Connect with us

З життя

Я не можу стати матір’ю, і виною цьому — мій чоловік

Published

on

Колись мені здавалося, що життя нарешті подарувало мені справжнє щастя. Я вийшла заміж за кохання. Принаймні, я у це вірила. Мій обранець тоді здавався мені втіленням усіх дівочих мрій — добрий, турботливий, серйозний, з блиском у очах і ніжною посмішкою. Я гадала, що ось воно — жіноча доля: дім, де пахне паляницями, недільні прогулянки всією родиною, дитячий сміх, міцні обійми. Але все вийшло інакше. Не трагічно, ні. Просто по-іншому. Набагато болячіше.

Змалку я мріяла стати матір’ю. Уявляла себе з округлим животиком, відчувала, як тримаю крихітну долоньку в своїй руці, як колихаю маля серед ночі. Це було не просто бажання — це було моє призначення. Я хотіла не просто вийти заміж — я хотіла справжню, повноцінну родину, з дітьми, галасом, клопотами, але й з тим невимовним щастям, що дарують діти.

Через рік після весілля ми з чоловіком почали планувати дитину. Мені вже було тридцять, і я розуміла — час не чекає. Ми обидва погодилися: пора. Але місяці минали, а за ними і роки. Жодної смужки на тестах, жодної затримки. Лише біль, надія і розпач.

За два роки марних спроб ми нарешті зважилися на обстеження. Я пройшла через все: уколи, аналізи, огляди. Результати виявилися ідеальними — з мого боку жодних перепон. А от коли прийшли результати чоловіка… світ розсипався. Лікарі винесли вирок: повна, незворотня форма чоловічої безплідності. Звучить сухо, але всередині в мене все перевернулося.

Я дивилася на нього, і в голові гуло лише одне: «Що тепер?» Я люблю його. Без прикрас. Він для мене — не просто людина, з якою я живу. Він мій рідний, мій друг, мій дім. Але ж я завжди мріяла стати матір’ю. Не усиновити, не звернутися до донора — а народити свою дитину. Відчути це диво життя.

З того дня минуло півроку. І весь цей час я ніби живу на межі. З одного боку — людина, з якою зв’язала долю, яка ні в чому не винувата. З іншого — моя мрія, моє жіноче «я», що вмирає день за днем, коли я бачу чужиЯ досі не знаю, як обирати між його серцем і своїм материнством, і кожен день – це нова мука.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 − 2 =

Також цікаво:

З життя7 хвилин ago

«Дарунок» свекрухи, що зіпсував нашу першу радість

**Щедрий подарунок, який забрав наше щастя** Ми з Оксаною влаштували весілля на широку ногу. Святкували в ресторані «Золотий Дунай» у...

З життя22 хвилини ago

Чиїм терпцем я мушу їсти рис із яйцем?

— Знову вареники з картоплею, мамо? Я вже не можу цього терпіти! — скрикнув він із злістю. Мати аж здригнулась....

З життя30 хвилин ago

Обманутая беременность разоблачена на baby shower: врач открыл правду

Вот вам переработанный вариант истории в русском культурном контексте: Она соврала, что беременна, лишь бы удержать мужчину. Но на baby...

З життя37 хвилин ago

Викриття зради: брат розкрив таємницю чоловіка

Оксана мчала вулицями оживленого Львова до другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях. Її серце билохіднуло від люті:...

З життя40 хвилин ago

Підозріла тінь над літнім горизонтом

**Тінь підозр на дачному обрії** Соломія, сидячи у своєму затишному будиночку біля Вінниці, гортала старий блокнот у пошуках номера сусідки...

З життя40 хвилин ago

Брат розповів мені про зраду чоловіка

Оксана мчалася оживленими вулицями Києва до своєї другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях. Її серце билося від...

З життя41 хвилина ago

Чому ти наполягаєш на поділі спадщини?

У нашому затишному будиночку у Чернігові вечір був спокійним та затишним. Я, Оксана, щойно вимила посуду після вечері, мій чоловік...

З життя1 годину ago

Чи знову рис і яйце? Скільки ж можна терпіти таке життя!

— Знову гречка з цибулею, мамо? Хіба це їжа? — вибухнув він, скривившись. Мати здригнулась, і ложка вискочила з її...