Я — головний герой. Моя сім’я крута, наче трансформер.

Вітаю, я – Олесь. У мене сім’я суперова, як Бамблбі. Це такий трансформер, якщо хтось не чув! Мама поїхала. Спочатку вона лікувалася, довго лежала у ліжку та мене обіймала. Потім бабуся сказала, що мама поїхала до санаторію, дуже далеко. Було б круто, якби вона привезла мені Оптимуса Прайма!

Як тільки мама поїхала, тато теж почав сумувати. На роботі так втомлювався, що, повернувшись додому, дивився на мене і плакав. Хтось знає начальника на його роботі? Скажіть йому, щоб тата не перевантажували. Дорослий чоловік не має плакати. Ще він казав, що більше не може, йшов кудись і повертався зовсім знесилений, від нього неприємно пахло. Думаю, він у мене спортсмен, бігав, а потім пив з калюжі. Прикольно я про калюжу вигадав?

Одного разу, вже майже спавши, чув, як бабуся кричала на тата, мовляв, пора відпускати і пам’ятати, що є я. А він ридав, майже як Аня з другого поверху, головна плакса на нашому подвір’ї. Ясно, що в татка проблеми через роботу. Трудяга, значить. Ще він колись був веселий, перед тим, як мама поїхала. Ми з ним майже зібрали всю колекцію Біоніклів, у кого ще такий тато?

Бабуся повела мене в садок. Я всю дорогу казав, що мені вдома добре. Але бабуся вперта, хоч і добра. Садок не сподобався. По-перше, Олесів там багато, а я хочу бути єдиним. По-друге, дівчата. Я не проти дівчат, але вони вередливі. Скиглять, важничають, бантики носять. Ви носите? І я ні. Найгірша в садочку – Наталя Василівна, вихователька. Чому вона подобається бабусі – не розумію, мабуть, впертим одним з одним краще. Ми з татом кличемо її Тітка-Босс.

У садочку найбільше я дружу з Платоном, нам разом весело, а Наталя Василівна заздрить. Якось сказала, якщо не замовкнемо, то проб’є нам язики діркопробивачем. Він у неї на столі завжди стоїть. Дірка на язиці — це круто, я по телевізору бачив. Але, мабуть, боляче, тому доводиться слухатися Тітку-Босса.

У мене в садочку є своє ліжко. Дома своє і тут своє, подумайте тільки! Ми з Платоном спимо поруч. Хоча насправді не спимо, а про Оптимуса говоримо. Наталя Василівна свариться, що треба мовчати в хустинку. Не знаю, в яку – може, є спеціальна для мовчання, але ми не знайшли. Невдача.

Я ось що думаю. Тітка-Босс каже, що ми не розуміємо свого щастя, і якби у неї була можливість, вона спала б з качками. Ну і прикол! Це ж незручно, і качки щипаються, я точно знаю, в селі бачив.

На полудень у садочку дають компот з ватрушками. Ох, як же смачно. Давайте я помовчу, а ви купите собі ватрушку. Почекаю трохи.

Ну як? Я ж казав, що вам сподобається. Тепер розкажу, як мене раз забули в садику, класна історія. Отже, був вечір. Всіх вже забрали батьки, а ми з Платоном залишилися одні. Наталя Василівна дзвонила татові на мобільний, а той вимкнений. Зателефонувала бабусі, та сказала, що хтось в’їхав машиною в стовп. Я не зрозумів у чому справа, але Тітка-Босс розплакалася, а поки розводила сльози, за Платоном прийшла його мама. Вихователька попросила її забрати мене на ніч. Уявляєте, як круто? До друга з ночівкою!

Ми сіли в машину. Мама Платона працює в таксі, уявіть. Вона швидко ворухнула, як справжній Шумахер, і за кермом погані слова казала. Платонів тато теж поїхав далеко, Платон думає, що в Японію — секрети японського виробництва шукати.

Квартира невеличка, але все одно було весело. Ми троє грали в хованки та пили газовану воду з пухирцями, такої вдома немає. Мама Платона класна, помила мені голову і підстригла нігті, каже, якщо на ногах нігті, то на руках якісь “рукти”. Оце прикол! Чудовий день! Потім вона нас вклала і казку про Русалочку прочитала. Як мама.

* * *

Зранку за мною прийшов тато. Сказав, що загубив машину. Не розумію, як можна загубити таку велику річ, це ж не Біонікл. Ще в нього на обличчі були жахливі подряпини і синці. Парився з віником в бані, що аж обличчя подряпав. Дурний тато, іноді мені його шкода.

Увечері до нас у гості прийшов татів найкращий друг Сергій. Найголовніше, що у Сергія є Чарлі! Справжній пес. Зуби величезні, як у вовка, але дає тільки руки лизати. Поки ми з Чарлі грали, дорослі посварилися. Сергій кричав: “Ти зовсім здурів, на кого Олеся покинеш? Так не можна, живи, заради неї і нас живи”. Тато відповів, що підтримки не потребує. Вони врешті зчепилися, то чи Сергій першим тата вдарив, то чи навпаки, змагалися на кухні, пихтіли, а ми з Чарлі їх розбороняли. Молодець Чарлі, вкусив обох по п’ятій точці, щоб нікому не було прикро. Потім ми всі втомилися, лягли на підлогу. Я сказав:

— Навіщо ви сваритеся? Погана звичка, мамі не сподобається.

— Її немає, — відповів тато.

— Чого немає? – не зрозумів я.

— Пізніше! – сказав Сергій татові, а мені пояснив, що немає машини.

Тато точно чудний, знайшов через що засмучуватися. Довелося його заспокоїти.

— Ти тільки не реви, це ж лише машина. Нову купимо. Ти у мене розумний, щось вигадаєш, і Сергій допоможе. Пам’ятаєш, я загубив великого Скобі-Ду? Ну так, спочатку було важко, кожен день плакав. Потім вирішив так: я є, а його немає. Тут мені добре, а Скобі-Ду добре в іншому місці. Нічого сумувати.

Тато міцно обійняв мене. Вони з Сергієм мовчали і плакали, точно кажу, бачив сльози. Чарлі скиглив. Двоє дорослих – і разнюнились через машину. Потім всі з підлоги піднялися, тато пообіцяв Сергію старатися і взяти себе в руки. Чарлі тієї ночі спав зі мною, такий крутий і теплий!

* * *

Наступного дня тато прийшов за мною в садочок пішки. Приніс мені велосипед, а мамі Платона – квіти, довго вибачався. Вони усміхалися, ми з Платоном теж. Його мама в машинах розуміється, відразу сказала: нічого, буває. Виглядають разом добре, як наречений з нареченою.

Потім я їхав додому на велосипеді, а тато біг за мною. Я сміявся, а він чомусь і в мене просив вибачення. Дорослі всі дивні, навіть свої.

* * *

Тато немов змінився після того, як вони з Сергієм посварилися і Чарлі вкусив за п’яту точку. Тепер приходить додому раніше. Мабуть, хтось поговорив з начальником на його роботі. Дякую! Ще ми з татом тепер по вівторках ходимо у басейн. Він плаває, як дельфін, і обіцяв, що мене теж навчить. По четвергах у нас карате, одягаємо білі кімоно і махаємося до півсмерті. Особливо татові подобається бити грушу, може двадцять хвилин гамселити без зупинки – такий лютий, вам і не снилось! А потім усміхається. Були вчора на заняттях з китайської мови, думаємо записуватися туди теж. Тато каже, знати китайську корисно. Мені подобається, що там каракулі малюють, а насправді це не каракулі, а слова. І навчають їсти двома паличками, як у кіно.

* * *

Нещодавно у мене було дитяче свято. Так тато жартує про день народження. Я запитав, чи приїде мама, але виявилося, що вона дуже зайнята в санаторії. Зате тато покликав усіх моїх друзів з садочку, щоб день народження був найкращим у житті. Він дзвонив організаторам свят, клоунам, тим, хто робить торти. Каже, простіше полетіти на Місяць, ніж влаштувати дитині день народження. Бабуся розумна, запропонувала залучити маму Платона. Вийшло суперкруто! Вони з татом швидко домовилися, усе організували, вона з Бамблбі торт спекла. Чарлі прийшов, ми з ним танцювали і з дівчатами теж. Іноді дівчата на щось згодяться. Шкода, що мама не подзвонила.

* * *

Пройшов рік. Ми дуже багато часу проводимо вчотирьох. Я, тато, Платон і його мама. Круто ж завжди мати друга поруч. Мама Платона добра. Ви б бачили, як вона відлупцювала наркомана, який хотів забрати мій велосипед. Тато з нею після роботи навіть не втомлюється. Сьогодні бабуся й тато сказали, що хочуть зі мною серйозно поговорити. Я знаю про що. Звичайно, оберу Бамблбі. Оптимус, ти тільки не ображайся! Сьогодні вночі мені приснилася мама. Красива така. Вона мене гладила і тихо на вушко сказала, що татові та мені з мамою Платона краще жити, що вона хороша і щоб я це татові пояснив. Олесь розумний, Олесь все пояснить як слід.