Connect with us

З життя

«Два года молчания: Она вычеркнула меня из жизни перед моим 70-летием»

Published

on

Прошло два года. Дочь не написала ни строчки. Я для неё больше не существую. А мне скоро — семьдесят…

Мою соседку, Валентину Михайловну, знает весь двор. Ей шестьдесят восемь, живёт одна. Иногда забегаю к ней с пирожками — просто так, по-человечески. Она душевная, интеллигентная, всегда приветливая, любит вспоминать поездки с покойным мужем. Но о семье молчит. И только в тот вечер, когда я зашла с угощением перед праздниками, она вдруг открылась. Тогда я впервые услышала историю, от которой до сих пор сжимается сердце.

Валентина Михайловна встретила меня необычно тихой. Обычно бойкая, в тот вечер она сидела, уставившись в одну точку. Я не стала лезть с расспросами, заварила чай, разложила вафли и присела рядом. Она долго молчала, будто боролась с собой. И вдруг выдохнула:

— Два года… Ни звонка колядки, ни сообщения. Пробовала дозвониться — номер не существует. Адреса её я не знаю…

Она замолкла. В глазах мелькнули тени прошлого. И вдруг, словно плотину прорвало, заговорила.

— У нас была счастливая семья. С Борисом рано поженились, но детей не торопились заводить — хотели пожить для себя. Его работа позволяла путешествовать. Мы много смеялись, обустраивали дом вместе. Он своими руками построил нам гнёздышко — трёшку в центре Москвы. Мечта всей его жизни…

Когда родилась дочь, Наташа, Борис ожил. Носил её на руках, читал сказки, каждый вечер — только с ней. Я смотрела на них и думала: мне большего не надо. Но десять лет назад его не стало. Долго болел, мы боролись до конца, потратили всё. А потом… пустота. Сердце будто вырезали.

После смерти отца Наташа стала отдаляться. Сняла квартиру, зажила отдельно. Я не противилась — взрослая, пусть строит жизнь. Навещала, звонила — всё как обычно. Но два года назад пришла и заявила: хочет взять ипотеку, купить жильё.

Я вздохнула: помочь нечем. От накоплений с Борисом почти ничего не осталось — всё ушло на лечение. Пенсия едва тянет квартплату да таблетки. Тогда она предложила… продать мою кварти**”— А я всё жду, глядя на телефон, но он молчит, как и она.”**

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − 9 =

Також цікаво:

З життя24 хвилини ago

Чоловік стояв на даху авто і розбивав його кувалдою: коли прибула поліція та дізналася причину, були в шоці

На вузькій вуличці старого львівського кварталу раптом роздався різкий, глухий звук ніби хтось з несамовитією вдарив по товстому залізному листу....

З життя24 хвилини ago

Прокинулися від різкого гавкоту собаки, що сиділа посеред кімнати й уважно дивилася на стелю: а потім ми побачили там щось жахливе й викликали поліцію

Ой, слухай, що в нас пригода була! Посеред ночі ми прокинулися від різкого гавкоту нашої собаки. Темно, серце скакало, а...

З життя1 годину ago

Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася залицятися до мого чоловіка – і отримала урок від ревнивої дружини

Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася привернути увагу мого чоловіка: довелося дати урок цій розлучниціМи з чоловіком давно мріяли про...

З життя1 годину ago

Не приховуй таємницю в собі

Після закінчення педінституту Марійка повернулася до рідного міста вона мріяла викладати у своїй колишній школі. Ще навчаючись тут, усі знали,...

З життя1 годину ago

Не зовсім як у серіалі, але зі схожим неймовірним сюжетом

Не як у серіалі, але схоже Оксана любила серіали й мріяла, щоб у її житті все було гарно, як на...

З життя2 години ago

Прокинулися від різкого гавкотіння собаки, яка сиділа посеред кімнати й уважно дивилася на стелю: а потім ми побачили щось жахливе й викликали поліцію

Посеред ночі нас розбудив різкий гавкіт собаки, яка сиділа посеред кімнати й уважно дивилася на стелю. А потім і ми...

З життя3 години ago

Цінний урок про повагу до інших – навіть у найнесподіваніших ситуаціях

ЩоденникСьогодні я зрозумів, як важливо поважати інших, навіть у найнесподіваніших ситуаціях. Інколи складно знайти відповідь на незручні моменти. Саме так...

З життя3 години ago

Витримати удари долі

Двері до кабінету відчинилися, і на порозі зявився високий засмаглий чоловік. Він уважно подивився на Вікторію й промовив мяким голосом:...