Донька, що прагне любові

Від дитинства Наталя вважала, що вона прийомна. Якось, залишившись вдома одна, вона почала переглядати різноманітні документи, намагаючись знайти той самий, що підтверджував би її всиновлення. Але виявила лише своє свідоцтво про народження, і там було зазначено, що її батьки дійсно є її матір’ю та батьком.

Здавалося б, вона мала б зрадіти, але це лише засмутило її. Бо після цього вона зовсім перестала розуміти, що з нею не так.

Наталя була старшою дитиною в сім’ї. А через три роки після її народження, у батьків з’явилася ще одна дівчинка – Олеся. Наталя погано пам’ятала себе до народження сестри. Але після появи Олесі спогадів було чимало.

Над Олесечкою тряслись. Їй купували найкращі речі та іграшки, а Наталя часто доношувала одяг за двоюрідною сестрою. Уже в школі, якщо Наталя приносила погану оцінку, її сильно лаяли і позбавляли певних привілеїв, як-от перегляд телевізора чи прогулянки з подругами. Якщо ж Олеся приходила з поганою оцінкою, мама завжди заспокоювала її, кажучи, що оцінки – не головне.

Самою ненависною фразою для Наталі було «Олеся молодша». І завжди слідувало продовження, типу, віддай їй іграшку або нехай вона з’їсть єдину цукерку.

Коли дівчата підросли, Олеся теж почала помічати, що батьківська любов розподілена нерівномірно. І почала цим сміливо користуватися. Олеся виросла чудовою актрисою. Могла плакати за потреби, могла лестити мамі чи татові. Наталя такими талантами не володіла і, максимум, голосно грюкала дверима при черговій несправедливості.

Наталя не встигла на бюджет в університет, і довелося йти в коледж. Батьки сказали, що не мають грошей, щоб оплатити їй навчання. Звідки у них з’явилися б гроші, якщо вони все віддавали на репетиторів Олесі і відкладали їй на майбутнє навчання.

Після першого курсу Наталя влаштувалася на роботу і, отримавши зарплату, одразу зняла кімнату і переїхала від батьків. З кожним роком перебування з ними і молодшою сестрою ставало все нестерпнішим.

Олеся ж, відчуваючи, що батьки спускають їй усе з рук, остаточно перестала звертати увагу на навчання і стала багато гуляти. Вона прекрасно розуміла, що їй все одно оплатять навчання в університеті, тож навіщо напружуватися?

Крім того, поки Наталя не з’їхала, Олеся почала без дозволу брати у Наталі одяг і косметику, а якось взагалі збрехала батькам, що цигарки, які вони випадково виявили, належать Наталі. Звичайно, старша заперечувала, але зрозуміло, кому повірили.

Зрештою, Наталя переїхала. Але образа і нерозуміння все одно залишилися з нею. Вона намагалася якомога менше спілкуватись з батьками і сестрою, бо кожен візит у рідний дім закінчувався похвалами Олесі і докорами Наталі. Притім докори були вигадані. Як, власне, і ода молодшій дочці.

Закінчивши коледж, Наталя влаштувалася на хорошу роботу і почала пристойно заробляти. Вона змінила кімнату на простору квартиру, зустріла чудового молодого чоловіка і почала ходити до психолога. Наталя прекрасно усвідомлювала, що дитячі комплекси заважають їй жити. А їй самій хотілося створити щасливу родину, в якій пануватиме любов і турбота. Правда, Наталя була впевнена, що народить лише одну дитину. Яким би хорошим не був психолог, страх повторити поведінку батьків ніяк не проходив.

Невдовзі молодий чоловік Наталі Кирило зробив їй пропозицію, і вони тихо розписалися. Без величезного весілля і, головне, без батьків Наталі. До речі, з мамою Кирила Наталя склала дуже хороші стосунки. Вона навіть якось розповіла свекрусі про ставлення батьків до неї і молодшої сестри.

– Не переймайся, – усміхнулася вона їй. – З тобою все гаразд. Просто є люди, у яких безмежний запас любові, а є ті, у кого його певна кількість. От твої батьки якраз другий варіант. Це їхня помилка і їхня проблема. І ти ж прекрасно знаєш, що ти тепер і моя дочка.

Поступово у Наталі і Кирила все налагоджувалося. Вони взяли квартиру в іпотеку, завели кота і стали щасливо жити. Іноді Наталя спілкувалася з батьками, тільки для того, щоб переконатися, що вони живі-здорові. З сестрою вона не підтримувала жодних стосунків, знаючи лише те, що вона навчається на третьому курсі.

В один з вечорів, коли Наталя зі своїм чоловіком дивилися серіал, задзвонив телефон. Телефонувала мама Наталі, і це дуже здивувало дівчину. Як правило, вона телефонувала батькам. Вони рідко про неї згадували.

– Щось трапилося? – запитала вона, поставивши фільм на паузу.

– Донечко! Біда! – закричала мама.

– Щось із татом? – злякано запитала дівчина. Якими б не були її батьки, вони все ж її виростили. Та й любила вона їх, тільки якоюсь дивною, образливою любов’ю.

– Ні. З Олесею.

А от до сестри Наталя не відчувала взагалі нічого, окрім злості й образи. Якби Олеся поводилася інакше, то, можливо, дівчина і не так би сильно помічала різницю в ставленні батьків до них. Але молодша сестра завжди користувалася цим і постійно підставляла Наталю, знаючи, що повірять їй, Олесечці.

– Що трапилося? – із ввічливості запитала Наталя.

– Там якась мутна ситуація… – пробурмотіла мама.

Наталя була заінтригована. Вона думала, що сестра потрапила в лікарню або її відрахували. Але мутна ситуація…

– Загалом, Олеся, здається, збила людину.

– У Олесі є права і машина? – здивовано запитала дівчина. Хоча, вона не здивується, якщо батьки придбали їй автомобіль за першої її примхи.

– Ні, – зробивши паузу, відповіла мама. – Це, ніби, автомобіль друга. Але я не вірю, що Олеся винна.

Наталя навіть пирхнула. Ну, звичайно, Олесечка ж свята.

– І що тепер?

– Сказали, що вона була п’яна, а той чоловік потрапив у лікарню. Це жах! Її можуть посадити! І з університету виключити. Треба щось робити, Наталю.

Наталя подумала, що зараз їй хочеться відповісти, що якщо вони не змогли нормально виховати дочку, тепер її життєві обставини виховають її. І буде правильно, якщо вона понесе покарання, щоб зрозуміла, що будь-які вчинки несуть свої наслідки. Але вона знала, що мама все одно не сприйме ці слова. Тому просто запитала:

– Що робити, мамо?

– Загалом, ми з татом порадились і вирішили підкупити поліцію та заплатити тому чоловікові, аби він не висував звинувачення.

Наталя в першу секунду подумала, що їй почулося.

– Ти взагалі розумієш, що говориш? – запитала вона. – Ти хочеш порушити закон, знаючи, що твоя донька п’яною без прав когось збила?

– Так, вона помилилася, – досить різко відповіла мати. – Але ми повинні прощати помилки. Ми ж заплющували очі на твої.

Наталю розібрав нервовий смішок.

– На які, мої? На те, що я загубила ключі від дому? Чи забула купити хліб?

– Ми зараз не про це, – обірвала її мама. – Загалом, нам потрібно всім скинутися грошима. Ти ж казала, що ви збираєте на машину. Ти маєш віддати ці гроші, щоб допомогти сестрі. На машину ви ще заробите, а її життя може піти під укіс.

Мабуть, у цей момент Наталя зрозуміла, що більше не хоче мати справ з цією родиною. І спілкуватися не хоче. Вона знайшла нову, люблячу сім’ю у вигляді чоловіка і його матері. І їй достатньо.

– Я не віддам гроші. І буду щаслива, якщо Олесю посадять. Вважаю, що вона отримала по заслугах.

– Як ти можеш?! – закричала мати. – Ми ж не так тебе виховували!

– Так, не так. Ви мене виховували, як другосортну дочку. Не пам’ятаю, щоб хоч раз відчула від вас любов. Зате другій дочці ви все прощали і спускали з рук її нахабну поведінку. Тепер пожнете плоди. Молодша зовсім вийшла з-під контролю, а старша більше не хоче вас знати.

На цих словах Наталя поклала трубку. Кирило, почувши розмову, обійняв тріпотливу дружину, і вона одразу розплакалася в нього на плечі. Коли закінчилися сльози, Наталю, як відрізало. Виявляється, вона і справді може без батьків. І вона більше не доводитиме, що вона хороша, розумна і добра. Не буде намагатися звернути на себе їхню увагу.

Минув час, і від родичів Наталя дізналася, що Олесю дали невеликий строк. Або батьки не знайшли грошей, або підкуп не вдався.

Наталя невдовзі завагітніла. А коли народила прекрасну доньку, зрозуміла, що хоче ще одну дитину. З часом вона усвідомила, що не стане такою, як її батьки. І це завдяки чоловіку і свекрові, які чи не щодня словами і вчинками доводили, що вона прекрасна мати.

Коли у Наталі народилася дитина, вона, підвладна гормонам, все-таки повідомила батькам, що вони стали бабусею і дідусем. І отримала у відповідь, що відтепер у них лише одна дочка, яка не відвернеться від родини у важкий момент.

І найцікавіше, Наталю це навіть не зачепило. Вона зраділа. Тепер на її душі не буде вантажу, що вона позбавила внучку бабусі і дідуся. Наталя дала їм шанс, вони не скористалися. І, чомусь, дівчина подумала, що так навіть буде простіше для всіх.