З життя
Дзвінок о десятій: як звичайний ранок змінив все.
Виклик пролунав о десятій ранку. Марія Іванівна відклала в’язання і підняла слухавку.
— Ваш онук щойно потрапив у серйозну аварію. Він винен, — поспішно пояснював незнайомець. — Розбито дорогу іномарку, є жертви, а це від трьох до п’яти років позбавлення волі… Щоб допомогти онукові уникнути в’язниці, доведеться заплатити!
— Скільки потрібно?
— Двісті тисяч гривень! — рішуче заявили на тому кінці дроту. — Готуйте гроші, зараз до вас приїде наш чоловік! І про цей дзвінок нікому, інакше онук точно потрапить за ґрати!
— Але вдома таких грошей немає, — схлипнула Марія Іванівна. — Треба їхати в банк, а це на іншому боці міста.
— Виходьте на вулицю, до дому під’їдуть сріблясті «жигулі» і відвезуть туди, куди потрібно. І пам’ятайте — нікому ні слова! Це в інтересах вашого онука.
Проїхавши півміста і зупинившись біля банку, водій приклав палець до губ.
Марія Іванівна відповіла йому тим самим. Вона повернулася через півгодини:
— Пін-код від картки забула, — важко зітхнула вона. — На дачу треба їхати. Він у мене там, у зошиті записаний…
Дачу, яка була за тридцять кілометрів від міста, Марія Іванівна покинула з двома мішками картоплі і сіткою цибулі.
— Завантажуй у багажник і поїхали! — сказала вона хлопцю, який було заскучав.
— У банк? — перепитав той.
— Додому, — кинула Марія Іванівна. — Не з картоплею ж у банк їхати?! А по дорозі біля супермаркету зупинись, треба ще хліба і молока купити…
Водій насупився, але промовчав. Сутеніло. Хлопець нервував, а Марія Іванівна була спокійна як ніколи.
— Щоби не сидіти без діла, допоміг би бабусі, — зауважила вона, виходячи з машини. І шахрай покірно поплентався за нею на п’ятий поверх. А там його вже чекали співробітники поліції.
— А як же онук?! — розгубився затриманий.
— Немає в мене ніякого онука, — спокійно відповіла жертва шахрайства, яка так і не стала жертвою. — Як, втім, не було й ніякої аварії з людськими жертвами. Я вас одразу розкусила!
— Навіщо тоді було в банк їхати?
— Щоб за квартиру і телефон заплатити.
— А на дачу?
— Щоб картоплю і цибулю додому перевезти, — пояснила Марія Іванівна. — Іди-іди! Я тобі не бабуся з кішкою, а майор поліції у відставці!
Touching Gaze and Embracing Happiness
Emily has spent the past nineteen years living in the little village of Littlebrook with her mother and her grandmother,...
Refused to Transport Mother-in-Law’s Seedlings in My New Car and Was Labeled a Bad Daughter-in-Law
Lucy, why are you being such a stranger? Its just tomatoes, they dont bite, I said, leaning against the open...
Don’t Look at Me Like That! I Don’t Need This Baby. Just Take It!” – The Mysterious Woman Thrust the Baby Carrier Into My Hands, Leaving Me Bewildered.
Dont look at me like that! I dont want this baby if it doesnt want to be with me. Take...
No Matter How Many Times I’ve Asked My Mother-in-Law to Stop Dropping By Unexpectedly Late, She Just Won’t Listen.
Dear Diary, No matter how often I begged my motherinlaw to stop dropping by at night, she simply wouldnt listen....
A Whole Year of Giving Money to Children to Pay Off a Loan! Not a Penny More from Me!
I look back now, many decades later, to the time when my husband Thomas and I, both from a modest...
After Two Years Abroad, I Returned Home to Discover My Son Had a “Surprise” Experience.
Id spent two years living in the south of France, and when I finally trudged back to my flat in...
For My Mother, Looking After Her Granddaughter Seems an “Impossible Task.
Dear Diary, My mother finds looking after her granddaughter absolutely impossible. All my friends have mothers who can step in...
I Invite No One, I Host No One, I Share Neither My Harvest Nor My Tools – In My Village, They Think I’m Mad.
I keep to myself, I never invite anyone over, I never split my crops or lend my tools the folk...