З життя
Двоє в сім’ї: коли головними були дорослі, а не діти.
У нашій родині було двоє дітей. Сестра з’явилася на світ на півтора року пізніше за мене. У ті часи діти не були центром Всесвіту, дорослі стояли на першому місці. Влаштовувати істерику на вулиці нам і в голову не приходило, у будь-якому віці. Тим паче, щось вимагати в магазині.
А от вдома ми сварилися. Різниця у віці була маленька, грали разом, а де є спільні інтереси, там і суперечки. Без криків і сліз не обходилося. Терміново потрібна була саме та іграшка, якою заволоділа сестра. Обділена дитина плакала на всю квартиру. Розумні умовляння не діяли.
Моя мама (педагог, викладач інституту) не заглиблювалася в пояснення. Вона не карала нас, не заохочуючи цим ще більше розкрутити горе. Ми стояли в куті, похнюпившись, жаліючи себе.
Мудра мама діяла інакше. Вона співчувала:
– Ти теж хочеш пограти з цією лялькою?
– Аааааа, вона не дає!
– Тобі образливо, будеш плакати?
– Так! Ууууу…
– Добре, плач! Іди на кухню, сядь і плач. Скільки тобі потрібно часу, п’ять хвилин чи десять?
– Десять! Ааааа!
– Я заведу годинник, коли стрілка дійде сюди, значить час закінчено.
Пам’ятаю свої відчуття – ніякого блаженства. Одне діло, коли насварили, покарали – тоді святе діло повідомити всьому світу про несправедливість. Зовсім інше, коли дозволили ридати у своє задоволення. Час тягнувся, сльози вичавлювалися насилу, стрілка рухалася ледь-ледь. Я ридала незрозуміло для чого і для кого, заздрячи сестрі, яка гралася в кімнаті:
– Мамо, скільки ще мені плакати?
– Ще дві хвилини!
– Оооо, ууууу!
– Мамо, я більше не хочу!
– Все, наплакалася? Іди гратися!
Ну, нарешті! Я бігом кидалася до іграшок, забуваючи про ту ляльку, з якою почалася істерика. У домі довго панували мир і спокій. Сваритися більше не хотілося. А раптом знову доведеться плакати цілих десять хвилин? Де взяти стільки сліз? Закінчувати на середині – теж не діло, якщо дозволили істерити повністю. Наче не виправдала довіри. Навіщо починала?
Усім нам інколи потрібно виплеснути емоції. Покричати, посперечатися. З віком людина вчиться контролювати поганий настрій. Дитина цього ще не вміє.
Мама нами керувала. З одного боку – дозволяла ридати, щоб зняти стрес, а з іншого – встановлювала рамки, аби каприз не переріс у справжню істерику. Яку доброю волею не зупинити.
Цей метод я успішно застосовую і зі своїми дітьми. Працює безвідмовно.
For About an Hour, I Watched Two Soon-to-Be Parents—Barely Out of Sixth Form—at the Gynaecologist’s Waiting Room Recently, I had an appointment with my gynaecologist. As usual, there was a queue and the doctor was running late. Behind me stood a heavily pregnant girl, about eighteen, accompanied by the soon-to-be dad of the same age. These “parents” paid no mind to the queue and acted as they fancied. The father was loudly giggling up and down the corridor because he was having a son: – Isn’t it brilliant, it’s a boy? Heeeeeeeeeeee… He said this about ten times, then suddenly realised: – Oh, we haven’t named him yet! Let’s name him after one of the doctors! He paced the hallway, reading off doctors’ names and making comments on each. On completing his ’rounds’, he plopped down next to the girl, still giggling. An elderly woman passing by politely asked him: – Young man, would you please calm yourself? The lad looked at her, baffled, and replied: – Granny’s pregnant too! Hoo-ha-ha-ha… His girlfriend giggled softly, both of them with equally vacant expressions. With some effort, I managed not to start an argument with the pregnant girl. Next, the soon-to-be dad launched into a new topic—food. – I’m famished! Ya-ya-ya-ya-ya… – I’m hungry, and it’ll be another half hour in this queue… – Let’s go get sausage rolls! We’ll come back after! – I don’t want sausage rolls. – You’ve become so picky! Hoo-ha-ha-ha… Everyone’s head was pounding from listening to them, but thank goodness, the pair finally left—I don’t know if they went for sausage rolls or pasties, but that was irrelevant. The important part was that they were gone. With horror, I thought about what kind of upbringing their child would get. Chances are, that child will turn out just as poorly raised. Maybe the grandparents will step in, but if they raised these two, I doubt things will be any different with the grandchild.
For nearly an hour, I watched the soon-to-be parents, both barely out of sixth form. Not long ago, I had...
I Used to Accuse My Husband of Living in My House—One Weekend He Packed His Bags and Left
I gave my husband an earful, accusing him of living in my flat. One weekend, he quietly packed his bags...
Everyone Thought the Young Woman Was Caring for the Elderly Neighbour Out of Greed for an Inheritance—But They Couldn’t Have Been More Wrong
The girl was looking after her neighbours grandmother, and everyone assumed she was angling for an inheritancebut of course, they...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Can’t Abandon Her Either
I’ve lost the will to help my mother-in-law after finding out what she did. But I can’t just leave her...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Just Want to Go Out!” – My Daughter’s Heartbreaking Confession Changed Our Family Forever
I dont want to be a mum! I just want to go out! Thats what my daughter told me. My...
“She’s Not Your Daughter—Are You Completely Blind? A Mother-in-Law’s Suspicion, a Paternity Test, and How Family Tensions Changed Everything”
– Shes not your daughter, are you completely blind? I hadnt been seeing my now-husband for even a year before...
This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—And One Had Another Woman’s Name on It
Thats exactly what I did when I found two vouchers for a sea cruise in my husbands pocket. One of...
“I Don’t Want Any Other Daughter-in-Law – You Do What You Like!”: A Mother’s Ultimatum Forces Mark to Choose Between Love and Ambition, Only to Lose Everything in the End
I wont have any other daughter-in-law, so you do as you please! my mother declared to me one afternoon. My...