З життя
Дзвінок о десятій: як звичайний ранок змінив все.
Виклик пролунав о десятій ранку. Марія Іванівна відклала в’язання і підняла слухавку.
— Ваш онук щойно потрапив у серйозну аварію. Він винен, — поспішно пояснював незнайомець. — Розбито дорогу іномарку, є жертви, а це від трьох до п’яти років позбавлення волі… Щоб допомогти онукові уникнути в’язниці, доведеться заплатити!
— Скільки потрібно?
— Двісті тисяч гривень! — рішуче заявили на тому кінці дроту. — Готуйте гроші, зараз до вас приїде наш чоловік! І про цей дзвінок нікому, інакше онук точно потрапить за ґрати!
— Але вдома таких грошей немає, — схлипнула Марія Іванівна. — Треба їхати в банк, а це на іншому боці міста.
— Виходьте на вулицю, до дому під’їдуть сріблясті «жигулі» і відвезуть туди, куди потрібно. І пам’ятайте — нікому ні слова! Це в інтересах вашого онука.
Проїхавши півміста і зупинившись біля банку, водій приклав палець до губ.
Марія Іванівна відповіла йому тим самим. Вона повернулася через півгодини:
— Пін-код від картки забула, — важко зітхнула вона. — На дачу треба їхати. Він у мене там, у зошиті записаний…
Дачу, яка була за тридцять кілометрів від міста, Марія Іванівна покинула з двома мішками картоплі і сіткою цибулі.
— Завантажуй у багажник і поїхали! — сказала вона хлопцю, який було заскучав.
— У банк? — перепитав той.
— Додому, — кинула Марія Іванівна. — Не з картоплею ж у банк їхати?! А по дорозі біля супермаркету зупинись, треба ще хліба і молока купити…
Водій насупився, але промовчав. Сутеніло. Хлопець нервував, а Марія Іванівна була спокійна як ніколи.
— Щоби не сидіти без діла, допоміг би бабусі, — зауважила вона, виходячи з машини. І шахрай покірно поплентався за нею на п’ятий поверх. А там його вже чекали співробітники поліції.
— А як же онук?! — розгубився затриманий.
— Немає в мене ніякого онука, — спокійно відповіла жертва шахрайства, яка так і не стала жертвою. — Як, втім, не було й ніякої аварії з людськими жертвами. Я вас одразу розкусила!
— Навіщо тоді було в банк їхати?
— Щоб за квартиру і телефон заплатити.
— А на дачу?
— Щоб картоплю і цибулю додому перевезти, — пояснила Марія Іванівна. — Іди-іди! Я тобі не бабуся з кішкою, а майор поліції у відставці!
Settling In Comfortably
Ellie had always lived, as the saying goes, by the book, trudging along a dull, overused lane with her head...
I’ve had enough of dragging you all along! Not a penny more—sort yourselves out and eat however you please!” Yana exclaimed, throwing down the cards.
Enough! Im done carrying the whole lot of you on my back! No more penniesgo feed yourselves however you wish!...
Everyday Heroes
The street was bustling today, as it always is in spring when the city finally feels the warm sun after...
Her Boss
Her boss Sally was hurrying to the office, dreadfully lateshe imagined the nightmare of standing before the editorinchief without having...
You’re Nothing But a Burden, Not a Wife,” My Mother-in-Law Froze the Room With Her Words as I Served Tea, Oblivious to the Fact That I Had Cleared Her Debts.
Youre a burden, not a wife, my motherinlaw announced, her voice cutting through the chatter as I was refilling the...
The Wise Mother-in-Law
The old matriarch, Margaret Whitcombe, tended to her potted ferns on the sill, each leaf glistening like tiny lanterns. Suddenly...
Feel free to speak poorly of your mum all you want, but if you dare utter a single word against my mother that rubs me the wrong way—you’ll be out of my flat in an instant! I won’t be walking on eggshells around you, my dear!
Go on and trash your mum all you like, but if you utter another word about my mother that I...
I Gave Birth to Triplets, and My Husband Panicked and Fled — He Didn’t Even Show Up to Meet Us at the Hospital.
Im Thomas Miller, a farmhand from the little village of Somerby in North Yorkshire, and Ill tell you how Valerie...