З життя
Другий шанс: студент із життя на вулиці
На щастя! Я дав шанс бездомному хлопчику… Сьогодні він студент!
Кілька років тому, однієї осінньої вечері я повертався додому. На вулиці було досить холодно, і я закутався у пальто. Людей на вулицях не було видно, бо було вже пізно.
Дві вулиці перед моєю з темряви на тлі будинку з’явився силует і став переді мною.
Це був худорлявий хлопчик у сорочці, який тримав у руках ніж і тремтів — не був певен, чи від холоду, чи від страху. Він сказав, що хоче мій гаманець, і я йому його віддав. Потім я зняв своє пальто і подав йому теж.
Він був здивований і запитав, чому я це роблю. Я відповів, що якщо він цим займається, то, мабуть, не має іншого вибору.
Хлопчик розплакався, і я зрозумів, що хоча він був високим для свого віку, йому було не більше ніж 15. Я запропонував йому піти зі мною додому і випити чашку чаю.
Він подивився на мене недовірливо, але все ж рушив за мною.
Тоді я жив сам. Моя дружина покинула мене заради чоловіка, який заробляв значно більше.
Вона так і не народила мені сина, якого я бажав. Ми вдвох з незнайомим хлопчиком увійшли в мій дім, і він зацікавлено оглядав мою вітальню.
Ми щасливі!
Він сказав, що ніколи не бачив стільки книг. Запитав, чи я всі читав, і не повірив, коли я відповів “так”.
Я сказав йому, що якщо хоче, може вибрати собі будь-яку. Він відповів, що за життя не прочитав жодної книги. Потім розповів, що не має дому.
Виріс на вулиці і ходив до школи лише до 4 класу. Коли його мама померла, хотіли його надіслати до притулку, але він утік. Відтоді справлявся сам. Коли я спитав про його батька, він мовчав.
Тієї ж ночі я запросив його залишитися на ніч.
Я відчув такий жаль до цієї бездомної дитини, що до ранку вже вирішив залишити його жити в себе і повернути в школу.
Я був переконаний, що якщо дам йому шанс, врятую його зранену душу. І не помилився.
Сьогодні Костянтин — студент.
Він навчається, працює і сам оплачує свої навчальні витрати. Не хоче бути мені тягарем.
Я знаю, що коли він закінчить навчання, знайде гарну роботу і одного дня створить сім’ю.
А я завжди буду його підтримувати.
І хоч я не його офіційний батько, він називає мене «тато».
Everyday Heroes
The street was bustling today, as it always is in spring when the city finally feels the warm sun after...
Her Boss
Her boss Sally was hurrying to the office, dreadfully lateshe imagined the nightmare of standing before the editorinchief without having...
You’re Nothing But a Burden, Not a Wife,” My Mother-in-Law Froze the Room With Her Words as I Served Tea, Oblivious to the Fact That I Had Cleared Her Debts.
Youre a burden, not a wife, my motherinlaw announced, her voice cutting through the chatter as I was refilling the...
The Wise Mother-in-Law
The old matriarch, Margaret Whitcombe, tended to her potted ferns on the sill, each leaf glistening like tiny lanterns. Suddenly...
Feel free to speak poorly of your mum all you want, but if you dare utter a single word against my mother that rubs me the wrong way—you’ll be out of my flat in an instant! I won’t be walking on eggshells around you, my dear!
Go on and trash your mum all you like, but if you utter another word about my mother that I...
I Gave Birth to Triplets, and My Husband Panicked and Fled — He Didn’t Even Show Up to Meet Us at the Hospital.
Im Thomas Miller, a farmhand from the little village of Somerby in North Yorkshire, and Ill tell you how Valerie...
Ex-Daughter-in-Law Struggles to Support Her Children — But a Month Later, Her Stunning Turnaround Astonished Her Ex-Husband’s Family
I stared at the screen, my hands clenched around a steaming mug of tea. A text from James was brutally...
“I’ve had enough of carrying you lot on my shoulders! Not a single penny more—sort yourselves out however you fancy!” Yana exclaimed, blocking the cards.
“I’m fed up with hauling you all on my back! Not a single penny leftgo feed yourselves however you wish!”...