Connect with us

З життя

Досить жити для інших… Час обрати себе

Published

on

Ой, слухай, я так довго жила для інших А тепер хочу обрати саму себе.

Буває так прокидаєшся серед звичайного життя й раптом розумієш: чужі голоси звучали в голові голосніше твого власного. Ось так сталося зі мною. Мене звуть Оксана, мені сорок пять, живу в Черкасах, і, як би банально це не звучало, лише зараз я усвідомила, що майже півстоліття існувала за чужими правилами. Не за своїми. І біль від цього важкий, німий, нікуди не зникає.

Нещодавно зустріла шкільну подругу Дарю. Ми не бачилися років десять, і ця зустріч стала для мене справжнім поштовхом. Говорили довго про життя, дітей, розчарування. І я раптом почула саму себе жінку, яка живе не так, як хоче, а так, як їй наказали. І яку це вже не влаштовує.

Все почалося ще в дитинстві. Мої батьки порядні, строгі, наполегливі завжди знали, що для мене краще. Вони вирішували все: з ким дружити, куди йти вчитися, чим займатися, кого слухати. Я мріяла стати юристом, але мама з татом вважали, що мені краще підійде філологія, і одного разу, без мого відома, подали документи в університет.

Я вступила. І потім крок за кроком йшла чужим шляхом. Вчилася без натхнення, без бажання. Здавала заліки й іспити, не розуміючи, навіщо це мені. Але батьки пишалися. Я була «дочка-розуміха з вищою освітою».

Роботу мені теж знайшли самі у звичайній школі вчителем української мови. Мене трясло від думки, що все життя пояснюватиму правила дітям, які слухають крізь зуби. Але я пішла. Тому що завжди йшла туди, куди посилали.

А потім зявився Андрій. Колега зі школи. Вчитель фізкультури. Зробив пропозицію, і я погодилася. Не тому що любила, а тому що хотіла вирватися з-під батьківської опіки. Бачила в ньому шанс стати вільною. Але як же я помилялася. Просто змінила одну клітку на іншу.

З Андрієм життя було важким. Він був різким, владним, не терпів заперечень. Я для нього прибиральниця, кухарка, жінка за викликом. Усі мої спроби поговорити про почуття, повагу, свободу він глузував. Я терпіла. Бо не знала, як не терпіти. Бо звикла змалку мовчи, не перечи, підлаштовуйся.

Моєю єдиною радістю стала донька. Вона була моїм порятунком, моїм світлом. Я дала їй усе, чого не мала сама: любов, підтримку, свободу вибору. Виховувала її з думкою: лише б не повторила моє життя. Коли вона була у пятому класі, я почала відкладати гроші, ховаючи від Андрія, щоб у майбутньому дати їй шанс.

Після сьомого класу я відправила її на навчання до Польщі. Було нелегко. Підробляла, шила вночі, у всьому собі відмовляла, але головне вона вчилася, розвивалася, жила. Зараз вона студентка одного з університетів у Варшаві. Вона сильна, розумна, незалежна. І я кажу їй: залишайся там, живи так, як хочеш. Заради цього я все терпіла.

Мені допомагала тітка єдина людина, яка мене справді розуміла. Дітей у неї не було, і вона стала для мене тихим ангелом.

А тепер тепер я стою перед дзеркалом і вперше за сорок пять років питаю саму себе: Чого хочу Я? Не мої батьки. Не мій чоловік. Не суспільство. Я.

І я знаю відповідь. Я хочу свободи. Хочу жити в тиші, читати улюблені книжки, працювати там, де мені спокійно, а не де наказали. Хочу знову вишивати, як у молодості. Хочу зняти квартиру, піти від Андрія, почати все з чистого аркуша. Я більше не хочу бути тінню в чужому житті.

Зараз я шукаю роботу. Дивлюсь оголошення про оренду житла. Повільно, але впевнено будую шлях до нової себе. Я більше не буду жертвою. Не дозволю більше нікому вказувати, як мені жити. Хай і пізно, але я обираю себе. І якщо хтось запитає чи шкодую я? Так. Шкодую. Але не за тим, що хочу піти. А за тим, що не зробила цього раніше.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять + 10 =

Також цікаво:

З життя4 хвилини ago

Після років самотності: ми з’єдналися і знайшли справжнє щастя!

Після довгих років самотності: ми знайшли одне одного і тепер справді щасливі! Мене звати Марічка, мені 54 роки. До недавнього...

З життя1 годину ago

Таємниця серця

**Хімія кохання** Боже, як швидко літають роки! Ось-ось і старіти почну, а я досі не знаю, що таке справжнє кохання....

З життя1 годину ago

Зрада невістки змінила мого сина назавжди

Невістка зрадила мого сина після цього він став іншою людиною Я не знаю, як витягти його з цієї прірви. Не...

З життя2 години ago

Собака не пускав лікарів до дитини і не дозволяв вести її на операцію

Пес не пускав лікарів до дитини й не дозволяв вести її на операцію.Хлопчик лежав у палаті блідий, ледь дихав. Лікарі...

З життя2 години ago

Сльози радості в очях собаки з притулку: він впізнав свого колишнього господаря в незнайомці після довгих років розлуки

Щоденник.Сьогодні я бачив, як очі собаки з притулку наповнилися слізьми, коли він упізнав у незнайомці свого колишнього господаря. Це була...

З життя2 години ago

Досить жити для інших… Час обрати себе

Ой, слухай, я так довго жила для інших А тепер хочу обрати саму себе. Буває так прокидаєшся серед звичайного життя...

З життя2 години ago

Я його люблю, але не бажаю, щоб дитина залишилась без батька

Він мій, але… Я не можу забрати батька в дитини. Привіт. Мене звати Соломія, і зараз я стою на роздоріжжі,...

З життя3 години ago

Досить жити для інших… Час обрати себе

Ой, слухай, я так довго жила для інших А тепер хочу обрати саму себе. Буває так прокидаєшся серед звичайного життя...