Донька, позбавлена любові

Відчужена дочка

Від самого малечку Наталя гадала, що вона прийомна. Якось, залишившись вдома сама, вона заходилася шукати різні документи, намагаючись виявити той самий – про усиновлення. Але виявила тільки своє свідоцтво про народження, і там свідчилося, що її батьки – це й справді її мама і тато.

Здавалося б, Наталя мала б зрадіти, але вона відчула ще більше розгубленість. Адже відтоді вона зовсім перестала розуміти, у чому ж справа.

Наталя була старшою дитиною у сім’ї. А через три роки після її народження у батьків народилася ще одна дівчинка – Олеся. Зрозуміло, до народження сестри Наталя слабко пам’ятала себе. Але ось після появи Олесі спогадів вистачало.

Над Олесечкою дбайливо наглядали. Олесі купували найкращі речі та іграшки, а Наталя часто доношувала вбрання за двоюрідною сестрою. Вже у школі, якщо Наталя приносила додому погану оцінку, її суворо сварили та позбавляли якихось привілей, типу перегляду телевізора або прогулянок із подружками. Якщо ж Олеся приходила із двійкою, мама завжди заспокоювала її, мовляв, оцінки не головне.

Найбільшою ненависною фразою для Наталі стала «Олеся молодша». І після цього слідувало щось на кшталт: «віддай їй іграшку» або «нехай вона з’їсть єдину цукерку».

Коли дівчата підросли, Олеся також помітила, що батьківська любов розподілена нерівномірно. І почала нахабно цим користуватися. Вона виросла чудовою актрисою. Могла заплакати, коли їй було потрібно, могла підлестити мамі чи татові. Наталя такими талантами не володіла, та максимум – голосно грюкала дверима при черговій несправедливості.

Наталя не вступила на бюджет в університет і була змушена навчатися в коледжі. Батьки сказали, що у них немає грошей, щоб оплатити їй навчання. Та й звідки у них раптом з’явилися б ці гроші, якщо все йшло на Олесиних репетиторів та відкладалося на її майбутнє навчання.

Після першого курсу Наталя влаштувалася на роботу і, отримавши зарплату, відразу ж зняла кімнату та переїхала від батьків. З кожним роком залишатися з ними та молодшою сестрою ставало дедалі нестерпніше.

Олеся ж, розуміючи, що батьки все їй спускають з рук, зовсім закинула навчання і почала багато гуляти. Вона прекрасно усвідомлювала, що їй все одно оплатять навчання в університеті, тож навіщо напружуватися?

Крім цього, поки Наталя не з’їхала, Олеся почала без дозволу брати у сестри одяг та косметику, а якось навіть обманула батьків, що сигарети, які вони випадково знайшли, належать Наталі. Звісно, старша відмовлялася, але зрозуміло було, кому повірять.

Зрештою, Наталя з’їхала. Але образа та нерозуміння так і залишилися з нею. Вона старалася якомога рідше спілкуватися з батьками та сестрою, адже кожне її відвідування рідного дому закінчувалося хвальбою Олесі та докорами Наталі. Причому докори були вигадані. Як, власне, і ода існуванню молодшої дочки.

Завершивши коледж, Наталя влаштувалася на гарну роботу і почала добре заробляти. Вона змінила кімнату на простору квартиру, познайомилася з чудовим молодим чоловіком і почала ходити до психолога. Наталя чудово усвідомлювала, що дитячі комплекси заважають їй жити. А їй самій хотілося створити хорошу сім’ю, в якій пануватимуть любов та турбота. Правда, Наталя була впевнена, що народить лише одну дитину. Яким би хорошим не був психолог, страх того, що вона повторить поведінку батьків, ніяк не відступав.

Незабаром її молодий чоловік Кирило зробив пропозицію, і вони тихо розписалися. Без величезного весілля і, головне, без Наталиних батьків. До речі, із мамою Кирила Наталя мала дуже гарні стосунки. Вона навіть якось розповіла свекрусі про ставлення батьків до неї та молодшої сестри.

– Не бери це до серця, — усміхнулася свекруха. — З тобою все гаразд. Просто є люди, у яких безмежний запас любові, а є такі, у яких його лише певна кількість. І твої батьки — саме другий випадок. Це їхня помилка і їхня проблема. І ти ж прекрасно знаєш, що ти тепер моя дочка.

Потроху у Наталі та Кирила все налагоджувалося. Вони взяли квартиру в іпотеку, завели кота і стали щасливо жити. Іноді Наталя спілкувалася з батьками, лише щоб пересвідчитися, що вони живі-здорові. З сестрою вона ніяк не підтримувала відносин, знаючи лише про те, що вона навчається на третьому курсі.

Одного вечора, коли Наталя з чоловіком дивилися серіал, пролунав дзвінок. Телефонувала Наталина мама, що дуже здивувало дівчину. Бо зазвичай, вона дзвонила батькам, ті рідко її згадували.

– Щось сталося? – запитала вона, поставивши фільм на паузу.

– Донечка! Біда! – закричала мама.

– Щось із татом? – злякано запитала дівчина. Хіба які б не були її батьки, все ж вони її виховали. І любила вона їх, лише якоюсь дивною, образливою любов’ю.

– Ні. З Олесею.

А ось щодо сестри Наталя не відчувала взагалі нічого, крім злості та образи. Якби Олеся поводилася інакше, то, можливо, дівчина і не так би сильно помічала різницю в ставленні батьків до них. Але молодша сестра завжди цим користувалася і постійно підставляла Наталію, знаючи, що їй, Олесі, повірять.

– Що трапилося? – із ввічливості спитала Наталя.

– Там якась мутна історія… – пробурмотіла мама.

Наталя була заінтригована. Вона думала, що сестра до лікарні потрапила чи її відрахували. Але мутна історія…

– Загалом, Олеся, начебто, збила якогось чоловіка.

– У Олесі є права та машина? – здивовано спитала дівчина. Хоча, вона б не здивувалася, якби батьки придбали їй автомобіль за першою її примхою.

– Ні, — зробивши паузу, відповіла мама. — Це, нібито, машина одного друга. Але я не вірю, що Олеся винна.

Наталя навіть хмикнула. Ну, звісно, Олесечка ж свята.

– І що?

– Кажуть, що вона була п’яною, а той чоловік потрапив до лікарні. Це ж кошмар! Її можуть посадити! І з університету виключити. Треба щось робити, Наталю.

Наталі так і хотілося відповісти, що якщо вони не змогли нормально виховати дочку, то тепер її життя виховуватиме. І буде правильно, якщо вона понесе покарання, щоб зрозуміла, що будь-які вчинки мають свої наслідки. Але вона знала, що мама все одно не сприйме ці слова. Тому лише запитала:

– Що робити, мамо?

– В общем, ми з татом порадилися і вирішили підкупити поліцію і заплатити тому чоловікові, щоб він не висував звинувачень.

Наталя спершу навіть подумала, що їй почулося.

– Ти взагалі усвідомлюєш, що говориш? – тихо спитала вона. – Ти хочеш порушити закон, знаючи, що твоя дочка п’яною без прав когось збила?

– Так, вона помилилася, – досить різко відповіла мати. – Але ми повинні прощати помилки. Ми ж і на твої очі закривали.

Наталю пробрав нервовий смішок.

– На які, мої? На те, що я загубила ключі від дому? Або забула хліб купити?

– Ми не про це зараз, – обірвала її мама. – Коротше, нам треба всім скинутися. Ти ж казала, що ви збираєте на машину. Ти повинна віддати ці гроші, щоб допомогти сестрі. На машину ви ще накопичите, а її життя може піти шкереберть.

Напевно, у цей момент Наталя зрозуміла, що більше не хоче мати справ з сім’єю. І спілкуватися не хоче. Вона знайшла нову, люблячу родину у вигляді свого чоловіка та його мами. І їй було цього достатньо.

– Я не віддам гроші. І я буду рада, якщо Олесю посадять. Вважаю, вона отримала по заслугах.

– Як ти можеш?! – закричала мати. – Ми тебе не так виховували!

– Так, не так. Ви мене виховували як другосортну доньку. Я не пам’ятаю, щоб хоч раз відчула від вас любов. Зате другій дочці ви все прощали та випускали з рук її нахабну поведінку. Тепер пожинайте плоди. Молодша зовсім втратила глузд, а старша більше не хоче вас знати.

На цих словах Наталя поклала слухавку. Кирило, чуючи всю розмову, обійняв трясучуся жінку, і вона одразу ж заплакала у нього на плечі. Коли сльози вичерпалися, як відрізало. Виявляється, вона й справді може без батьків. І вона більше не буде доводити, що вона хороша, розумна та добра. Не буде намагатися привернути їхню увагу.

Минув час, і від родичів Наталя дізналася, що Олесі дали невеликий термін. Або батьки не знайшли грошей, або підкуп не вдався.

Наталя незабаром завагітніла. А коли народила прекрасну доньку, зрозуміла, що хоче ще дитину. З часом вона усвідомила, що не стане такою, як її батьки. І це все завдяки чоловікові та свекрусі, які кожному словом та вчинком доводили, що вона чудова мати.

Коли в Наталі народилася дитина, вона, проваджена гормонами, все ж повідомила батькам, що вони стали бабусею та дідусем. І отримали у відповідь, що відтепер у них тепер одна дочка, яка не відвернеться від сім’ї у важку хвилину.

І найцікавіше, Наталю це навіть не зачепило. Вона зраділа. Тепер у неї на душі не буде тягаря, що вона позбавила внучку бабусі та дідуся. Наталя дала їм шанс, вони ним не скористалися. І, чомусь, дівчина подумала, що так навіть буде легше для всіх.