Connect with us

З життя

Я — это я, а не кто-то другой

Published

on

**12 апреля**

Сегодня я сдала последний экзамен! Пусть не на отлично, но родители будут довольны. Когда я зашла домой, услышала мамин голос и… чей-то другой, глухой, будто из забытого прошлого. Я тихонько проскользнула в комнату, но фраза заставила замереть:

— Тебе же говорю, Таня, в последний раз… — резко сказала мама.

В прихожей раздались шаги — отец вернулся с работы. Я выглянула и встретилась взглядом с женщиной в потрёпанном платке. Лицо её было до боли знакомым. Где-то я её видела… Давний обрывок памяти кольнул резко и неприятно. Та самая, с липким взором. Которая когда-то назвала меня «Таней».

— Здравствуй, Таня. Здравствуй, доченька, — прошептала незнакомка.
— Уходи, Татьяна, — сдавленно бросил отец.
— Ухожу, ухожу… До скорого, сестрёнка, — кивнула женщина и исчезла за дверью.

Я замерла, не понимая.
— Папа… кто это?
— Мамина знакомая.
— Но она назвала её сестрой.
— Девушки иногда так шутят… Наверное.

Но мамин взгляд и тяжёлая тишина в доме говорили иное. Это не просто знакомая. Это что-то глубже.

Через два дня я снова столкнулась с ней у магазина.
— Ну, здравствуй, Таня, — вдруг сказала она, подходя ближе.
— Я не Таня. Я Надя.
— А ты меня помнишь?
— Нет… Вы бывали у мамы.
— У мамы? Я твоя мать, Танюша… Настоящая…

Она схватила мои руки, говорила быстро, сбивчиво, умоляюще. И я… не знаю почему, но пошла за ней.

— Заходи, доченька, — она повела меня в старую комнатушку. — Ты жила здесь, пока не подросла… Помнишь?

Меня накрыло: грязный пол, окурки, крики за дверью, а я — маленькая, ползаю в поисках еды. Чьи-то пальцы лезут в рот… Я кусаю — до крови. Страх. Слезы. Меня звали Таней.

Грубый голос вернул в реальность:
— Танька, опять шляешься? Деньги есть?
В комнату ввалился мужик с мутным взглядом.
— Это кто? Для меня? — потянулся ко мне.

Я резко достала деньги.
— Вот! Только не приходите больше. Ни к моим родителям, ни ко мне. Я всё вспомнила. Вы мне — никто.

— Таня…
— Меня зовут Надя!

Я бежала домой, задыхаясь от слёз. Дома меня била дрожь. Мама нашла меня в истерике.
— Мама, я была у неё… Вспомнила… грязные пальцы… я укусила…
— Доченька… — она обняла меня, как маленькую.

Потом рассказала правду. Две сестры — Таня и Оля — росли в детдоме. Их удочерили вместе. Таня сперва была доброй, но потом… стала воровать, сбежала, вернулась беременной. Отец неизвестен. Ольга, тогда студентка, взяла девочку себе. Таню лишили прав, она требовала денег.

С тех пор я стала их дочерью — и по сердцу, и по бумагам.

Татьяна изредка приходила. Плакала. Просила прощения.
— Танюша, родная…
— Я Надя. Простите, тётя Таня.

Мама терпела.
— Она мне сестра. Возможно, я её последний шанс…

Однажды появился тот самый Генка.
— Таня в больнице. Плохо.
Мы поехали.
— Прости, доча, — прошептала бледная Татьяна. — Спасибо, что ты… хоть немного была моей.
— Всё будет хорошо. Держись…

Но она не справилась.

Позже я встретила Гену трезвым.
— Завязал, благодаря ей… прости, Таня…
— Я Надя.
— Знаешь… Я не твой отец, но знаю, где он. Показать?

Он привёл меня к могиле незнакомца. Там ко мне подошла старушка.
— Ты его дочь?
— Кажется, да…
— Я твоя бабушка…

Теперь у меня две могилы. И две жизни: одна — от которой сбежала, другая — в которой выросла.
Я прихожу к тем, кто дал мне жизнь. Рассказываю им о себе. Обещаю жить достойно — и сдерживаю слово.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один + 12 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...

З життя5 години ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя6 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя8 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...

З життя10 години ago

Більше не зноситиму

Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...

З життя13 години ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя16 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя16 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...