Connect with us

З життя

Дорогая свекровь, добро пожаловать на наш развод!

Published

on

Уважаемая свекровь, приглашаю вас на наш развод!

Когда сын распахнул дверь своей квартиры в Нижнем Новгороде, Татьяна Ивановна, переступив порог, тревожно спросила:

— Ты один?

— Ну да… — удивился Дмитрий.

— А где Анастасия?! Уже ушла? Всё, конец? — голос свекрови дрожал.

— Мам, о чём ты? — Дмитрий пожал плечами.

— Значит, я опоздала… — Татьяна Ивановна тяжело вздохнула, прошла в комнату и опустилась на диван, будто боясь занять лишнее место. — Поздно приехала…

— Мам, что случилось? — в голосе Дмитрия зазвучало беспокойство.

— А ты хочешь сказать, что всё в порядке?! — она посмотрела на него с подозрением.

— А что, что-то не так? — Дмитрий растерялся.

— Сын, объясни мне, что это за ерунда?! — Татьяна Ивановна достала из сумки открытку с увядшей розой и сунула её Дмитрию. — Утром нашла это в почтовом ящике. Приглашение на развод!

Дмитрий взял открытку и прочитал: *«Уважаемая свекровь, приглашаю вас на наш развод! Ваша невестка Анастасия»*. Он замер.

— Мам, ты правда думаешь, что это серьёзно?

— А ты хочешь сказать, что это я себе написала?! — Татьяна Ивановна всплеснула руками.

— Нет, просто… Анастасия? Серьёзно?

— Кто — Анастасия?

— Ну, моя жена…

— Хватит вилять! У вас что, развод? Вы же и года не прожили! Где она?

— Мам, успокойся, всё нормально. Настя на работе… наверное. Утром всё было как обычно. Это, скорее всего, шутка. Из-за борща…

— Шутка? Из-за борща?! — свекровь посмотрела на него, будто он спятил.

— Ну да, из-за борща, — Дмитрий почесал затылок. — Она вчера впервые сварила. Я сказал, что… не очень. Не как у тебя.

— И что дальше? — свекровь прищурилась.

— Она разозлилась, хотела вылить. Потом сказала, что не будет готовить, пока я всё не съем. Ну, я ляпнул, что, мол, подам на развод, если она перестанет готовить. Шутка же…

— Шутка?! Ты сказал ей про развод — в шутку?! — Татьяна Ивановна вскочила, глаза сверкали гневом.

— Ну, я потом объяснил, но ссора уже началась…

— Весь в отца! — она направилась на кухню. — Где этот борщ? Тащи сюда!

— Зачем? — Дмитрий не понимал.

— Будем есть. Ты понял?

— Мам, он невкусный…

— Я тебе сейчас покажу «невкусный»! Живо на кухню!

Она нашла кастрюлю, поставила на плиту.

— Иди сюда! — голос звучал как команда.

— Мам… — Дмитрий попытался возразить, но смолк под её взглядом.

— И принеси ключи от квартиры!

— Это зачем?

— Принеси, я сказала!

Он принёс ключи, мать тут же засунула их в карман.

— Садись! — разлила борщ по тарелкам.

Она первой взяла ложку и начала есть, не сводя с сына глаз. Дмитрий нехотя последовал её примеру.

— И это невкусно? — Татьяна Ивановна доела и подняла бровь. — Нормальный борщ!

— Ну, у тебя лучше… — пробормотал он.

— У меня тридцать лет опыта! А твоя жена учится! Ешь, пока не остыло!

Минут пять они ели молча. Когда Дмитрий опустошил тарелку, он протянул руку:

— Мам, я всё. Давай ключи.

— Не дам, — она хитро улыбнулась. — Сначала домашнее задание.

— Какое?

— На полке — книга «Вкусные рецепты для семьи». В воскресенье мы с отцом придём. И ты, дорогой, приготовишь три блюда из неё!

— Я?! — Дмитрий чуть не поперхнулся. — У меня же жена есть!

— Нет, нет. Жена только картошку почистит. Всё остальное — твоё. А я похвалю её борщ. А ты… Развод ему! Хочешь, как мы с отцом, — проживи с женой двадцать лет, тогда и рассуждай!

— Понял… — буркнул он.

— И без споров! А если отлынивать — отец тебе всыплет. Ты же знаешь, как он любит поесть…

Татьяна Ивановна встала, бросив на сына строгий взгляд. А в душе кипело: как уберечь их от глупостей? Как объяснить, что любовь — не только шутки, а и терпение, даже если борщ чуть пересолен?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − сім =

Також цікаво:

З життя25 хвилин ago

Чому Димка одразу не злюбив дядю і що з цим робити?

Дядька Тараса Романа зразу не вподобав, а швидше — зненавидів. Мати, нервово перебираючи пальцями, сказала того вечора восьмирічному синові: —...

З життя1 годину ago

Спадщина в стінах дому

Українське спадкове подвір’я — І як ти на таке насмілилась? — дивувалась донька. — Мамо, ти ж там будеш сама...

З життя3 години ago

Телефонний дзвінок колишнього: чому я забула вимкнути звук на ніч?

Щоденник. Так не буває. Зранку дзвонив колишній. Забула вимкнути звук на ніч — от і прокинулась. Замість «алло» зітхнула, щоб...

З життя4 години ago

Загадка самотньої пташки…

**Щоденник Галини** Вже кілька тижнів я спостерігала за новою сусідкою, яка заселилася на першому поверсі навпроти мене. Нову мешканку звали...

З життя7 години ago

На лавці в поліклініці: зустріч поколінь у хвилині вибору.

У коридорі жіночої консультації на лавці сиділа літня жінка. Поруч з нею притулилась тоненька дівчинка років п’ятнадцяти в короткій спідниці,...

З життя10 години ago

Сльози за мить до свята: момент з натиском материнства.

Оксана стискала зуби, щоб не розплакатися й не зіпсувати святковий настрій. Поправила кофточку на вже помітному животику й, штовхаючи перед...

З життя11 години ago

Моя подружка: ефектна, загадкова та трохи неслухняна

Мова моєї подруги Софійки Коваленко підвішена як слід. Вона гарна, гостроязика й хитра, як лис. Але іноді вміє прикинутися такою...

З життя13 години ago

Розлучення, майно і несподіваний поворот!

Ми розводилися з дружиною, і настала черга ділити нажите. Аж тут несподіванка. «Забирай собі цього!» — скрикнула вона. «Ви з...