Готуймо разом

На всіх приготувати

– Я не планую грандіозного свята на честь ювілею, тому запрошую мінімальну кількість гостей, – розповідала Ніна синові та невістці за вечерею.

– І скільки їх буде? – вирішив уточнити Вадим, знаючи про любов матері до пишних святкувань.

– Двадцять три людини точно будуть, і ще пару під питанням, – спокійно розповіла старша жінка.

– Чекайте, – одразу склала всі частини пазла Оля. – Виходить, ви вже всіх запросили, раз знаєте, хто точно буде, і тепер нас ставите перед фактом?

– Ну, мені ж сімдесят років виповнюється, це моя квартира, і я вважаю себе в праві запрошувати, кого хочу, – відповіла Ніна. – Будуть лише діти, онуки й рідні сестри з родинами. Я й так не запрошую сусідів і далеких родичів.

– Але навіщо стільки клопоту і витрат? – не розумів Вадим. – У нас не така вже велика квартира, щоб усіх розмістити, доведеться купувати продукти, прибирати і все організовувати.

– Ну, зрозуміло, жити в моїй квартирі вам нормально, а один раз влаштувати свято матері вже вважаєте за обтяження, – починала концерт Ніна. – Може, це мій останній ювілей, маю право самостійно приймати рішення.

– Ти ж розумієш, що сама мати не впорається з підготовкою? – питав потім Вадим. – Моя старша сестра Катя давно з матір’ю в сварці, тому не факт, що взагалі з’явиться на свято. Молодша Ірина живе в іншому місті і точно не приїде, щоб допомогти, тому все на тобі.

– Прекрасно, то я на тиждень стаю обслугою, – сердито сказала Оля.

– Ми не маємо вибору, хочеться вшанувати матір, і живемо в її квартирі, – нагадав Вадим.

Ольга не бажала нічого робити, але факт спільного життя був вирішальним. Вона розуміла, що у протилежному випадку свекруха не дасть спокійного життя і на всі нерви витерпить. За два тижні до свята вона зробила генеральне прибирання в квартирі, довівши все до блиску і вирішивши перед самим святом просто все освіжити.

– Мені не подобається запропоноване тобою меню, – говорила Ніна, дивлячись на записи невістки. – Тут мало м’ясних страв, нікому не потрібні ваші модні бутерброди і взагалі не можна, щоб гості залишилися голодними.

– Але тут багато страв, все калорійне і потребує багато коштів і часу на приготування, – виправдовувалася Ольга.

– Гаразд, я щось ще додам, потім вирішимо, – скривилася Ніна.

Після її додавань список страв і витрат збільшився наполовину. Частково Ніна сама планувала оплатити банкет, в іншому сподівалася на підтримку сина з невісткою.

– По-перше, ми одна родина і це нормально, – рішуче заявила вона. – По-друге, я ще не вирішила нічого щодо квартири. Якщо вам її залишу, все одно в прибутку будете, так що не завадило б трохи постаратися.

Оля намагалася стримуватися і нічого не казати, щоб не образити чоловіка. Він покірно виконував забаганки матері. Вона не хотіла купувати всі продукти в одному торговому центрі, вважаючи це невигідним.

– Але ми витратимо бензин, час і сили, щоб купити масло в одному магазині, сметану на ринку, а яйця за містом, – не розуміла Ольга.

– Нічого страшного, – наполягала свекруха. – Я хочу бути впевненою в якості продуктів, тому купувати потрібно там, де завжди беру.

Здоров’я і сил допомагати в приготуванні у Ніни особливо не було, але покупки вона контролювала і вимагала, щоб син її возив на машині. Вадиму доводилося після роботи тягатися з матір’ю по магазинах і слухати чергові повчання.

– Сподіваюся, у тебе є перевірений кондитер для замовлення торта? – цікавилася Ніна у невістки.

– Я думала, ми просто купимо готовий торт або тістечка, – розгубилася Ольга.

– Ну зрозуміло, можна взагалі не переживати і купити на честь мого ювілейного Дня народження корж, – театрально ображалася пенсіонерка. – Своїй матері ти такі номери, напевне, не влаштовуєш.

– У моєї матері торік був ювілей, вона його взагалі не святкувала, – випалила Оля. – Просто ми посиділи в родинному колі з батьками і родиною брата.

– Ну, це ваша особиста справа, в кожній сім’ї свої правила, – не здавалася Ніна. – Ти прийшла в нашу, будь люб’язна поважати правила.

Оля щиро намагалася вгодити свекрусі. В обідню перерву на роботі вибирала торт і переглядала рецепти, після роботи заходила в магазин, бо постійно потрібно було щось докупити. Оскільки гостей було запрошено на суботу, вона взяла з четверга на роботі вихідні, щоб усе приготувати і встигнути вчасно.

– Я так розумію, у вас самих совісті немає, – знову сердитим тоном говорила Ніна. – Гаразд, Вадим чоловік і нічого не розуміє, але ти могла б і сама мені допомогу запропонувати.

– Що не так? – намагалася зрозуміти Оля суть невдоволення.

– У мене буде свято, прийдуть гості, а я маю зустрічати їх у халаті і з гулькою на голові?

Ользі довелося йти разом зі свекрухою по магазинах і вибирати наряд. Вона домовилася зі знайомою дівчиною, яка обіцяла прийти додому і зробити іменинниці зачіску з макіяжем.

– Чому ти сьогодні запікаєш м’ясні рулети? – наскочила Ніна на кухню. – Свято післязавтра, і вони будуть не свіжі.

– Бо завтра весь день розписаний, і фізично не встигну приготувати все і одразу, – нагадала Оля. – Плита і духовка будуть зайняті, а в мене тільки дві руки.

– Значить, встань раніше, і не треба з себе героїню будувати, – напирала Ніна.

– Ви намагаєтеся все зробити моїми руками, – більше не могла мовчати Оля. – І взагалі, раз вам не подобається, я нічого не стану робити.

– Як це? – кричала Ніна, розлючена від злості.

– Ведіть своїх гостей у кафе або замовляйте доставку, – не контролювала себе Оля. – З мене досить невдоволення та звинувачень.

Повернувся з роботи Вадим і застав заплакану дружину та розлючену матір. Мати пила сердечні каплі, звинувачувала невістку в спробах довести до смерті і бажанні зіпсувати свято.

– Дорога, прошу, давай доведемо почате до логічного завершення, – благав Вадим. – По суті, залишилося пару днів пережити все це, і буде нам щастя.

Ольга переступила через гордість заради спокою чоловіка, відпочила і вирушила на кухню. Вона провела на ній всю п’ятницю, падаючи з ніг від втоми. У суботу, до приходу гостей, все було готово, і квартира сяяла від чистоти. Винуватиця свята в новому вбранні й зачісці приймала поздоровлення від гостей і всіх запрошувала за стіл.

– Все приготовано з любов’ю і в гарному настрої, – мило посміхалася Ніна родичам.

– У вас, як завжди, смачно, красиво і оригінально, – сипались компліменти від гостей.

– Я дуже старалася, хоча були люди, які намагалися створювати проблеми, – відповідала іменинниця, ні на кого конкретно не дивлячись, а потім обвела поглядом невістку та дочок.

Увесь банкет Оля толком не всілася, бо постійно носилася з тарілками. У Вадима нерви не витримали, і він змусив сестер допомагати дружині.

– Я все не можу зрозуміти, ти героїня чи просто така дурна? – поцікавилася сестра чоловіка Катя на кухні.

– Що ти маєш на увазі? – не розуміла Оля.

– Зрозуміло ж, що мати з тебе мотузки в’є, і весь цей банкет за твій рахунок і твоїми силами, – відповіла вона.

– Не сип їй сіль на рану, – просила друга сестра Ірина. – Ти прекрасно знаєш, нашу матір, і чому ми з нею тримаємо дистанцію.

– Ювілей же, повага, живемо разом і взагалі, – розгубилася Ольга.

– Це наша мати, ми приїхали на свято тільки зі страху, що воно може справді бути останнім, – продовжила Ірина. – Але об’єктивно кажучи, вона дуже важка людина, жити разом з нею неможливо. І якщо ти думаєш, що вона залишить вам квартиру, то навряд. Просто намагається тримати при собі і контролювати, ми це вже проходили.

Гості сиділи допізна, виголошували хвалебні промови, змітали майже все зі столу і йшли додому, прихопивши з собою гостинці у вигляді спеціально куплених тістечок на винос. Після відходу останніх гостей іменинниця з виглядом королеви вирушила відпочивати, навіть не подякувавши синові й невістці за допомогу. Ольга сама мила посуд майже до ранку і лише потім вирушила відпочивати. Але виспатися не змогла, бо о десятій ранку свекруха увійшла в кімнату з пропозицією вирушити на покупки, оскільки хотіла витратити подаровані гроші.

– Я так більше не можу і не хочу, розумієш? – запитала Оля чоловіка, коли за нею зачинилися двері. – Я нікуди не поїду, і мені байдуже на її реакцію.

Вадим теж нікуди не поїхав, Ніна образилася, потім влаштовувала чергові концерти і всім розповідала, як син і невістка її не цінують і ображають. Через два місяці Оля переконала чоловіка переселитися на орендовану квартиру, щоб жити подалі від свекрухи. Вона не зрозуміла причину цього вчинку і далі розносила невістку, «яка зіпсувала життя її синові і зовсім не шанує його матір». Себе Ніна вважала ідеальною матір’ю, у якої просто виросли невдячні діти.