З життя
Двоє в сім’ї: коли головними були дорослі, а не діти.
У нашій родині було двоє дітей. Сестра з’явилася на світ на півтора року пізніше за мене. У ті часи діти не були центром Всесвіту, дорослі стояли на першому місці. Влаштовувати істерику на вулиці нам і в голову не приходило, у будь-якому віці. Тим паче, щось вимагати в магазині.
А от вдома ми сварилися. Різниця у віці була маленька, грали разом, а де є спільні інтереси, там і суперечки. Без криків і сліз не обходилося. Терміново потрібна була саме та іграшка, якою заволоділа сестра. Обділена дитина плакала на всю квартиру. Розумні умовляння не діяли.
Моя мама (педагог, викладач інституту) не заглиблювалася в пояснення. Вона не карала нас, не заохочуючи цим ще більше розкрутити горе. Ми стояли в куті, похнюпившись, жаліючи себе.
Мудра мама діяла інакше. Вона співчувала:
– Ти теж хочеш пограти з цією лялькою?
– Аааааа, вона не дає!
– Тобі образливо, будеш плакати?
– Так! Ууууу…
– Добре, плач! Іди на кухню, сядь і плач. Скільки тобі потрібно часу, п’ять хвилин чи десять?
– Десять! Ааааа!
– Я заведу годинник, коли стрілка дійде сюди, значить час закінчено.
Пам’ятаю свої відчуття – ніякого блаженства. Одне діло, коли насварили, покарали – тоді святе діло повідомити всьому світу про несправедливість. Зовсім інше, коли дозволили ридати у своє задоволення. Час тягнувся, сльози вичавлювалися насилу, стрілка рухалася ледь-ледь. Я ридала незрозуміло для чого і для кого, заздрячи сестрі, яка гралася в кімнаті:
– Мамо, скільки ще мені плакати?
– Ще дві хвилини!
– Оооо, ууууу!
– Мамо, я більше не хочу!
– Все, наплакалася? Іди гратися!
Ну, нарешті! Я бігом кидалася до іграшок, забуваючи про ту ляльку, з якою почалася істерика. У домі довго панували мир і спокій. Сваритися більше не хотілося. А раптом знову доведеться плакати цілих десять хвилин? Де взяти стільки сліз? Закінчувати на середині – теж не діло, якщо дозволили істерити повністю. Наче не виправдала довіри. Навіщо починала?
Усім нам інколи потрібно виплеснути емоції. Покричати, посперечатися. З віком людина вчиться контролювати поганий настрій. Дитина цього ще не вміє.
Мама нами керувала. З одного боку – дозволяла ридати, щоб зняти стрес, а з іншого – встановлювала рамки, аби каприз не переріс у справжню істерику. Яку доброю волею не зупинити.
Цей метод я успішно застосовую і зі своїми дітьми. Працює безвідмовно.
When She Started Serving from the Pot, I Pulled Out Antibacterial Wipes from My Bag and Began Wiping the Forks. She Noticed.
When my aunt was ladling stew from the pot, I fished antibacterial wipes out of my satchel and started polishing...
You’re Not a Wife, You’re a Servant. You Don’t Have Children!
Youre not my wife, youre a servant. You have no children! Mother, Poppy is staying here. The flat is being...
You’re Not a Wife, You’re a Maid. You Don’t Have Children!
Youre not my wife, youre just a maid. You dont have any kids! Mum, Poppys moved in here. Were renovating...
My Son and His Wife Gave Me a Flat When I Retired
Eleanor Whitaker had just been handed a flat the moment she retired. That afternoon, her son Peter and his wife...
If you call my dinner slop again, you’ll be eating on the street!” snapped Jane to her mother-in-law.
“Call my cooking slop one more time, and you’ll be eating out of bins!” Emily snapped at her mother-in-law. She...
My Son and His Wife Gave Me a Flat When I Retired
My son James and his wife Harriet handed me a flat the day I finally hung up my work boots...
When I Approached the Table, My Mother-in-Law Slapped Me: ‘You Made Dinner for My Son, but You and the Kids Can Eat Wherever You Want!’
**Diary Entry: A Lesson in Boundaries** When I reached for a plate at the table, my mother-in-law slapped my hand...
Returning to My Country Cottage, I Caught My Mother-in-Law and Husband Showing It to a Buyer, Thinking I’d Never Find Out
The crisp October air bit at Sophie’s cheeks as she steered her car down the winding country lanes. Golden leaves...