Connect with us

З життя

«Я еле сдержалась, чтобы не крикнуть сестре мужа, когда она снова пришла с чемоданом на выходные…»

Published

on

«До чего же ты мне надоела!» — едва не сорвалось у меня, когда я увидела сестру мужа на пороге. Но я сжала зубы и промолчала. А она, как ни в чём ни бывало, снова притащила чемодан — будто наша квартира её личная гостиница…

Меня зовут Алевтина, мне тридцать девять. Мы с Артёмом женаты уже двенадцать лет. Вроде бы живём неплохо: сын подрастает, крыша над головой есть. Но есть одно «но», которое годами отравляет мою жизнь. Это его сестра — Галина.

Галина старше Артёма на восемь лет. Замужем не была, детей нет. Живёт одна в соседнем доме, но проводит времени у нас больше, чем у себя. Порой мне кажется, у неё не ключ от нашей двери, а целый дубликат квартиры — так часто она здесь появляется.

Сперва я терпела, даже улыбалась. Ну что поделаешь, родственница. Думала, зайдёт, чайку попьёт — и дальше пойдёт. Ан нет. Она приходила каждый день. И в выходные. И в отпуск. Даже когда мы звали гостей — она тут как тут. Если я лежала с температурой — Галина сидела у моей кровати и рассказывала, как правильно лечить простуду.

У неё нет чувства меры. Всё ей не так: то я суп пересолила, то сына избаловала, то платье криво надето. То молчу слишком много, то смеюсь слишком громко. И главное — не советует, а указывает. А я молчу. Потому что не люблю ругани. Потому что Артём твердит: «Лева, потерпи, ей же не к кому больше пойти».

Терпела. Но всему есть предел.

Галина работает главным бухгалтером в конторе. Уходит с работы раньше меня — и прямиком к нам. Возвращаюсь — а она уже на диване, телек орет, кот забился под шкаф. Сын в телефоне. А она — будто хозяйка: «Ужин скоро?» Или ещё лучше — жду, пока она освободит ванную. Ужинаем вместе, потом она часами талдычит про проверки в налоговой, хотя всем давно неинтересно. А потом уходит. Или остаётся — потому что «в её доме сквозняки» или «страшно одной в метель».

Когда мы собирались на природу — Галина ехала с нами. Неважно, что я мечтала провести выходные с мужем. Неважно, что он обещал свозить меня на юг в день рождения. Она была там. В нашем номере. Спала на соседней кровати. И всё — за счёт Артёма. Хотя зарплата у неё приличная, копит, как говорит, «на старость». Видимо, под старостью подразумевает меня.

А его мать и вовсе считает меня неблагодарной. Мол, Галина же не чужая, ей одиноко. Я понимаю — у неё нет семьи. Но почему мой дом должен стать её пристанищем?

Однажды я прямо сказала Артёму:
— Хватит. У нас нет личного пространства. Она везде. Я больше не могу.

Он только развёл руками:
— Ну что я могу? Она же сестра…

Апогеем стал недавний случай. Мы с мужем наконец-то выбрались в театр — только вдвоём. Уговорила подругу посидеть с сыном. Только заняли места — звонок. Галина.
— Вы где?! Почему меня не взяли?! Я вам теперь не родня?! — орала она в трубку.

А через два дня — снова на пороге. С сумкой. С халатом. С дисками сериалов. Объявила: «У меня выходные — решила пожить у вас».

Я стояла на кухне, вцепясь в стол так, что пальцы побелели. Ещё секунда — и закричала бы. Но сдержалась. А внутри что-то надломилось.

Не знаю, как объяснить Артёму, что больше не вынесу. Что мне нужен дом без вечной гостьи. Без её нравоучений. Без скандалов. Без Галины.

И боюсь, если ничего не изменится — мне придётся уйти. Чтобы снова дышать свободно. Потому что даже самая крепкая любовь не выдержит, когда между тобой и мужем — ещё один человек. Слишком шумный. Слишком назойливый. Слишком чужой.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять + шістнадцять =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Подарунок, який вразив назавжди!

Зі святом, кохана! урочисто промовив чоловік, передаючи мені пилосос на річницю нашого весілля. А вже зранку мій “подаруночок” позбавив його...

З життя35 хвилин ago

«Відповідь на звинувачення: як я зробила крок до свободи»

«Ти тільки їси та нічого не робиш» ці слова впали, як камінь у воду, перервавши тишу вечері. Вони лунали, ніби...

З життя1 годину ago

Знайшов дрібну монету у замку: жах охопив мене, і я викликав поліцію

Повернувся додому після важкого робочого дня, я був виснажений, як кіт після весняного концерту. Мрія лише про те, щоб скинути...

З життя1 годину ago

Моя мама гідна святкувати ювілей на нашій дачі, а твої бідні батьки нехай на цей час підуть геть!” — нарікав чоловік

Моя мати заслужила відсвяткувати ювілей на нашій дачі, а твої бідняцькі батьки нехай на цей час зникнуть! різко кинув чоловік.Старий...

З життя2 години ago

12 років мовчання: листівка з одним словом…

**Щоденник** Дванадцять років минуло. Я не бачив батька. Не чув його голосу. А потім прийшла листівка. Один напис. Одне слово....

З життя2 години ago

60-річна жінка прийшла на співбесіду на посаду програмістки: всі почали сміятися з неї, поки не дізналися, хто вона насправді

60-річна жінка прийшла на співбесіду працевлаштуватися програмістом: всі почали сміятися з неї, доки не дізналися, хто вонаУ одному з найбільших...

З життя11 години ago

Прозріння після падіння

Каяття прийшло Соломія була жінкою з вигадкою та фантазією. Що б не робила виходило гарно та незвично. Лагідна, скромна, але...

З життя11 години ago

Таємниця, яку він не повинен дізнатись.

Він не повинен знати. Оксана стояла біля підїзду старої хрущовки, не наважуючись натиснути кнопку домофона. У кишені пальта лежала зімята...