Connect with us

З життя

Я злюсь на себя за ошибки в воспитании детей

Published

on

Мне больно на себя за то, как воспитала своих детей.

Иногда боль рождается не извне, а копошится внутри, как червь, гложет сердце, съедает душу по крупицам. Я уже не злюсь — просто выдохлась. Обида тихая, подспудная. Не на них, нет… На себя. На то, как их растила. Где-то на пути материнской любви перепутала заботу с вседозволенностью. И теперь пожинаю плоды.

Пять лет назад потеряла мужа. Прожили вместе тридцать пять лет, всю жизнь положили на детей. Работали без устали, без отдыха, забывая о себе. Всё — ради них. Ради их счастья. Купили им жильё, оплачивали институты, давали то, о чём сами в юности не смели мечтать. Когда он ушёл, я осталась не просто одна — без опоры. А теперь, выйдя на пенсию, сижу в полупустой квартире и размышляю: как же так, что родные, ради которых жила, будто забыли про меня?

Моя пенсия — это унизительная сумма. Хорошо хоть субсидию на ЖКХ оформила, а то бы и свет отключили. Но даже с ней не хватает на самое необходимое: лекарства, еду, тёплую обувь. Обращалась к детям. Не клянчила — просто попросила немного помощи. В ответ: «Зачем тебе деньги?» — от сына. «У нас самих проблемы» — от дочери.

Проблемы? Но они летают в Турцию, покупают новые айфоны, одеваются в бутиках. У дочери гардероб ломится от дорогих вещей, а внучке, которой всего шесть, она выдаёт по пять тысяч рублей в месяц на карманные. Мне бы эти деньги — на таблетки, на хлеб. Но у неё, оказывается, «нет возможности». Как это может быть? Сердце сжимается в комок. Мои сапоги уже третий год дырявые, но молчу. Стыдно просить снова. Потому что за каждой просьбой — унижение.

Смотрю на соседок. Их дети привозят продукты, оплачивают счета, забирают к себе на выходные. А у меня — будто и нет никого. И горьче всего осознавать: я сама их такими сделала. Мы с братом помогали родителям — кто деньгами, кто продуктами, просто звонками. Делали это от души. А мои? Мои — будто чужие. И это не просто обидно. Это пустота.

Однажды предложила дочери: давай я перееду к вам, а свою квартиру сдам — хоть какие-то деньги будут. У них трёхкомнатная, места хватает. Но она даже обсуждать не стала. «Сдай комнату и живи в другой», — сказала. То есть с чужими людьми — нормально, а с матерью — нет? До сих пор не пойму: где я ошиблась?

Каждый день теперь — борьба. Как дотянуть до пенсии? Как не свалиться от болезни? Как не задохнуться в одиночестве? Мы с мужем отдали им всё — каждую копейку, каждый вздох. А теперь… Я будто тень на краю их жизни. Безмолвная. Покорная. Только внутри тлеет слабая надежда: может, однажды кто-то из них вспомнит, что у него есть мать. Не когда будет поздно. А сейчас.

Но, похоже, надежда — всё, что у меня осталось.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × два =

Також цікаво:

З життя37 хвилин ago

Автобус їхав своїм звичним маршрутом, коли раптом з нізвідки з’явився пес і побіг поруч: усі були шоковані, дізнавшись причину

Щодня жовтий автобус маршруту 318 їздив одним і тим же шляхом. Водій, спокійний чоловік на імя Іван Коваленко, завжди дотримувався...

З життя2 години ago

Минув рік, як пішла з життя моя дружина, але щотижня хтось кладе квіти на її могилу: одного дня я вирішив дізнатися, хто це

Минув рік, як пішла з життя моя дружина, але хтось щотижня приносив квіти на її могилу: одного дня я вирішив...

З життя3 години ago

Український вівчар напав на генерала під час нагородження: всі були в шоці, дізнавшись причину дивної поведінки собаки

Сержант Олексій Шевченко служив у поліції понад 15 років. Він був відомий як один із найвідданіших і безстрашних офіцерів, завжди...

З життя4 години ago

Жінка вимагала, щоб мене та мого собаку викинули з літака, ображала нас – але потім сталося щось неймовірне

Нещодавно я мала летіти до батьків. Через посттравматичний стресовий розлад після важкої аварії я завжди подорожую з сертифікованим собакою-помічником. Цей...

З життя5 години ago

Швидко обійшовся з безпритульною кішкою жорстоко, але глибоко пожалкував про це вже за кілька хвилин

У маленькому продуктовому магазині на розі шумного київського провулку вечір був таким, як завжди. Біля входу сиділа кішка худа, зі...

З життя6 години ago

Мій пес ніколи навіть не гавкав на незнайомців, але коли він побачив того чоловіка – кинувся на нього! Я був шокований, дізнавшись причину

Мій пес ніколи навіть не гавкав на незнайомців раніше, але коли він побачив того чоловіка кинувся на нього. Я був...

З життя7 години ago

Вибір між родиною та свободою

**Щоденниковий запис** Колись у селах було весело. Молодь бігала на дискотеки, навіть у сусідні села. Тоді не було інтернету, тому...

З життя7 години ago

Швидка допомога жорстко поводилася з безпритульним котом, але глибоко пошкодувала вже за кілька хвилин

**Щоденник**Це був звичайний вечір у маленькому продуктовому магазині на розі оживленої вулиці у Львові. Біля входу сиділа кішка худа, з...