Connect with us

З життя

Я всё ещё твой сын: письмо, которое не смог оставить ненаписанным

Published

on

Мама, наверное, ты до сих пор сидишь на кухне, перебирая пожелтевшие открытки, где гости поздравляют с твоим «маленьким чудом». Среди улыбающихся лиц — те, кого уже нет. Ты хранишь мой первый чепчик, выпавший зуб, локон белокурых волос, словно пытаясь удержать время, когда я помещался на твоих ладонях. Но даже самые дорогие альбомы не вернут прошлое. А ты всё бережёшь их — ведь я твой сын.

Я взрослый. Мне за тридцать, есть жена, ипотека, должность и груз ответственности. Но знаешь, мама? Я всё тот же Сашенька — мальчишка с содранными коленками, двойкой по алгебре и комом в горле. Ты не требовала объяснений — просто гладила по голове. И я верил: завтра, может, и влетит за проказы, а сегодня меня любят. Просто так.

Хочу, чтобы ты знала: я всё он. Только теперь вместо рюкзака — портфель, вместо дворовых драк — совещания. Звоню редко не из-за забывчивости. Стыдно быть не суперменом, а обычным человеком с трещинами. Но в трудную минуту я снова в нашей хрущёвке, где пахнет ватрушками, а твой голос повторяет: «Главное — дома, остальное наживём».

Помнишь, как в пятом классе ты надела на меня клетчатое пальто «на вырост»? Я ревел, уверенный, что похож на попугая. Теперь у меня такое же — от «Гуталина», сшитое по мерке. Стоит как ползарплаты, но внутри я всё тот же стеснительный мальчишка. Твой.

Наше детство — не просто страницы из прошлого. Это фундамент. Ты единственная, кто помнит, как я бредил корью, боялся Бабы-яги в шкафу, прятался в кладовке после смерти Жучки. Ты прожила со мной каждый страх, каждую радость. Поэтому я навсегда твой.

Иногда, мам, выгораю до тла. Мир требует быть идеальным: директором, добытчиком, эталоном. Дома тоже нельзя сбавить обороты — надо быть опорой, защитником, героем. И лишь в твоей однушке я могу снять галстук, сесть на табуретку и услышать: «Чайку?» Без упрёков, без вопросов. Просто «отдохни». Здесь я не обязан быть сильным. Здесь я просто твой сын.

В жизни так мало постоянства: коллеги предают, друзья забывают, дети отдаляются. Но ты — как береза у дома: стоишь, несмотря на штормы. Твоя любовь не кричит, не требует, не торгуется. Она как самовар — греет тихо, без пафоса. Выдержала мой бунтарский переходный возраст, хлопанье дверью, месяцы молчания.

Люба, моя жена, сначала тебя смущала. Ты спрашивала: «Что вас связывает?» А она… она как ты. Хранит первые сандалии Алёнки, записывает её смешные словечки в блокнот, обнимает, когда я прихожу с работы мрачнее тучи. Смотрю на неё — и понимаю: наши дети вырастут такими же счастливыми, как я. Потому что мы передаём эстафету — из твоих рук в её.

Спасибо, мама. За сохранённые варежки, ночные дежурства у моей кровати, за «не переживай, сынок». За то, что даже сейчас, когда у меня седина в висках… я всё ещё твой мальчик. И останусь им. Всегда.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять + дванадцять =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість, поглянула свекрусі і чоловіку у вічі, і сказала прямо:

Учора я зібрала всю свою волю, подивилася у вічі свекрусі, Дарині Степанівні, та чоловікові, Олегові, і сказала рішуче: “Вашої ноги...

З життя33 хвилини ago

Готова втікти з дитиною від чоловіка та його батьків, зібравши лише найнеобхідніше

Щоденник. Вже три роки. Три роки, як я опинилася в цьому селі, за кілька десятків кілометрів від Тернополя, і лише...

З життя51 хвилина ago

Родичі свекрухи приїхали за два тижні до свята і не поспішають від’їжджати

Ну, що ви думаєте? Приїхали родичі моєї свекрухи, Тетяни Петрівни, за два тижні до Великодня, і, судячи з усього, збиратися...

З життя54 хвилини ago

Звісно, не горю бажанням, але збираю речі та їду з сином до мами.

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до моєї мами, Ганни Миколаївни. А...

З життя57 хвилин ago

Мій чоловік настільки вважає себе центром всесвіту, що вирішив диктувати мені умови.

Мій чоловік Микола останнім часом так уявив себе центром світу, що вирішив, ніби має право ставити мені умови. І не...

З життя2 години ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість і прямо сказала свекрусі та чоловіку:

Сьогодні я зібрала усі свої сили, подивилася у вічі свекрусі, Ганні Василівні, та чоловікові, Олегові, і сказала прямо: «Вашої ноги...

З життя2 години ago

Я з небажанням збираю речі та вирушаю з сином до мами

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до своєї мами, Ганни Степанівни. А...

З життя2 години ago

Що ви думаєте? Родичі моєї свекрухи приїхали за два тижні до свята і, здається, не збираються їхати

Ну, що ви скажете? До нас нагрянули родичі від моєї свекрухи, Тетяни Степанівни, за два тижні до Великодня, і, схоже,...