Connect with us

З життя

«Я сказала: будь у тебя совесть — хоть раз помыла бы посуду. А сын обвинил меня в разрушении его семьи»

Published

on

«Я ей сказала: будь у тебя хоть капля совести — хоть раз бы за собой помыла тарелки». А сын мне в ответ, что я его семью гублю.

Мне только двадцать два было, когда муж нас кинул. На руках — сынишка, двухлетний Ваня. Его, видно, пугала ответственность — работа, деньги, заботы. А ему хотелось лёгкой жизни, гулянок, молодых девчонок. Вот и смылся. Просто не вернулся однажды домой. Каким бы он ни был — всё ж вдвоём как-то проще. А тут всё на меня свалилось.

Ваня пошёл в садик, я — на работу. День за днём. Порой еле ноги волочила. Но дома — чистота, еда на столе, ребёнок — умытый, сытый, в отглаженной рубашке. Так меня мать учила. Наше поколение — другое.

Не скрою, Ваню я избаловала. В двадцать семь он даже яичницу пожарить не может. Всё за него делала. А потом он женился. Я обрадовалась: пусть теперь жена за ним ухаживает. Наконец-то смогу отдохнуть. Но не тут-то было.

Ваня заявил: «Мам, мы с Дашей поживём у тебя, пока с жильём не определимся». Ну что ж, пустила. Молодые, пусть поживут. Даша будет готовить, убирать — как положено жене. Я потерплю. Но вышло всё наоборот.

Даша оказалась… скажем так, не больно хозяйственная. Ни убрать, ни постирать, ни даже чашку за собой помыть. Три месяца я жила, как в студенческом общежитии — только график дежурств не вела. Готовила на троих, убирала, стирала, мусор выносила. А они? Даша целыми днями в телефоне копалась или с подружками шлялась. Ваня работал, а она — баловалась.

Прихожу с работы — дома бардак. В раковине грязная посуда, на столе крошки, на полу волосы. В холодильнике — пусто. Ни щей, ни супа, даже яичницы. Всё на мне: купи, приготовь, убери.

Так и шло неделями. Однажды Даша подошла, пока я посуду мыла, и поставила в раковину тарелку. Грязную, с засохшей едой и мошками. Видно, дня три в её комнате пролежала. Терпение лопнуло.

Сказала: «Даша, если в тебе есть хоть капля совести — помой за собой. Хоть раз. Я не прислуга. Я работаю, устаю. Ты молодая, здоровая, взрослая. Что сложного — тарелку помыть?»

И знаете, что она сделала? На следующий день они съехали. Квартиру сняли и ушли, даже не попрощавшись. А Ваня потом мне: «Ты нам жизнь испортила. Всё тебе не так. Вечно придираешься». Я?! Я их кормила, убирала, терпела их лень месяцами!

Теперь не лезу. В доме чисто и тихо. Забочусь только о себе. Какое счастье — прийти и не видеть грязных сковородок на плите. Нынешняя молодёжь трудиться не хочет. Всё им с неба подавай. А уважения — ноль.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять + дванадцять =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Готуйте для свого сина ті страви, які він обожнює, самі! Чи ви лише прийшли давати вказівки?

— Що ти знаєш про готування! — різко кинула Ганна Іванівна, вириваючи у невістки Олени з рук каструлю. — Пшоняну...

З життя6 години ago

Він кохав, та не мене

Він любив, але не мене Оксана стояла біля вікна й дивилась у двір, де її чоловік Богдан розмовляв із сусідкою...

З життя6 години ago

Затишок новоселья: Як весела відпустка стане реальністю!

“Що це взагалі таке?!” — голос Оксани тремтів від обурення, коли вона стояла посеред вітальні, стискуючи кулаки. Кімната здавалася їй...

З життя9 години ago

Скромна подруга з серця родини

25 березня. “– Ти що собі дозволяєш?! – голос Валентини Іванівни тремтів від обурення. – Мій син жив нормально, поки...

З життя10 години ago

Несподівана зустріч з чоловіком у магазині: як я побачила його в обіймах моєї подруги

Чотири роки у шлюбі, і весь цей час мій чоловік був ідеальним партнером — навіть серйозних сварень не пригадаю. Останнім...

З життя12 години ago

Втомлена мама з дитиною спить на плечі директора під час польоту — те, що вона виявляє після пробудження, шокує!

Крики немовляти прорізали сперте повітря тісного салону літака, пронизливі та немилосердні. Деякі пасажири обернулись, інші гучно зітхнули або невтішно посунулись...

З життя13 години ago

— Ти хочеш, щоб я ПОДАРУВАЛА твоєму батькові автомобіль?! Чи це у вас у родині такий спосіб лікувати жіночу незалежність?!

— Ти серйозно? — голос Володи затремтів, але не від подиву, а від спроби не вимовити те, про що потім...

З життя16 години ago

Вісім років без матері: повернення та новий сенс життя поруч з дитиною.

Микола зупинив авто біля кладовища й глибоко зітхнув. Боже, скільки разів він збирався сюди завітати? Скільки разів відкладав «на потім»?...