Connect with us

З життя

Я не витримав… Я зрадив коханій

Published

on

Я не витримав… Я зрадив дружину

Це сталося в найважчий період наших стосунків. Ми тоді майже не розмовляли душевно, а наш дім більше нагадував готель, де ми просто перетинались. Вона цілими днями сиділа вдома з дітьми, варила борщі, прала, прасувала, вкладала спати, а я повертався втомлений та роздратований. Наче між нами виросла невидима стіна з побуту, тиші та образ. Я все частіше затримувався на роботі, і одного разу до нашого відділу прийшла нова працівниця — красива, жвава, безтурботна, без дітей, без проблем.

Я відчув, ніби повернувся в ті часи, коли все тільки починалось. Вона була весела, відкрита, і в ній не було того тягаря, який я відчував удома. Я почав за нею доглядати — квіти, обіди, кафе, вечірні прогулянки. Дружині я брехав: то у колеги комп’ютер зламався, то затримався на нараді, то заїхав до друга. Я сам не помітив, як усе зайшло занадто далеко. За місяць вона запросила мене до себе. Ми провели ніч, повну пристрасті та ніжності, і я в якийсь момент подумав, що ось воно — справжнє. Те, чого мені так давно не вистачало.

Коли я повернувся додому, на моєму обличчі, мабуть, було написано все. У квартирі було тихо — діти спали. Дружина зустріла мене на порозі, втомлена, з пригашеним поглядом. Вона нічого не сказала, тільки подивилася на мене якось особливо — ніби зрозуміла. І пішла на кухню. Я прийняв душ, відчув, як на плечі лягає тягар провини, і пішов за нею. Вона стояла біля плити, спиною до мене. На мою пропозицію повечеряти разом відповіла: «Я дуже втомилася… Піду посплю».

Пізніше, коли я зайшов у спальню, вона вже спала просто в одязі, уткнувшись у подушку, як дитина. На пуфику поруч лежав наш сімейний альбом. Я взяв його в руки — сам не знаю навіщо. Відкрив першу сторінку — і ніби провалився у минуле. На фотографіях була вона — моя дівчина, та, в яку я колись закохався. Молода, стильна, усміхнена, впевнена. І я поруч — з палаючими очима. Я згадав, як добивався її, як мріяв, щоб вона стала моєю. І як вона, колись, обрала саме мене.

Я не міг заснути до самого ранку. Усе крутилося в голові — обличчя дружини, очі коханки, дитячий сміх. І раптом мене ніби осяяло. Я зрадив не просто дружину. Я зрадив самого себе — того, ким колись був. Я втратив людину, яка була поруч зі мною в горі і в радості, заради мимолітної ілюзії. І зрозумів — все ще можна повернути. Потрібно лише захотіти.

Рано вранці, поки дружина ще спала, я зателефонував мамі і попросив її взяти дітей на вихідні. Вона здивувалася, але погодилася. Потім я приготував сніданок і приніс дружині в ліжко. Вона відкрила очі, подивилася на мене із здивуванням, потім — з легкою усмішкою. І я зрозумів: шанс ще є. Я не втратив усе.

З тією дівчиною я більше не розмовляв. Не відповідав на дзвінки, не писав. Так, я вчинив підло. Але я не хочу жити у брехні. Не хочу більше ховатися, вигадувати відмовки, приховувати телефон. Тепер мій час — лише для сім’ї.

Того дня я відправив дружину до салону краси, а ввечері ми пішли вечеряти в наш улюблений ресторан, де колись святкували нашу першу річницю. А наступного дня — в театр. Сидячи поруч з нею, тримаючи її за руку, я зрозумів, що повернувся додому. Справжній дім — це не стіни. Це людина поруч. Людина, яку ти одного разу обрав, і яка досі обирає тебе, незважаючи ні на що.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 − шість =

Також цікаво:

З життя27 хвилин ago

What You Really Want Isn’t a Wife, But a Live-In Housekeeper

You dont need a wife, you need a housekeeper. Mum, Mollys chewed my pencil again! Sophie shot into the kitchen,...

З життя29 хвилин ago

My Children Are Well Provided For, I Have a Bit Put By, and Soon I’ll Be Taking My Pension: The Story of My Friend Fred, the Beloved Local Mechanic, and the Family Who Couldn’t Let Him Rest

My kids are sorted, Ive got a bit tucked away, and soon enough, Ill be drawing my pension. A few...

З життя1 годину ago

I’m 45 and I No Longer Entertain Guests at Home: Why I Prefer Celebrating in Restaurants and Value My Comfort Over Hosting Unruly Visitors

I’m 45 years old now, and I no longer welcome guests into my home. Some people, when visiting, seem to...

З життя1 годину ago

Step by Step, We Brought Water and Finally Gas to Her Old Home—Then We Added All the Modern Conveniences. Later, I Found My Aunt’s House on a UK Property Website

Bit by bit, we managed to connect Aunt Catherine’s cottage to water, and eventually gas as well. After that, we...

З життя2 години ago

“We’ll Be Staying With You For a While, Since We Can’t Afford to Rent Our Own Place!” – My Friend Announced Unexpectedly. At 65, I’m Still an Active Woman With a Love for Travel and Meeting New People, but an Old Friendship Took a Shocking Turn When Unexpected Guests Arrived at My Doorstep in the Middle of the Night, Refused to Leave, and Left With My Belongings!

Were going to stay at yours for a while, because we cant afford to rent our own flat! my friend...

З життя2 години ago

“I Had to Buy My Own Fridge So Mum Wouldn’t Take My Groceries – Anna’s Unusual Solution to Family Conflict Over Flat Ownership, Money, and Sharing”

I had to get myself a separate fridge, says Charlotte. It sounds ridiculous, but there was no other choice. I...

З життя3 години ago

You’re the Big Brother, So You Have to Help Your Little Sister: You Own Two Flats, So Give One to Your Sister!

Youre the eldest brother, so youre expected to help your younger sister. Youve got two flats give one of them...

З життя3 години ago

My Ex-Husband’s Son from His Second Marriage Got Seriously Ill and My Ex Came Asking Me for Money—I Refused!

Im 37 years old and have been divorced for ten years now. My ex-husband cheated on me, and I couldnt...