Connect with us

З життя

Его дом зовёт меня, но я не готова стать их прислугой

Published

on

Он тащит меня в родительское гнездо — а я не желаю быть прислугой для его родни.

Меня зовут Светлана, мне двадцать шесть. Мы с мужем — Дмитрием — женаты почти два года. Живём в Екатеринбурге, в хорошей двушке, доставшейся мне от бабушки. Сначала всё шло нормально, Дима не возражал против жизни в моей квартире, его всё устраивало. Но недавно, как гром среди ясного неба, он заявил: «Давай переедем в мой дом, там место есть, дети появятся — будет где развернуться».

Но я не хочу «разворачиваться» под одной крышей с его шумной роднёй. Не хочу менять свою квартиру на обитель, где главенствуют патриархат и слепое подчинение. Там я не жена, а бесплатная домработница.

Я отлично помню свой первый визит в их дом. Огромный особняк на окраине — метров триста, не меньше. В нём живут свёкор со свекровью, младший брат Дмитрия — Игорь, его жена Наталья и трое детей. Полный комплект. Едва я переступила порог, мне сразу указали моё место. Женщины — к плите, мужчины — к телевизору. Пока я ещё роняла сумку, свекровь сунула мне нож и приказала резать овощи. Ни «пожалуйста», ни «если не сложно». Просто приказ.

За ужином я наблюдала, как Наталья покорно бегает туда-сюда, не смея возразить свекрови ни единым словом. На любое замечание — виноватая улыбка и кивок. Меня это тогда потрясло до глубины души. Я точно знала: такой доли мне не надо. Ни за что. Я не безгласная Наташка, и гнуться не стану.

Когда мы с Димой собрались уезжать, свекровь громко крикнула:
— А кто посуду за собой помоет?
Я развернулась и, глядя ей прямо в глаза, ответила:
— Гостям убирают хозяева. Мы гости, а не подсобные работники.

После этого начался скандал. Меня обозвали неблагодарной, наглой, избалованной городской выскочкой. А я просто смотрела и понимала: здесь мне никогда не будет места.

Дима тогда меня поддержал. Мы уехали. Полгода всё было тихо. С роднёй он общался сам — я держалась в стороне. Но потом пошли разговоры про переезд. Сначала намёками, потом всё прямее.

— Там простор, там семья, — твердил он. — Мама с детьми поможет, ты отдохнёшь. А твою квартиру сдадим — будут деньги.

— А работа? — спрашивала я. — Я не брошу всё, чтобы ехать в посёлок за 50 километров от города. Чем я там буду заниматься?

— Тебе работать не придётся, — пожал плечами он. — Родишь ребёнка, будешь по хозяйству, как все. Женщина должна быть дома.

Это стало последней каплей. Я — женщина с образованием, карьерой, своими амбициями. Я работаю журналистом, люблю свою работу, всего добилась сама. А мне говорят, что моё место — у плиты и с ребёнком на руках? В доме, где на меня будут орать за немытую сковородку и учить, как правильно рожать и варить борщ?

Я понимаю, что мой муж — продукт своей среды. Там сыновья — продолжатели рода, а жёны — чужие, обязанные молчать и благодарить, что их терпят. Но я не из тех, кто глотает обиды. Я молчала, когда свекровь оскорбляла меня. Я молчала, когда деверь с ухмылкой говорил: «Наша Наташка-то не спорит!» Но теперь я молчать не буду.

Я сказала Диме чётко:
— Либо мы живём отдельно и уважаем границы, либо ты возвращаешься в свой родовой замок без меня.
Он обиделся. Сказал, что я гублю семью. Что у них в роду не принято, чтобы сыновья жили «на жениной территории». А мне всё равно. Моя квартира — не чужая. И моё слово — не пустой звук.

Я не хочу развода. Но и жить с его кланом тоже не намерена. Если он не оставит идею поселить меня рядом с мамочкой, я первой упакую чемоданы. Потому что лучше быть одной, чем вечно второй после его семьи.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − 3 =

Також цікаво:

З життя50 хвилин ago

Жінка майже семи десятків заходить до магазину одягу.

Жінка літ сімдесяти зайшла до крамниці з одягом. Волося її було нечесане, одяг — старий, на ногах — поношені сандалі....

З життя54 хвилини ago

Чекай на мене

Олег вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря особливе, не таке, як будь-де у...

З життя2 години ago

Кожної ночі під місяцем, таємний мішок борошна рятував життя.

Голод давив на нас, як тягар, але він, кожної ночі, під місяцем, ховав мішечок борошна, який рятував наші життя. Мене...

З життя2 години ago

Розлучення? Я залишуся з татом!

Марія давно відчувала, що їхній шлюб із Дмитром дає тріщину. Вогонь кохання згас, залишившись лише звичкою. Розмови зводилися до побутових...

З життя3 години ago

Зведена сестра

Ось адаптована історія у відповідності до українського культурного контексту: Віка після роботи заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через...

З життя4 години ago

Батько-легенда

**Батько-герой** Олеся з пакетом продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи східці. Так само вони рахували із сином, коли...

З життя5 години ago

Привіт! Я завжди вірив, що наша зустріч обов’язкова…

Відтоді, як минулого року Тарас випадково побачив її, повертаючись з роботи, він не міг забути цього обличчя. Він шукав поворот,...

З життя6 години ago

Привіт. Я дружина. Можна увійти?

Ох, слухай, я тобі розповім цю історію, але так, щоб вона звучала по-нашому. Вже тиждень медичний університет у Львові гудів...