Connect with us

Storie di vita

Я виросла в дитбудинку: як зустріч з однією бабусею змінила моє життя.

Published

on

Від самого дитинства у моєму житті не було нічого цікавого. Залишившись немовлям, я потрапила до дитячого будинку, а потім випало важке дитинство та постійна самотність. Часто я проводила час, дивлячись у вікно своєї кімнати, а уві сні бачила маму, яка приходила до мене — таку красиву і люблячу.

Після виходу з дитячого будинку життя стало ще складнішим. Я працювала на фабриці, жила у маленькій кімнатці разом з іншими людьми. Сусіди теж не були найкращими: їхні батьки — алкоголіки, а діти — дрібні злодії. Одного дня, повернувшись з роботи, я застала зламані двері свого помешкання, а там усе перевертено догори дном. Мої заощадження теж зникли. Винних я не знайшла, ніхто не зізнавався. Моє терпіння урвалося, я пояснила їм, що якщо гроші не повернуться, я змушена буду звернутися до міліції.

— Як ти смієш звинувачувати нашу чесну родину у крадіжці? — закричала сусідка, ледь тримаючись на ногах.

— Збирайся звідси! — додав її чоловік, хапаючи мене за светр і викидаючи за двері.

Я сиділа на лавці в парку і гірко плакала, запитуючи себе, навіщо мені це все. Настала пізня осінь, йшов дрібний холодний дощ. Я не знала, куди йти, у мене не було ні друзів, ні рідних.

— Доню, тобі щось сталося? — запитала літня пані.

Побачивши її, я плакала ще більше. Жінка сіла поруч, поклала руку на плече, заспокоюючи мене. Від неї відчувалось тепло. Не знаю чому, але я розповіла їй всю свою історію. Ми розмовляли дві години. Жінці вже було холодно, її песик почав жалібно скиглити.

— Ходімо до мене. Я пригостю тебе смачною чаєм з тістечками, а вранці вирішимо, що далі робити, — запропонувала бабуся і взяла мене за руку. Я охоче пішла за нею, відчуваючи в ній споріднену душу.

Наступного дня ми разом пішли до відділку міліції. Я розповіла про своїх сусідів і написала скаргу. Міліціонер сказав не хвилюватися, усе владнається і з цими людьми проведуть серйозну розмову. Ввечері я повернулася додому, сусід Михайло був тверезий.

Він вибачився зі сльозами на очах і пообіцяв повернути втрачені гроші, як тільки отримає зарплатню. Щодня після роботи я поспішала до бабусі. Вона завжди чекала мені у вікні, махала рукою і йшла на кухню, щоб заварити чай. Колись вона залишилася вдовою, і Бог не дав їй дітей.

Ми зблизилися. Я ходила до неї після роботи, знаючи, що мене чекають і потребують. Вона давно вже просила мене переселитися до неї, бо жила одна у великій квартирі. Я відмовлялася, відчувала себе ніяково, розуміючи, що їй просто шкода мене.

— Привіт, дорога! Сьогодні в мене був напад гіпертонії, і не було нікого, хто міг би хоч склянку води піднести! Скільки разів я тебе просила, переїжджай до мене, будь ласка, — сказала вона і розплакалася.

Я відчула себе ніяково і соромно перед нею за свій егоїзм. Я пообіцяла взяти свої речі й оселитися з нею. Наступного дня після переїзду вона привела мене до нотаріуса і записала на мене свою квартиру.

— У мене нікого немає, окрім тебе, якщо я цього не зроблю, усе дістанеться державі. Хочу, щоб у тебе було де жити.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − три =

Також цікаво:

EN26 хвилин ago

The Workshop on Birchwood Lane, Thirty Square Feet of Silence

Carol Whitfield switched off the iron and only then realized she'd been standing there for five minutes, pressing the same...

EN43 хвилини ago

The Rooster Bakery

Maggie Hollis stood behind the counter of her shop on Elm Street when her hands froze over the dough. It...

IT3 години ago

Il peso di un invito

La prima cosa che Celeste Marchetti notò del mio abito fu il colore. La seconda fu che non mi vergognavo...

Storie di vita6 години ago

Alessandro aprì la cartellina con un sorriso arrogante, come se fosse convinto di trovarci qualche documento privo di valore.

Alessandro aprì la cartellina con un sorriso arrogante, come se fosse convinto di trovarci qualche documento privo di valore. Ma...

EN8 години ago

The Denim Jacket That Cost Her a Business Partner

Renata Castellano turned sixty-two in March, and she still ran the front counter of her own tailoring shop on Fillmore...

EN10 години ago

The Folder on Hollyhock Lane

I knocked on my daughter's door the same week her name showed up on Channel 7 News with a number...

EN10 години ago

Dana Pruitt Didn’t Wobble, and the Calloways Finally Paid $186,000

I've fitted hems at Calloway's Department Store on Bull Street for nineteen years. I know the smell of that building...

IT10 години ago

Il peso che mio nipote Nicolò non voleva portare

Mi chiamo Edoardo Ferraris, ho quarantatré anni, sono geometra e vivo a Bergamo con mia moglie Chiara e i nostri...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.