Connect with us

З життя

Долгий путь в 300 километров: неожиданная встреча с холодным приёмом невестки

Published

on

Галина Ивановна всю жизнь ждала внуков. Когда её сын Дмитрий взял в жены Светлану, надежда затеплилась с новой силой. Но шли годы, а детский смех не наполнял их дом. Врачи развели руками — природное продолжение рода оказалось невозможным. После долгих мучений пара решилась на ЭКО, и чудо свершилось: на свет появилась долгожданная внучка Лидочка.

Первые годы казались сказкой. Дмитрий души не чаял в жене и дочери, баловал их подарками. Но семейное счастье рассыпалось, когда мужчина увлёкся молодой коллегой — бездетной, легкомысленной, пахнущей духами свободы. Бросив Светлану с ребёнком, он исчез, оставив после себя ипотеку и разбитые сердца.

Не выдержав предательства, молодая мать собрала чемоданы и уехала к родителям в старинный городок Старицу Тверской области, затерянный в трёхстах километрах от столицы. Галина Ивановна металась между стыдом за сына и тоской по внучке. Она заваливала невестку сообщениями, звонила на рассвете — в ответ получала сухие фразы, будто сквозь сито просеянные.

Когда Лиде исполнилось три года, бабушка твёрдо решила: увидит внучку даже ценой уничтожения последнего моста. Предупредив Светлану о визите, она услышала в трубке ледяное: «Ваше право». Связав узел с вязаными кофточками, деревянными матрёшками и туесом клюквенного варенья, Галина Ивановна отправилась в путь на потрёпанной «Ладе».

В Старице её ждал приём хуже, чем в царстве Снежной королевы. Светлана вышла к машине с ребёнком на руках, предложив «пройтись до сквера». Хмурый ноябрь сыпал колючую изморозь. Бабушка, спотыкаясь о скользкую брусчатку, пыталась рассмотреть черты внучки сквозь пелену дождя. Ни чаю, ни стула, ни простого «проходите» — стояли как попрошайки у чужого крыльца.

Разговор клеился хуже размокшей газеты. На вопросы о здоровье Лиды невестка отвечала односложно, глядя куда-то за спину. Когда дрожащие руки протянули гостинцы, Светлана сначала отпрянула, будто от краденого. Взяв свёрток через силу, вдруг резко оборвала: «Дочке спать пора». Исчезла в подъезде, оставив Галину Ивановну мокнуть под водосточной трубой.

Обратная дорога растянулась на вечность. Слёзы капали на потрёпанный руль, смешиваясь с дождём. Как же так? Она же не виновата, что сын оказался подлецом! Ночные бдения у кроватки внучки, последние деньги на лекарства — всё стёрлось, будто мелом на асфальте. Теперь её мир ограничивался чужими фотками в закрытом профиле Светланы.

Дома бабушка три дня не подходила к телефону. Разум шептал: «Она же через ад прошла», но сердце рвалось к Лидочке. Может, к Рождеству смягчится? Или хоть открытку пришлёт? Пока же оставалось разглядывать старые снимки и шептать молитвы, чтобы любовь проросла сквозь бетон обид.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − 11 =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Мені 69 років, і я маю право говорити про своє життя — таємниці, які більше не можу приховувати

Мені вже 69 років, і я маю право говорити про своє життя — таємниці, які більше не можу ховати. У...

З життя10 хвилин ago

Я вже подумки зібрала сумку, щоб втекти з дитиною від сімейних утисків

Сьогодні я у думках зібрала сумку з найнеобхіднішим — треба втікати з сином від чоловіка та його родини з цього...

З життя16 хвилин ago

После 47 лет брака муж внезапно объявил о разводе: удар, от которого я не могу оправиться

После 47 лет совместной жизни мой муж неожиданно заявил, что хочет развестись. Его слова стали для меня ударом ниже пояса,...

З життя41 хвилина ago

Таємниця, що розриває мене зсередини, у величному будинку моєї мами

Живу я з матір’ю у її величезному маєтку — та таємниця, яку я ховаю, розриває мені сердце. У тихому селі...

З життя44 хвилини ago

Обида на юбилее: Подаренная квартира оказалось мала награды?

В свой шестидесятый день рождения я готовилась с особым волнением. Долгими вечерами продумывала детали: составляла меню, заказывала продукты, заранее готовила...

З життя47 хвилин ago

Готова в будь-який момент покинути село з дитиною, рятуючись від чоловіка і його батьків

Я вже подумки зібрала сумку з найнеобхіднішим, щоб втекти з дитиною від чоловіка та його батьків із цього села. Ні,...

З життя57 хвилин ago

Мені вже 69 років, і я маю право розповісти про своє життя — таємниці, які більше не можу приховувати

Мені вже 69 років, і я маю право говорити про своє життя — таємниці, які більше не можу ховати. У...

З життя1 годину ago

Мені було 49, двоє дорослих дітей і коханий чоловік — та він обрав молодшу і все зруйнував

Щоденник Мені виповнилося 49, двоє дорослих дітей і коханий чоловік — але він обрав молодість і зруйнував усе. У тихому...