Connect with us

З життя

Дочь и её «друзья»: как кухня стала полем битвы для моих эмоций

Published

on

Сегодня был тяжелый день. Моя дочь Варя снова довела меня до слез.

Она у нас добрая, общительная, душа компании — но иногда это становится проблемой. Варя дружит со всеми: с одноклассниками, дворовыми ребятами, детьми из музыкалки… И почему-то все они считают наш дом своей столовой.

Сначала я не придавала этому значения — ну пришли, посмеялись, выпили чаю, ушли. Пусть веселятся. Но потом границы стерлись окончательно.

Вчера я пришла с работы на взводе — устала, голодная, мечтала хоть поесть и лечь. Захожу на кухню — а там двое незнакомых пацанов доедают мой борщ. Прямо из кастрюли! Готовила на два дня, чтобы вечерами не стоять у плиты. Они даже не смутились — доели, посуду в раковину бросили и весело смылись.

Я поговорила с Варей. Объяснила: угощать друзей печеньем — ради бога. Но борщ, котлеты, картошка — это не раздача для всех, а наша еда. На нее уходят и деньги, и время.

Дочь в ответ хлопнула дверью и прошипела: “Жадина! Даже друзьям поесть не дашь!” Не вышла ужинать, хотя я скрепя сердце снова поставила картошку и котлеты.

Сегодня пришел муж с ночной смены — а холодильник пустой. Опять! Варя снова натащила друзей. Ни супа, ни каши, даже хлеба не осталось. Только крошки и грязные тарелки.

Она снова заперлась. Не разговаривает. Смотрит на нас, как на врагов. А мы всего лишь просим уважать наш дом и труд.

Я не жмотка. Мы не богачи, но живем умеренно. Только вот кормить полдвора — морально не могу.

Бабка советует ремня дать. Но я не верю в ремень. Верю в слова. Но что делать, если дочь их не слышит?

Может, я что-то упустила? Слишком много позволяла? Или это просто переходный возраст?

Хочу, чтобы Варя снова смотрела на меня с благодарностью, а не с обидой. Чтобы понимала: семья — это не бесплатная столовая.

Вывод на сегодня: границы нужны даже в любви. Иначе тебя просто сожрут. Буквально.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 1 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Дім для Мрій

Дім для Оксани Тарас завжди пишався старшим братом і з малку брав із нього приклад. За столом їв лише те,...

З життя1 годину ago

Сила почуттів

Олег довго сидів, дивлячись на телефон. Він і так затягував. Нарешті, глибоко вдихнувши, натиснув кнопку дзвінка. Пролунав один гудок, другий…...

З життя2 години ago

Бажання повернутися

**Щоденник** Все завжди починалися однаково: Оксана прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні годинники. Умивалася, готувала сніданок....

З життя2 години ago

Талант на сцені

Акторка Марійка зайшла до вагона метро й опустилася на сидіння. Навіщо вона взула черевики на підборах? Та тому, що в...

З життя3 години ago

Завітай, коли зможеш

Щоденниковий запис Прийди, коли зможеш — Алло, Олеся? — почувся знайомий голос. Від раптового хвилювання серце забилося так голосно, що...

З життя4 години ago

Квартира: Сага однієї родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи й думала, як зробити так, щоб мати не дізналася про...

З життя5 години ago

Не бійся, я ненадовго: поживу тиждень, поки знайду дах над головою.

— Не бійся, надовго не залишусь. Поживу тиждень, поки з житлом не визначусь. Не вижен— Вона потім пішла, наче й...

З життя6 години ago

Ніхто не отримає тебе від мене!

Українська адаптація: — Не віддам. Нікому тебе не віддам. — Можна? — У розчинені двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом...