З життя
Другий шанс: студент із життя на вулиці
На щастя! Я дав шанс бездомному хлопчику… Сьогодні він студент!
Кілька років тому, однієї осінньої вечері я повертався додому. На вулиці було досить холодно, і я закутався у пальто. Людей на вулицях не було видно, бо було вже пізно.
Дві вулиці перед моєю з темряви на тлі будинку з’явився силует і став переді мною.
Це був худорлявий хлопчик у сорочці, який тримав у руках ніж і тремтів — не був певен, чи від холоду, чи від страху. Він сказав, що хоче мій гаманець, і я йому його віддав. Потім я зняв своє пальто і подав йому теж.
Він був здивований і запитав, чому я це роблю. Я відповів, що якщо він цим займається, то, мабуть, не має іншого вибору.
Хлопчик розплакався, і я зрозумів, що хоча він був високим для свого віку, йому було не більше ніж 15. Я запропонував йому піти зі мною додому і випити чашку чаю.
Він подивився на мене недовірливо, але все ж рушив за мною.
Тоді я жив сам. Моя дружина покинула мене заради чоловіка, який заробляв значно більше.
Вона так і не народила мені сина, якого я бажав. Ми вдвох з незнайомим хлопчиком увійшли в мій дім, і він зацікавлено оглядав мою вітальню.
Ми щасливі!
Він сказав, що ніколи не бачив стільки книг. Запитав, чи я всі читав, і не повірив, коли я відповів “так”.
Я сказав йому, що якщо хоче, може вибрати собі будь-яку. Він відповів, що за життя не прочитав жодної книги. Потім розповів, що не має дому.
Виріс на вулиці і ходив до школи лише до 4 класу. Коли його мама померла, хотіли його надіслати до притулку, але він утік. Відтоді справлявся сам. Коли я спитав про його батька, він мовчав.
Тієї ж ночі я запросив його залишитися на ніч.
Я відчув такий жаль до цієї бездомної дитини, що до ранку вже вирішив залишити його жити в себе і повернути в школу.
Я був переконаний, що якщо дам йому шанс, врятую його зранену душу. І не помилився.
Сьогодні Костянтин — студент.
Він навчається, працює і сам оплачує свої навчальні витрати. Не хоче бути мені тягарем.
Я знаю, що коли він закінчить навчання, знайде гарну роботу і одного дня створить сім’ю.
А я завжди буду його підтримувати.
І хоч я не його офіційний батько, він називає мене «тато».
Walking Home from the Market with Mum, I Was the First to Notice Something Was Wrong
When Mother and I were walking home from the market, I spotted him first. He wasnt crouched beneath the bench...
Walking Home from the Market with Mom, I Was the First to Notice
When Mum and I were walking home from the market, I spotted him first. He wasnt curled under the bench...
When Annie Pulled the String…
When Emily tugged at the cord binding the sack, the fabric loosened slowly, rustling faintly. For a moment, it seemed...
Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before
I woke at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my mouth...
When Anna Pulled the Cord…
When Emily tugged the string tied around the sack, the fabric loosened slowly, rustling softly. For a moment, it seemed...
**”I See You, Don’t Hide. What Are You Doing in Our Stairwell?” – The Cat Gave a Guilty Look While Silently Shaking Its Frost-Clumped Paws by the Puddle of Melted Ice from Its Fur.**
“I see you, don’t hide. What are you doing in our stairwell?” The cat looked up guiltily, silently shuffling its...
Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before
I woke slumped at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every movement was precise, coldly calculated. She knew: this was no simple return. This was her revenge.
**Diary Entry 12th October** I stepped slowly onto the perfectly trimmed lawn, as if walking onto a stage. Every movement...