З життя
Дзвінок о десятій: Марія Іванівна відкладає справи, щоб відповісти.
О 10-ій ранку задзвонив телефон. Марія Петрівна відклала в’язання й підняла слухавку.
— Ваш онук щойно потрапив у серйозну аварію. Він винен, — поспіхом пояснював незнайомець. — Збито дорогу іномарку, є потерпілі, а це від трьох до п’яти років за ґратами… Щоб врятувати онука від в’язниці, доведеться заплатити!
— Скільки потрібно?
— Двісті тисяч гривень! — рішуче заявили на іншому кінці дроту. — Готуйте гроші, зараз до вас приїде наш представник! І про цей дзвінок нікому, а то ваш онук точно потрапить за ґрати!
— Але вдома таких грошей немає, — схлипнула Марія Петрівна. — Потрібно їхати до банку, а це на іншому кінці міста.
— Виходьте на вулицю, до будинку під’їдуть сріблясті «жигулі» та відвезуть вас туди, куди потрібно. І пам’ятайте — нікому ні слова! Адже це в інтересах вашого онука.
Проїхавши півміста та зупинившись біля банку, водій приклав палець до губ.
Марія Петрівна відповіла йому тим же. Вона повернулася за півгодини:
— Пін-код від картки забула, — тяжко зітхнула вона. — До дачі треба їхати. Він у мене там, у зошиті записаний…
Дачу, яка була за тридцять кілометрів від міста, Марія Петрівна покинула з двома сумками картоплі й сіткою цибулі.
— Завантажуй у багажник і поїхали! — сказала вона, коли хлопець занудьгував.
— До банку? — перепитав той.
— Додому, — кинула Марія Петрівна. — Не з картоплею ж до банку їхати?! А дорогою біля супермаркету зупини, треба хліба й молока купити…
Водій насупився, але промовчав. Темніло. Хлопець нервувався, а Марія Петрівна була як ніколи спокійна.
— Замість сидіти без діла, допоміг би бабусі, — зауважила вона, виходячи з машини. І шахрай слухняно поплентався за нею на п’ятий поверх. А там його вже чекали співробітники поліції.
— А як же онук?! — розгублено спитав затриманий.
— Немає у мене жодного онука, — спокійно відповіла невдала жертва шахрайства. — Як, зрештою, не було й ніякої аварії з постраждалими. Я вас одразу розкусила!
— Навіщо ж тоді було до банку їхати?
— Щоб за квартиру й телефон заплатити.
— А на дачу?
— Щоб картоплю й цибулю додому перевезти, — пояснила Марія Петрівна. — Іди-іди! Я тобі не бабця з котом, а майор поліції у відставці!
– Look who finally decided to show up! – exclaimed David Peterson. – Well, you can turn right back around! – Dad, what’s gotten into you?
**Diary Entry** “Look who finally decided to show up!” bellowed Richard Thompson. “You might as well turn right back around!”...
Alright, Landlord, Let’s Head to the New Place. You’ll Be Living with Me – It’s a One-Bed, But We’ll Make It Work.
“Well then, my dear fellow, lets be off to the new place. Youll live with mejust a one-bedroom flat, mind...
No Seat for Me at My Mother-in-Law’s Milestone Birthday—I Walked Out Silently and Then Did Something That Changed My Life Forever
At my mother-in-laws anniversary party, there was no place for me. I turned around without a word and walked awayand...
My Patience Has Run Out: Why My Wife’s Daughter Will Never Set Foot in Our Home Again
My patience has run out: Why my wifes daughter will never set foot in our home again I, James, a...
– Well, look who decided to show up! – Exclaimed David Peterson. – You can just turn right back around! – Dad, what’s gotten into you?
“Look whos finally shown up!” bellowed Thomas Whitaker. “You can turn right back around!” “Father, whats gotten into you?” exclaimed...
Get to the kitchen now!” the husband snapped at his wife. Little did he know how this would end.
“Get back to the kitchen!” the man barked at his wife. Little did he know how this would end. “Katie,...
There Was No Seat for Me at My Mother-in-Law’s Anniversary Party – So I Walked Out Silently and Changed My Life Forever
**Diary Entry 4th June** I stood at the entrance of the banquet hall, clutching a bouquet of white roses, unable...
BABY ON THE PLATFORM: 25 YEARS LATER, THE PAST COMES KNOCKING
BABY ON THE PLATFORM: 25 YEARS LATER, THE PAST COMES KNOCKING I found a baby by the railway tracks and...