. Пусть веселятся. Но потом границы стерлись окончательно.

Вчера я пришла с работы на взводе — устала, голодная, мечтала хоть поесть и лечь. Захожу на кухню — а там двое незнакомых пацанов доедают мой борщ. Прямо из кастрюли! Готовила на два дня, чтобы вечерами не стоять у плиты. Они даже не смутились — доели, посуду в раковину бросили и весело смылись.

Я поговорила с Варей. Объяснила: угощать друзей печеньем — ради бога. Но борщ, котлеты, картошка — это не раздача для всех, а наша еда. На нее уходят и деньги, и время.

Дочь в ответ хлопнула дверью и прошипела: “Жадина! Даже друзьям поесть не дашь!” Не вышла ужинать, хотя я скрепя сердце снова поставила картошку и котлеты.

Сегодня пришел муж с ночной смены — а холодильник пустой. Опять! Варя снова натащила друзей. Ни супа, ни каши, даже хлеба не осталось. Только крошки и грязные тарелки.

Она снова заперлась. Не разговаривает. Смотрит на нас, как на врагов. А мы всего лишь просим уважать наш дом и труд.

Я не жмотка. Мы не богачи, но живем умеренно. Только вот кормить полдвора — морально не могу.

Бабка советует ремня дать. Но я не верю в ремень. Верю в слова. Но что делать, если дочь их не слышит?

Может, я что-то упустила? Слишком много позволяла? Или это просто переходный возраст?

Хочу, чтобы Варя снова смотрела на меня с благодарностью, а не с обидой. Чтобы понимала: семья — это не бесплатная столовая.

Вывод на сегодня: границы нужны даже в любви. Иначе тебя просто сожрут. Буквально.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять + чотири =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя2 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...

З життя4 години ago

Право на помилку.

Соломія дізналася про батькову коханку випадково. Того дня вона пропустила школу, аби супроводжувати подругу до тату-майстра. Необачно було йти до...

З життя5 години ago

Розрив, що врятував моє життя

— Олесю, ти що робиш?! — голос Богдана гримів по всій квартирі. — Куди це ти зібралася в такому вигляді?!...

З життя8 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...

З життя11 години ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя12 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя15 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...