Як одна посилка зруйнувала шлюб

У кухні пахло смаженими котлетами, коли у двері подзвонили. Оксана, навіть не встигнувши зняти фартух, відчинила й побачила молодого кур’єра.

— Доброго дня! Ваше відправлення, — бодро промовив він.

— Яке ще відправлення? Я нічого не замовляла, — здивувалася жінка.

— Квартира десята? — уточнив хлопець.

— Так.

— Тоді все правильно.

Оксана несміливо розписалася у бланку й отримала велику коробку. Щойно вона її відкрила, кров застигла в жилах. Всередині лежав похоронний вінок. Не святковий, не прикраса — справжній, з траурною стрічкою, де було виведено її ім’я.

Відправника не було. Лише німе послання: «Спи спокійно, Оксанко».

— Треба ж так ненавидіти, щоб прислати додому вінок! — тремтячим голосом шепотіла вона згодом.

Чоловік, Андрій, не надав цьому значення:

— Звідки тобі, що це мама? Вона ж тебе любить!

— Любить? Вона ніколи навіть по імені не кличе! — з болем нагадала Оксана.

І справді, майбутня свекруха не прийняла в ній нічого: зріст «метр із ковпаком», робота на ресепшені, скромні сукні. Оксана старалася — шила собі одяг, була чемною, але у відповідь отримувала лише гримаси й знущання.

— Подивись на цю недоробку, — шепотіла Марія Степанівна синові. — Навіть двох слів зв’язати не може!

А він мовчав, роблячи вигляд, що все гаразд. Та саме його мовчання було згодою. Матір дедалі частіше дозволяла собі зайве — навіть попри те, що жили вони на Оксаниній території.

Коли жінка запропонувала здати квартиру й зняти житло, яке влаштувало б свекруху, та відкинула всі варіанти. Гучно, з докорами, істерикою. А Андрій пив чай і мовчав.

Не вийшло з вінком — був наступний крок. Чоловік раптом знайшов у антресолі чоловічі труси.

— Ти мені щось поясниш? — прошипів він, тримаючи знахідку.

— А тобі самому нічого дивного не здається? Як я туди взагалі могла дістатися? Туди навіть зі стільця не дотягнутися!

Ключі від квартири були у свекрухи. Все стало на свої місця. Та Андрій знову промовчав.

Наступний «подарунок» — відро чорниці. Свекруха вручила зі словами:

— Вітаміни! Для невісточки!

Вранці Оксана знайшла у відрі… живого, але замороженого у холодильнику ящірка. На щастя, при чоловікові. Той, звісно, не поверВін, як завжди, тільки знизав плечима: “Сама набридла, мабуть, тож у холод сховався.”