Connect with us

З життя

Гірка правда: драма в тиші містечка

Published

on

Гіркий смак правди: драма у тиші Львова

На затишній кухні у квартирі на околиці Львова панувала тиша, яку порушував лише дзвін чайної ложки. Оксана, розсівшись за столом, перегортала новини на телефоні, попиваючи ароматний чай. З ванної вийшов її чоловік, Тарас, наспівуючи щось під ніс. Його обличчя сяяло дивною радістю, наче він знав таємницю, невідому іншим.

— Чого ти такий задоволений? — примружилася Оксана, відірвавшись від екрана.

— Та нічого, просто гарний настрій, — ухилився Тарас, наливаючи собі чаю. Він сів навпроти, дивлячись на дружину з легкою усмішкою. — Оксанко, ти давно пошту перевіряла?

— Давно, — насупилася вона. — А що?

— Перевір. Там на тебе сюрприз чекає, — загадково додав він, відпиваючи з чашки.

Оксана, відчуваючи щось недобре, схопила телефон. У пошті світився один непрочитаний лист. Вона відкрила повідомлення, пробігла очима текст і завмерла. Чашка в її руці здригнулася, чай розлися по столу.

***

Оксана та Тарас були разом вісім років. Їхня історія почалася, як у багатьох: романтика зустрічей, спільне життя, а потім скромне весілля. Разом вони переїхали до Львова, почавши все з чистого аркуша. Жили в орендованій квартирі, збирали на свою, ділили радощі й труднощі.

— Ти не вмієш поводитися з грошима, — одного дня заявив Тарас. — Переказуй зарплату мені, я подбаю, що потрібно для сім’ї.

Оксана не заперечувала. Вона беззастережно довіряла чоловікові. З того дня він узяв фінанси під контроль. Завдяки його розсудливості вони оформили іпотеку, згодом купили ділянку під дачу. Жили не розкішно, але стабільно. Тарас видавав дружині гроші на дрібні витрати, і Оксана знала: він не витратить зайвого на себе.

Коли все змінилося, вона не відразу зрозуміла. Одного разу Тарас повернувся з роботи раніше звичайного, його обличчя було серйозним.

— Оксанко, мама переїде до нас, — сказав він. — Їй самій у місті важко. Можна поселити її на дачі? Будинок там міцний, магазини поруч.

— Звісно, — погодилася Оксана. Зі свекрухою, Ганною Іванівною, у неї були спокійні стосунки, а сварок із родичами вони взагалі уникали.

За тиждень свекруха переїхала на дачу. Оксана була зайнята роботою, справ накопичилося чимало. Коли вона нарешті вибралася на ділянку, її чекав шок.

— Ганно Іванівно, що тут відбувається? — скрикнула вона, спіткнувшись об коробки біля порога.

— Вітаю, Оксанко, — байдуже відповіла свекруха. — Нічого особливого. Тарас сказав, що віддаєте мені дачу, от я ваші речі й зібрала.

— Віддаєте? — Оксана відчула, як кров прилила до скронь. — Як це віддаєте?

— Він тобі не сказав? — усміхнулася Ганна Іванівна. — Я свою квартиру молодшому братові Тараса віддала. Жити мені тепер ніде.

— Як віддала? — Оксана захлинулася від обурення.

Молодший брат Тараса, Богдан, був одружений, але Оксана не знала, що у нього немає свого житла. Чутки про нього ходили, але вона їх ігнорувала.

— Так і віддала, — знизала плечима свекруха. — У них діти, не на вулиці ж їх залишати?

Оксана мовчала. Повернувшись додому з багажником речей, вона накинулася на чоловіка.

— Ти хоч подумав, що робиш? Яке право мав віддавати мамі дачу?

— А ти чого розгорілася? — відрізав Тарас. — Це моя мати, я маю право вирішувати.

— А я? У мене немає прав? — кричала Оксана. — Я теж хочу бути частиною рішень!

— О, які ми самостійні! — усміхнувся він. — Коли гроші збирати, я винен, а як рішення приймати, так ти перша?

Вони не розмовляли тиждень. Оксана, заспокоївшись, спробувала пояснитися.

— Я просто хочу бути в курсі, — тихо сказала вона. — Дача мені дорога. Я не хочу її віддавати, розумієш?

Тарас хмурився, але мовчав.

— Коли твоїй мамі допомагати, ми біжимо, — продовжував він. — А моїй допомогти не можна?

Сварка спалахнула з новою силою. Оксана почала їздити на дачу майже щодня, сподіваючись змусити свекруху поїхати.

— Ніколи не думала, що стану такою, — скаржилася вона подрузі Марійці. — Зла невістка, що зводить бідну свекруху.

— Борися за своє, — підбадьорювала Марійка. — Інакше все відберуть, залишишся ні з чим.

Натхненна, Оксана знову вирушила на дачу. Ганна Іванівна метушилася по господарству: двір був прибраний, на клумбах виблискували нові квіти. Все виглядало затишніше. Але Оксана відігнала ці думки.

— Що ви тут влаштували? — обурилася вона. — Хто вам дозволив чіпати мою землю?

— Оксанко, ти чого? — зніяковіла свекруха. — Тарас сказав, що я можу…

— Мені байду— Мені байдуже, що сказав Тарас! — перебила Оксана, і в її голосі пролунало щось невблаганне, наче долоня, що вже не стисне кулака.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − 17 =

Також цікаво:

З життя5 години ago

Back Home—No Husband, No Trace of Him Left

**Diary Entry** I came home to find neither my husband nor any of his things. Why are you looking at...

З життя5 години ago

Revenge for My Mother

**A Lesson in Control** *Diary Entry* The call came late at night, the voice on the other end distorted and...

З життя7 години ago

Avenged My Mother: A Tale of Justice and Retribution

**A Revenge for Mum** “Your daughter is with us. Bring £100,000, and she stays alive. I’ll send the meeting point...

З життя8 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“Of course, everyone remembers perfectly well” “I dont remember because it never happened!” Peter Redford said seriously, looking at her...

З життя9 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“I dont remember because it never happened!” said Redford, looking at her with his earnest, grandfatherly eyes. The conversation died...

З життя10 години ago

Shut Up!” He Snarled, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Dump You Call a Life.

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase onto the floor. “I’m leaving you and this dump you call a...

З життя12 години ago

On Our Golden Wedding Anniversary, My Husband Confessed He’d Loved Another Woman All Along

On the day of their golden wedding anniversary, Henry finally confessed he had loved another woman his entire life. “Not...

З життя12 години ago

Shut up!” the husband roared, slamming the suitcase on the floor. “I’m leaving you and this cesspool you call a life.

**Friday, 10th May** “Shut it,” the husband barked, slamming his suitcase down. “Im leaving you and this bloody swamp you...