З життя
Другий шанс: студент із життя на вулиці
На щастя! Я дав шанс бездомному хлопчику… Сьогодні він студент!
Кілька років тому, однієї осінньої вечері я повертався додому. На вулиці було досить холодно, і я закутався у пальто. Людей на вулицях не було видно, бо було вже пізно.
Дві вулиці перед моєю з темряви на тлі будинку з’явився силует і став переді мною.
Це був худорлявий хлопчик у сорочці, який тримав у руках ніж і тремтів — не був певен, чи від холоду, чи від страху. Він сказав, що хоче мій гаманець, і я йому його віддав. Потім я зняв своє пальто і подав йому теж.
Він був здивований і запитав, чому я це роблю. Я відповів, що якщо він цим займається, то, мабуть, не має іншого вибору.
Хлопчик розплакався, і я зрозумів, що хоча він був високим для свого віку, йому було не більше ніж 15. Я запропонував йому піти зі мною додому і випити чашку чаю.
Він подивився на мене недовірливо, але все ж рушив за мною.
Тоді я жив сам. Моя дружина покинула мене заради чоловіка, який заробляв значно більше.
Вона так і не народила мені сина, якого я бажав. Ми вдвох з незнайомим хлопчиком увійшли в мій дім, і він зацікавлено оглядав мою вітальню.
Ми щасливі!
Він сказав, що ніколи не бачив стільки книг. Запитав, чи я всі читав, і не повірив, коли я відповів “так”.
Я сказав йому, що якщо хоче, може вибрати собі будь-яку. Він відповів, що за життя не прочитав жодної книги. Потім розповів, що не має дому.
Виріс на вулиці і ходив до школи лише до 4 класу. Коли його мама померла, хотіли його надіслати до притулку, але він утік. Відтоді справлявся сам. Коли я спитав про його батька, він мовчав.
Тієї ж ночі я запросив його залишитися на ніч.
Я відчув такий жаль до цієї бездомної дитини, що до ранку вже вирішив залишити його жити в себе і повернути в школу.
Я був переконаний, що якщо дам йому шанс, врятую його зранену душу. І не помилився.
Сьогодні Костянтин — студент.
Він навчається, працює і сам оплачує свої навчальні витрати. Не хоче бути мені тягарем.
Я знаю, що коли він закінчить навчання, знайде гарну роботу і одного дня створить сім’ю.
А я завжди буду його підтримувати.
І хоч я не його офіційний батько, він називає мене «тато».
We’re Planning to Celebrate the New Year at Your Cottage. ‘I’ve Come for the Keys,’ said My Brother-in-Law’s Sister.
Were thinking of spending NewYears at your cottage. Im here for the keys, my sisterinlaw said. Why bother going up...
You Can’t Be Serious, Kiera! You’re Thirty, Yet Living Like a Granny,” She Said, Plonking Herself Beside Her Daughter.
31October Its a cold night and Im sitting by the kitchen window, watching the faint glow of street lamps flicker...
They Stole My Clothes, Cowboy! Save Me!” pleaded the Apache Woman at the Lake!
Steal my clothes, cowboy! Save me! the desperate woman shrieked from the fogshrouded pond, her voice echoing like a broken...
The Handwriting of History
My morning began exactly as it always had for years. I, Andrew Sinclair, was already up a minute before the...
Mum, I Forgive You!
Mother, I forgive you, Lucy whispered. Margaret Ellis lay still. One quiet evening she called her daughter over. Lucy, my...
Whispers of the Past: Unveiling Old Letters
Old letters When the postman stopped climbing the stairs and began leaving the newspapers and envelopes in the hallway, MrsAnne...
I Invited Mum and Sister Over for New Year’s, – My Husband Announced on the Evening of December 30th. – Will You Be Able to Get Everything Ready?
I called my mother and my sister to our house for NewYears, my husband announced on the evening of the...
You Can’t Go On Like This, Ksyusha. You’re Thirty, Yet You Live Like an Old Woman,” She Said, Sitting Down Beside Her Daughter.
You cant keep living like that, Em. Youre thirty, yet you act like youre already eighty, her mother said, settling...