З життя
Двоє в сім’ї: коли головними були дорослі, а не діти.
У нашій родині було двоє дітей. Сестра з’явилася на світ на півтора року пізніше за мене. У ті часи діти не були центром Всесвіту, дорослі стояли на першому місці. Влаштовувати істерику на вулиці нам і в голову не приходило, у будь-якому віці. Тим паче, щось вимагати в магазині.
А от вдома ми сварилися. Різниця у віці була маленька, грали разом, а де є спільні інтереси, там і суперечки. Без криків і сліз не обходилося. Терміново потрібна була саме та іграшка, якою заволоділа сестра. Обділена дитина плакала на всю квартиру. Розумні умовляння не діяли.
Моя мама (педагог, викладач інституту) не заглиблювалася в пояснення. Вона не карала нас, не заохочуючи цим ще більше розкрутити горе. Ми стояли в куті, похнюпившись, жаліючи себе.
Мудра мама діяла інакше. Вона співчувала:
– Ти теж хочеш пограти з цією лялькою?
– Аааааа, вона не дає!
– Тобі образливо, будеш плакати?
– Так! Ууууу…
– Добре, плач! Іди на кухню, сядь і плач. Скільки тобі потрібно часу, п’ять хвилин чи десять?
– Десять! Ааааа!
– Я заведу годинник, коли стрілка дійде сюди, значить час закінчено.
Пам’ятаю свої відчуття – ніякого блаженства. Одне діло, коли насварили, покарали – тоді святе діло повідомити всьому світу про несправедливість. Зовсім інше, коли дозволили ридати у своє задоволення. Час тягнувся, сльози вичавлювалися насилу, стрілка рухалася ледь-ледь. Я ридала незрозуміло для чого і для кого, заздрячи сестрі, яка гралася в кімнаті:
– Мамо, скільки ще мені плакати?
– Ще дві хвилини!
– Оооо, ууууу!
– Мамо, я більше не хочу!
– Все, наплакалася? Іди гратися!
Ну, нарешті! Я бігом кидалася до іграшок, забуваючи про ту ляльку, з якою почалася істерика. У домі довго панували мир і спокій. Сваритися більше не хотілося. А раптом знову доведеться плакати цілих десять хвилин? Де взяти стільки сліз? Закінчувати на середині – теж не діло, якщо дозволили істерити повністю. Наче не виправдала довіри. Навіщо починала?
Усім нам інколи потрібно виплеснути емоції. Покричати, посперечатися. З віком людина вчиться контролювати поганий настрій. Дитина цього ще не вміє.
Мама нами керувала. З одного боку – дозволяла ридати, щоб зняти стрес, а з іншого – встановлювала рамки, аби каприз не переріс у справжню істерику. Яку доброю волею не зупинити.
Цей метод я успішно застосовую і зі своїми дітьми. Працює безвідмовно.
– Look who finally decided to show up! – exclaimed David Peterson. – Well, you can turn right back around! – Dad, what’s gotten into you?
**Diary Entry** “Look who finally decided to show up!” bellowed Richard Thompson. “You might as well turn right back around!”...
Alright, Landlord, Let’s Head to the New Place. You’ll Be Living with Me – It’s a One-Bed, But We’ll Make It Work.
“Well then, my dear fellow, lets be off to the new place. Youll live with mejust a one-bedroom flat, mind...
No Seat for Me at My Mother-in-Law’s Milestone Birthday—I Walked Out Silently and Then Did Something That Changed My Life Forever
At my mother-in-laws anniversary party, there was no place for me. I turned around without a word and walked awayand...
My Patience Has Run Out: Why My Wife’s Daughter Will Never Set Foot in Our Home Again
My patience has run out: Why my wifes daughter will never set foot in our home again I, James, a...
– Well, look who decided to show up! – Exclaimed David Peterson. – You can just turn right back around! – Dad, what’s gotten into you?
“Look whos finally shown up!” bellowed Thomas Whitaker. “You can turn right back around!” “Father, whats gotten into you?” exclaimed...
Get to the kitchen now!” the husband snapped at his wife. Little did he know how this would end.
“Get back to the kitchen!” the man barked at his wife. Little did he know how this would end. “Katie,...
There Was No Seat for Me at My Mother-in-Law’s Anniversary Party – So I Walked Out Silently and Changed My Life Forever
**Diary Entry 4th June** I stood at the entrance of the banquet hall, clutching a bouquet of white roses, unable...
BABY ON THE PLATFORM: 25 YEARS LATER, THE PAST COMES KNOCKING
BABY ON THE PLATFORM: 25 YEARS LATER, THE PAST COMES KNOCKING I found a baby by the railway tracks and...