Connect with us

З життя

Другий шанс: студент із життя на вулиці

Published

on

На щастя! Я дав шанс бездомному хлопчику… Сьогодні він студент!

Кілька років тому, однієї осінньої вечері я повертався додому. На вулиці було досить холодно, і я закутався у пальто. Людей на вулицях не було видно, бо було вже пізно.

Дві вулиці перед моєю з темряви на тлі будинку з’явився силует і став переді мною.

Це був худорлявий хлопчик у сорочці, який тримав у руках ніж і тремтів — не був певен, чи від холоду, чи від страху. Він сказав, що хоче мій гаманець, і я йому його віддав. Потім я зняв своє пальто і подав йому теж.

Він був здивований і запитав, чому я це роблю. Я відповів, що якщо він цим займається, то, мабуть, не має іншого вибору.

Хлопчик розплакався, і я зрозумів, що хоча він був високим для свого віку, йому було не більше ніж 15. Я запропонував йому піти зі мною додому і випити чашку чаю.

Він подивився на мене недовірливо, але все ж рушив за мною.

Тоді я жив сам. Моя дружина покинула мене заради чоловіка, який заробляв значно більше.

Вона так і не народила мені сина, якого я бажав. Ми вдвох з незнайомим хлопчиком увійшли в мій дім, і він зацікавлено оглядав мою вітальню.

Ми щасливі!

Він сказав, що ніколи не бачив стільки книг. Запитав, чи я всі читав, і не повірив, коли я відповів “так”.

Я сказав йому, що якщо хоче, може вибрати собі будь-яку. Він відповів, що за життя не прочитав жодної книги. Потім розповів, що не має дому.

Виріс на вулиці і ходив до школи лише до 4 класу. Коли його мама померла, хотіли його надіслати до притулку, але він утік. Відтоді справлявся сам. Коли я спитав про його батька, він мовчав.

Тієї ж ночі я запросив його залишитися на ніч.

Я відчув такий жаль до цієї бездомної дитини, що до ранку вже вирішив залишити його жити в себе і повернути в школу.

Я був переконаний, що якщо дам йому шанс, врятую його зранену душу. І не помилився.

Сьогодні Костянтин — студент.

Він навчається, працює і сам оплачує свої навчальні витрати. Не хоче бути мені тягарем.

Я знаю, що коли він закінчить навчання, знайде гарну роботу і одного дня створить сім’ю.

А я завжди буду його підтримувати.

І хоч я не його офіційний батько, він називає мене «тато».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − одинадцять =

Також цікаво:

З життя26 хвилин ago

Bus Driver Kicks 80-Year-Old Woman Off Ikarus for Fare Evasion, Her Response is Just a Few Lines

30November2025 Ive been driving the number12 service through the streets of York for years, but yesterday an old lady made...

З життя28 хвилин ago

At the Entrance, I Waited for a Sleek Black Limousine—Shiny as the Night that Reflected the Lights of London. The Driver Opened the Door with a Bow.

Before the entrance a black limousine waited, its polished surface as dark as the night, catching the glow of Londons...

З життя2 години ago

Sarah Carefully Untied the Knot, Feeling the Little Shoe Tremble in Her Hands; the Laces Were Strong and New — Unlike Those Torn Ones She Received at the Shelter.

Ethel Hart untied the knot with careful fingers, feeling a tiny shoe tremble in her hand. The laces were fresh,...

З життя2 години ago

…the blue uniform and the face I instantly recognized. It was Officer Steve Thompson — the neighbourhood cop from our estate.

The blue uniform and the face I recognized instantly. It was Officer Daniel Clarke the local policeman from our tower...

З життя2 години ago

Abandoned by Her Stepmother, a Struggling Disabled Girl’s Life Takes a Turn When She Encounters a Billionaire…

The rain hammered the cobblestones of London as the night fell, washing away the faint blush of lipstick that still...

З життя3 години ago

Vicky Stood There for Ages, Phone in Hand, Her Mother’s Voice Echoing in Her Ears — Moist, Desperate, Like Rain That Just Won’t Let Up.

Vicky stood for a long time, phone pressed to her ear. Her mother’s voice floated in her mindwet, desperate, like...

З життя12 години ago

A Pregnant Homeless Woman Rescues a Lost Girl, Unbeknownst to Her That She’s a Billionaire Heiress

I still remember the first time I saw her, a young woman named Emily, her cheeks rosy despite the grime...

З життя12 години ago

Maria Stood at the Sink, Her Hands Immersed in Cold Water as the Evening Twilight Gently Descended over the Neighbourhood.

17October2025 I stood at the kitchen sink, my hands submerged in the cold water, watching the evening dim settle over...