Connect with us

З життя

Я стану бабусею… Як прийняти, що вона старша за мого сина на 12 років?

Published

on

Та ось, слухай Стану бабусею, але як змиритися з тим, що вона старша за мого сина аж на 12 років?

Буває, особливо після розлучення з Олегом, так хочеться зникнути. Втекти кудись, де тебе ніхто не знає від сусідів, подруг, родичів, навіть від свого відбиття у дзеркалі. Сховатися, щоб перепочити, дати стомленому серцю тишу й шанс почати все наново.

У такі хвилини я беру книжку, вкриваюсь пледом, влаштовуюсь на дивані у своїй новій квартирці, купленій після поділу майна, і просто дихаю свободою. Син заходить рідко Тарас, мій єдиний, нещодавно відсвяткував двадцять пятий. В нього робота, друзі, своє життя. Він мене не обтяжує, не вимагає уваги. І я вдячна за це, хоча іноді безмежно самотньо.

Пів року тому до сусідньої квартири заїхала Ярина. Жінка з твердим поглядом і теплою посмішкою, років за тридцять. З першої зустрічі вона мені сподобалась чемна, щира. Ми швидко зблизились. То вона запрошувала мене на каву, то я на чашку чаю.

Виявилось, життя у Ярини було непростим: два розлучення, викидень, безпліддя. Кожного разу, коли вона про це згадувала, в очах стояли сльози. Але головне вона мріяла не просто про дитину, а про міцну родину, про чоловіка, який буде поруч і в радості, і в горі.

Я, з висоти свого досвіду, намагалася її переконати. Казала, що не обовязково шукати кохання всього життя можна знайти просто гарну людину, яка підійде як донор, і народжувати для себе. Головне дитина. А чоловіки ну, вони приходять і йдуть. Але Ярина була непохитна. Їй потрібна була не лише материнська, а й подружня любов.

І ось, на Миколая мій день ангела я запросила лише Тараса. Треба було спокійно поговорити, адже він щойно розійшовся з дівчиною, з якою жив три роки. Та обрала іншого заможнішого, старшого, «перспективного». Тарас переживав, і я шукала слова, щоб його підтримати, нагадати, що все попереду.

І раптом дзвінок у двері. На порозі стояла Ярина з розкішним букетом. Ми з Тарасом запросили її до столу, і вечір пройшов тепло втрьох. Їли, пили чай, сміялись. Тарас, вперше за довгий час, залишився у мене на ніч. Я була щаслива мій хлопець нарешті усміхнувся.

Минули тижні. Тарас став приходити частіше. Ярина ж навпаки, віддалилась. Але виглядала інакше якось світліше, спокійніше. Коли я запитала, чи не сталося щось добре, вона загадково посміхнулась і сказала: «Можливо. Поки рано казати».

А потім настав День закоханих. Вранці Ярина подзвонила: «Тримайте за мене кулачки. Сьогодні важливий день». Ввечері я побачила, як вона повертається з величезним букетом лілій. Сама. Ні чоловіка, ні проводів. Мені стало трохи шкода її.

За кілька хвилин дзвінок у двері. Я відчинила а на порозі Тарас. За його спиною Ярина. Вони соромливо переглянулись, і син, прочистивши горло, промовив:

Мам вітаю! Скоро станеш бабусею.

У мене підкосились ноги. Ця Ярина? Моя подруга-сусідка? Та сама, якій я радила не затягувати, народжувати, шукати донора А виявилось, донором став мій син.

Господи, на що ж я її наштовхнула І як тепер прийняти різницю у віці їй 36, йому 24. А ж я щиро бажала їй щастя. Але не з моїм сином!

Тепер я сижу в тиші й думаю: що робити? З одного боку онук чи онука. Радість. З іншого шок і біль. Але ж серце воно теж хоче тепла. Може, вони знайшли своє щастя в цьому дивному, нерівному союзі?

Напевно, мені доведеться вчитись пробачати. Змирятись. І памятати, що життя не завжди йде за сценарієм. Але якщо в ньому зявляється дитина значить, воно триває.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + два =

Також цікаво:

З життя44 хвилини ago

Anna Parker sat on a bench in the hospital garden, wiping away tears. Today she turned seventy, but …

Dear Diary, Today is my 70th birthday. I found myself sitting on a bench in the hospital garden, quietly crying....

З життя46 хвилин ago

“We’ll Stay Here Till Summer!”: How I Evicted My Cheeky In-Laws, Changed the Locks, and Reclaimed My…

6th March Well, that just about takes the biscuit. Never have I regretted marrying into someones family more than I...

З життя10 години ago

That Morning, Michael Sergeyevich’s Breathing Grew Worse. “Nikita, I Don’t Want Anything—No Doctors,…

That morning, Michael Gregorys breath grew short each inhale ragged, pulling him closer to the end. Nick, he whispered, with...

З життя10 години ago

Déjà Vu She Always Waited for Letters. Since Childhood. Her Addresses Changed, Trees Grew Smaller,…

Déjà vu She always waited for letters. Ever since she was a child, she waited. Her whole life. Addresses changed....

З життя11 години ago

Night Bus Express: When Five Rowdy Revelers Board London’s Last Trolley and Are Taught an Unforgetta…

The Night Owl The accordion doors of the night bus clattered open, and a pocket of warmth fogged out into...

З життя11 години ago

“WHY DID YOU SAVE HIM? HE’S JUST A VEGETABLE! YOU’LL BE CHANGING BEDPANS FOR THE REST OF YOUR LIFE, …

WHY DID YOU SAVE HIM? HES PRACTICALLY A VEGETABLE! NOW YOURE GOING TO BE CHANGING HIS BEDPANS FOR THE REST...

З життя12 години ago

Not Meant to Be… The Train Journey’s Second Day: Unexpected Confessions, Knitting Circles, and a M…

…The train had been trundling along for the second day. Folks had already got to know each other, shared pots...

З життя12 години ago

My Ex-Wife… It Happened Two Years Ago: My Business Trip Was Ending, and as I Prepared to Return …

My Former Wife… It happened two years ago, although now the memory feels as fragmented and murky as a dream...