З життя
Другий шанс: студент із життя на вулиці
На щастя! Я дав шанс бездомному хлопчику… Сьогодні він студент!
Кілька років тому, однієї осінньої вечері я повертався додому. На вулиці було досить холодно, і я закутався у пальто. Людей на вулицях не було видно, бо було вже пізно.
Дві вулиці перед моєю з темряви на тлі будинку з’явився силует і став переді мною.
Це був худорлявий хлопчик у сорочці, який тримав у руках ніж і тремтів — не був певен, чи від холоду, чи від страху. Він сказав, що хоче мій гаманець, і я йому його віддав. Потім я зняв своє пальто і подав йому теж.
Він був здивований і запитав, чому я це роблю. Я відповів, що якщо він цим займається, то, мабуть, не має іншого вибору.
Хлопчик розплакався, і я зрозумів, що хоча він був високим для свого віку, йому було не більше ніж 15. Я запропонував йому піти зі мною додому і випити чашку чаю.
Він подивився на мене недовірливо, але все ж рушив за мною.
Тоді я жив сам. Моя дружина покинула мене заради чоловіка, який заробляв значно більше.
Вона так і не народила мені сина, якого я бажав. Ми вдвох з незнайомим хлопчиком увійшли в мій дім, і він зацікавлено оглядав мою вітальню.
Ми щасливі!
Він сказав, що ніколи не бачив стільки книг. Запитав, чи я всі читав, і не повірив, коли я відповів “так”.
Я сказав йому, що якщо хоче, може вибрати собі будь-яку. Він відповів, що за життя не прочитав жодної книги. Потім розповів, що не має дому.
Виріс на вулиці і ходив до школи лише до 4 класу. Коли його мама померла, хотіли його надіслати до притулку, але він утік. Відтоді справлявся сам. Коли я спитав про його батька, він мовчав.
Тієї ж ночі я запросив його залишитися на ніч.
Я відчув такий жаль до цієї бездомної дитини, що до ранку вже вирішив залишити його жити в себе і повернути в школу.
Я був переконаний, що якщо дам йому шанс, врятую його зранену душу. І не помилився.
Сьогодні Костянтин — студент.
Він навчається, працює і сам оплачує свої навчальні витрати. Не хоче бути мені тягарем.
Я знаю, що коли він закінчить навчання, знайде гарну роботу і одного дня створить сім’ю.
А я завжди буду його підтримувати.
І хоч я не його офіційний батько, він називає мене «тато».
At Christmas Dinner, My Daughter Boldly Declared, “Mum, Your Needs Are Last on the List!”
At the Christmas dinner, with everyone watching, my daughter blurted out, Mum, your needs are always last. I want you...
The Right to Choose
Emma wakes up a minute before her alarm. The room is still dim, but the grey February light filters through...
Restoring Trust: The Path to Rebuilding Confidence
Repairing Trust I remember walking toward the towns adultlearning centre as if I were still hunting for a shed to...
I Purchased a Countryside Retreat for a Peaceful Retirement, but My Son Invited the Whole Gang and Said, “If You’re Not Happy, Why Don’t You Head Back to London?”
I finally bought a little farm out in the Yorkshire Dales to enjoy my retirement, but my son wanted to...
Apologies, Mum. It’s a sophisticated affair. Melissa prefers you don’t attend—she finds you a bit too theatrical.
Sorry, Mum. Its a proper event. Poppy doesnt want you there. She thinks youre too dramatic. I heard my own...
While I Slept, My Daughter-in-Law Surreptitiously Snipped My Hair!
My name is Patricia Riley, fiftyeight years old, and the thing Im about to recount still feels like a cruel...
During Christmas dinner at my son’s house, he turned to me and declared, ‘This year, it’s just for the immediate family; it’ll be better without you,’ and just as I was reeling from the shock, my phone unexpectedly rang from an unknown number, saying,
I still recall that Christmas evening many years ago, when I was invited to my sons home in the village...
At my son’s birthday bash, he took the microphone and declared, “My granddad footed the bill for everything – my mum didn’t even buy the cake!
At my sons birthday, he seized the microphone and announced, My fatherinlaw footed the whole bill my mum didnt even...