З життя
Двоє в сім’ї: коли головними були дорослі, а не діти.
У нашій родині було двоє дітей. Сестра з’явилася на світ на півтора року пізніше за мене. У ті часи діти не були центром Всесвіту, дорослі стояли на першому місці. Влаштовувати істерику на вулиці нам і в голову не приходило, у будь-якому віці. Тим паче, щось вимагати в магазині.
А от вдома ми сварилися. Різниця у віці була маленька, грали разом, а де є спільні інтереси, там і суперечки. Без криків і сліз не обходилося. Терміново потрібна була саме та іграшка, якою заволоділа сестра. Обділена дитина плакала на всю квартиру. Розумні умовляння не діяли.
Моя мама (педагог, викладач інституту) не заглиблювалася в пояснення. Вона не карала нас, не заохочуючи цим ще більше розкрутити горе. Ми стояли в куті, похнюпившись, жаліючи себе.
Мудра мама діяла інакше. Вона співчувала:
– Ти теж хочеш пограти з цією лялькою?
– Аааааа, вона не дає!
– Тобі образливо, будеш плакати?
– Так! Ууууу…
– Добре, плач! Іди на кухню, сядь і плач. Скільки тобі потрібно часу, п’ять хвилин чи десять?
– Десять! Ааааа!
– Я заведу годинник, коли стрілка дійде сюди, значить час закінчено.
Пам’ятаю свої відчуття – ніякого блаженства. Одне діло, коли насварили, покарали – тоді святе діло повідомити всьому світу про несправедливість. Зовсім інше, коли дозволили ридати у своє задоволення. Час тягнувся, сльози вичавлювалися насилу, стрілка рухалася ледь-ледь. Я ридала незрозуміло для чого і для кого, заздрячи сестрі, яка гралася в кімнаті:
– Мамо, скільки ще мені плакати?
– Ще дві хвилини!
– Оооо, ууууу!
– Мамо, я більше не хочу!
– Все, наплакалася? Іди гратися!
Ну, нарешті! Я бігом кидалася до іграшок, забуваючи про ту ляльку, з якою почалася істерика. У домі довго панували мир і спокій. Сваритися більше не хотілося. А раптом знову доведеться плакати цілих десять хвилин? Де взяти стільки сліз? Закінчувати на середині – теж не діло, якщо дозволили істерити повністю. Наче не виправдала довіри. Навіщо починала?
Усім нам інколи потрібно виплеснути емоції. Покричати, посперечатися. З віком людина вчиться контролювати поганий настрій. Дитина цього ще не вміє.
Мама нами керувала. З одного боку – дозволяла ридати, щоб зняти стрес, а з іншого – встановлювала рамки, аби каприз не переріс у справжню істерику. Яку доброю волею не зупинити.
Цей метод я успішно застосовую і зі своїми дітьми. Працює безвідмовно.
My Mother and Sister Saw Me Only as a Wallet – They Never Truly Cared to Know Me
Long ago, in a small town near Manchester, I was raised in a house that never truly felt like a...
After 19 Years, My Mother Reappeared – Now She Wants Money and a Place to Stay
Nineteen years later, my mother reappearednow she wants money and a roof over her head. I was ten years old...
After 19 Years, My Mother Reappeared – Now She Wants Money and a Roof Over Her Head
**Diary Entry 12th March** Its been nineteen years, and now shes backasking for money, a place to stay. I was...
I Cut Ties with My Family—and for the First Time, I Can Finally Breathe
I finally cut ties with my familyand for the first time, I can breathe. Growing up, I believed family was...
The Relatives Immediately Put the Box of Kittens Out on the Street. The Corgi Went After Them and Absolutely Refused to Return Home. For Him, It Was the End of Everything…
The relatives wasted no timethey simply dumped the box of kittens onto the street. Corgi trotted after them without a...
I Cut Ties with My Family – and for the First Time, I Can Breathe Freely
I cut ties with my familyand for the first time, I can breathe freely. Growing up, I believed family was...
The Relatives Immediately Put the Box of Kittens Out on the Street. The Corgi Went After Them and Flatly Refused to Return Home. For Him, It Was the End of Everything…
The relatives wasted no timethey simply placed the box of kittens out on the street. Corgi silently followed them, refusing...
I Will Never Forget the Day I Found a Crying Baby in a Stroller Outside My Neighbor Lena’s Door—She Was Just as Shocked as I Was
Ill never forget the day I found a crying baby in a pram outside my neighbour Lucys door. Lucy was...