Connect with us

Storie di vita

Я виросла в дитбудинку: як зустріч з однією бабусею змінила моє життя.

Published

on

Від самого дитинства у моєму житті не було нічого цікавого. Залишившись немовлям, я потрапила до дитячого будинку, а потім випало важке дитинство та постійна самотність. Часто я проводила час, дивлячись у вікно своєї кімнати, а уві сні бачила маму, яка приходила до мене — таку красиву і люблячу.

Після виходу з дитячого будинку життя стало ще складнішим. Я працювала на фабриці, жила у маленькій кімнатці разом з іншими людьми. Сусіди теж не були найкращими: їхні батьки — алкоголіки, а діти — дрібні злодії. Одного дня, повернувшись з роботи, я застала зламані двері свого помешкання, а там усе перевертено догори дном. Мої заощадження теж зникли. Винних я не знайшла, ніхто не зізнавався. Моє терпіння урвалося, я пояснила їм, що якщо гроші не повернуться, я змушена буду звернутися до міліції.

— Як ти смієш звинувачувати нашу чесну родину у крадіжці? — закричала сусідка, ледь тримаючись на ногах.

— Збирайся звідси! — додав її чоловік, хапаючи мене за светр і викидаючи за двері.

Я сиділа на лавці в парку і гірко плакала, запитуючи себе, навіщо мені це все. Настала пізня осінь, йшов дрібний холодний дощ. Я не знала, куди йти, у мене не було ні друзів, ні рідних.

— Доню, тобі щось сталося? — запитала літня пані.

Побачивши її, я плакала ще більше. Жінка сіла поруч, поклала руку на плече, заспокоюючи мене. Від неї відчувалось тепло. Не знаю чому, але я розповіла їй всю свою історію. Ми розмовляли дві години. Жінці вже було холодно, її песик почав жалібно скиглити.

— Ходімо до мене. Я пригостю тебе смачною чаєм з тістечками, а вранці вирішимо, що далі робити, — запропонувала бабуся і взяла мене за руку. Я охоче пішла за нею, відчуваючи в ній споріднену душу.

Наступного дня ми разом пішли до відділку міліції. Я розповіла про своїх сусідів і написала скаргу. Міліціонер сказав не хвилюватися, усе владнається і з цими людьми проведуть серйозну розмову. Ввечері я повернулася додому, сусід Михайло був тверезий.

Він вибачився зі сльозами на очах і пообіцяв повернути втрачені гроші, як тільки отримає зарплатню. Щодня після роботи я поспішала до бабусі. Вона завжди чекала мені у вікні, махала рукою і йшла на кухню, щоб заварити чай. Колись вона залишилася вдовою, і Бог не дав їй дітей.

Ми зблизилися. Я ходила до неї після роботи, знаючи, що мене чекають і потребують. Вона давно вже просила мене переселитися до неї, бо жила одна у великій квартирі. Я відмовлялася, відчувала себе ніяково, розуміючи, що їй просто шкода мене.

— Привіт, дорога! Сьогодні в мене був напад гіпертонії, і не було нікого, хто міг би хоч склянку води піднести! Скільки разів я тебе просила, переїжджай до мене, будь ласка, — сказала вона і розплакалася.

Я відчула себе ніяково і соромно перед нею за свій егоїзм. Я пообіцяла взяти свої речі й оселитися з нею. Наступного дня після переїзду вона привела мене до нотаріуса і записала на мене свою квартиру.

— У мене нікого немає, окрім тебе, якщо я цього не зроблю, усе дістанеться державі. Хочу, щоб у тебе було де жити.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 − три =

Також цікаво:

Storie di vita28 хвилин ago

Mio figlio mi ha comunicato la sua decisione durante il pranzo della domenica, senza nemmeno chiedermi se fossi d’accordo.

«Mamma, io e Federica abbiamo deciso di trasferirci da voi. Così sarà più comodo per tutti!» Mio figlio mi ha...

Storie di vita52 хвилини ago

Sono vedova da sei anni e lavoro come commessa in un supermercato vicino a Parma

«Mamma, perché non hai preparato niente per Serena? Lo sai che a quest’ora ha fame!» Mi ha rimproverata mio figlio...

IT2 години ago

Il mutuo di mia sorella e il prelievo che non ho più fatto

Mia moglie mi ha tolto la fiducia con un gesto che non ho visto arrivare, e io ancora adesso, alle...

Storie di vita2 години ago

Era un venerdì sera. Avevo appena finito di sparecchiare quando il cellulare di Roberto, lasciato sul tavolo della cucina, si illuminò.

«Guardo soltanto i profili di altre donne. Mica ti sto tradendo!» Mi disse mio marito dopo ventitré anni di matrimonio,...

IT4 години ago

Il garage di Matteo e il conto che non ho più intenzione di pagare

Avevo diciannove anni quando Simona mi disse che era incinta, in piedi davanti al distributore della Esso sulla statale, con...

IT5 години ago

Sunset Ridge, Quarant’Anni e la Torta di Noci che Ada Non Perse Mai

Per undici anni, mia suocera ha trovato il modo di sminuirmi a ogni festa, compleanno e pranzo della domenica —...

EN7 години ago

The Watch That Went to the Pawn Shop on Fulton Street

The Watch and the Kitchen Table My name is Russell, I'm seventy-one, and I'm the one my sister-in-law blamed for...

EN8 години ago

Silt Road, Forty-Two Miles Away

I called my son-in-law "son" for the first time in the ICU hallway at St. Vincent's, somewhere around three in...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.