Дорогі подарунки для сина та онуків, які зникають через невістку.

Дарую сину й онучкам дорогі подарунки, а невістка їх позбавляється.

Я на пенсії та живу для себе. Все ще досить енергійна й сильна жінка. Навіть працюю на пів ставки. У мене єдиний син, а він вже вісім років має власну родину.

Його дружина народила двох доньок, які є моїми онучками. Я люблю всю їхню родину, але з невісткою у нас не ладиться. Я дізналася, що вона продає в Інтернеті кожен подарунок, який я їй дарую. І це не якісь непотрібні речі. Я зазвичай купую якісні речі. Якби вона продавала лише свої речі, це б не так дратувало, але вона також продає подарунки, які я дарую сину чи онучкам.

Мабуть, винна в цьому жадібність невістки. Завжди такою була. Вони не виплачують іпотеку, ніяких боргів у них немає, мій чоловік дарував їм квартиру, машину, меблі, все. Син має гарну посаду, але їй все одно замало. Колись я намагалася дати гроші онучкам, але син відмовився. Сказав, що заробляє досить добре, а невістка не відмовляється ні від чого. У будь-якому випадку, їй подарунки непотрібні.

Я хотіла б балувати моїх онучок. Як усі бабусі, купувати їм красиві сукні та модне взуття. Час від часу, отримуючи зарплату, я заходжу до дитячих магазинів. Онучки йдуть зі мною і вибирають іграшки для себе. Нещодавно невістка святкувала день народження. Я запитала сина, що вона хотіла б, і він назвав конкретну марку хлібопічки. Я купила її й подарувала, а вона удавала, що задоволена. Ще перед тим, як передати цей подарунок, хвалилася ним сусідці. Пояснила, що він дорогий, адже я не дарую його кому попало. Вона була в захваті.

Якби не цей випадок, я б нічого не дізналася. Виявилося, що моя невістка вирішила продати подарунок. Сусідка хотіла знайти собі таку ж машину в Інтернеті, зайшла на один сайт з продажу вживаних речей, а там була та ж сама хлібопічка підписана іменем моєї невістки. Я була вражена. Я почала переглядати інші речі з того аккаунта, вона навіть продавала одяг, який я купувала онучкам. Деякі з них жодного разу не вдягалися. Виставила іграшки та навіть сорочки мого сина за дуже низькою ціною. Мені стало так шкода, що мало не заплакала.

Я подзвонила невістці й почала її сварити. Вона була спантеличена, намагалася знайти виправдання, а потім сказала:

– Що в цьому поганого? Адже це вже наші речі. Ми можемо розпоряджатися ними як забажаємо. Діти виросли з одягу і їм не цікаво гратися з іграшками, а чоловік не носить ці сорочки, бо вони вийшли з моди. Я спробувала пекти хліб, але мені це не сподобалося, тож вирішила продати пристрій!

Я подзвонила синові, він нічого не знав. Сказав, що нічого не може зробити, бо дружина сама про все вирішує.

Не знаю, що робити. Усі ці речі були дуже дорогі, я не економила на своїй родині. А ця жінка продавала всі мої цінні подарунки і збирала гроші, які витрачала на себе. Було видно, що онучки тут ні до чого, бо завжди були раді моїм покупкам. Я й далі буду їх балувати, це не їхня провина, що в них така мати. Мабуть, доведеться попросити, аби не продавала речі, які я дарую.

Як з цим далі бути?