Connect with us

З життя

Як повернути доньку від бабусі? Що робити?

Published

on

Мою подругу Олену останнім часом неможливо впізнати. Вона наче примарна тінь колишньої себе — пригнічена, збентежена, з очима, повними тривоги. Я знаю причину — її власна мати відмовляє їй у поверненні рідної доньки. Так, це звучить дивно, але реальність ще жорсткіша.

Все почалося шість років тому. Олена переживала важкий розлучення. Чоловік виявився тираном — контролював кожен крок, шукав компромат у телефоні, влаштовував сцени ревнощів навіть через колег. Одного разу він ударив її. Тоді Олена, не вагаючись, схопила дворічну Софійку та втекла — без грошей, без плану, лише з жахом за доньку.

Вона повернулася до рідного села під Києвом, де жила її мати. Час був скрутний — грошей бракувало. Тому прийняли здавалося розумне рішення: Олена поїде до Львова на заробітки, а дитина тимчасово залишиться з бабусею. «На кілька місяців», — казали вони. Але місяці переросли у роки.

Олена працювала не покладаючи рук. Знімала кімнатку, відмовляла собі в усьому, але регулярно надсилала гроші — на їжу, одяг, все необхідне для Софійки. Навідувалася раз на місяць, іноді рідше — місто далеко, а роботи було багато.

Пройшло шість років. Софійці вже вісім, вона в другому класі. І все це час її виховувала бабуся. Вона її любить — це беззаперечно. Дівчинка звикла до неї, до дому, до звичного життя. Але в Олени все змінилося: тепер у неї стабільна робота, гарна зарплата, орендована квартира і — головне — поруч чоловік, який готовий стати Софійці справжнім батьком, створити повноцінну родину.

Олена давно мріяла повернути доньку, як тільки влаштується. Так домовилися з матір’ю: «Як тільки стану на ноги — заберу». І от цей момент настав. Але мати раптом передумала.

Спочатку просила почекати до кінця навчального року — мовляв, навіщо дитині міняти школу. Олена погодилася. Але прийшло літо, і замість зборів бабуся заявила:
— Софійці добре в мене, на свіжому повітрі. А у тебе — душно, бетон і чужий чоловік в хаті. Я не впевнена, що це безпечно.

Олена намагалася пояснити, що чоловік надійний, піклується про них і готовий стати рідним для доньки.
— Ви навіть не розписані! — відрізала мати. — Я не можу віддати онуку незнайомцю. А раптом він такий сам, як твій колишній?

Коли Олена рішуче сказала, що забирає доньку, мати пішла ва-банк:
— Я не певна, що ти взагалі здатна дати їй нормальне життя. Нехай доведе, що справляється. Тоді, можливо, і віддам.

Олені здалося, ніби земля під нею розчинилася. Шість років вона працювала на знос, щоб одного дня знову стати матір’ю не лише на папері. А тепер їй заперечують право виховувати власну дитину.

Чоловік, з яким вона живе, сказав прямо:
— У тебе є всі юридичні права. Просто поїдь і заберіть її. Ніхто не може тобі завадити.

Але серце Олени розривається. Вона не хоче війни з матір’ю. Не може просто вирвати Софійку з рідного дому. Та й донька любить бабусю. А мати… мати справді врятувала їх тоді, коли не було виходу. І чи не варто за це бути терплячою?

Але терпіння закінчилося. І боляче від того, що вибір тепер — між серцем і розумом, між доньчка і матір’ю, між минулим і майбутнім.

Так як вчинити? Чи варто прислухатися до побоювань матері, яка піклується про онуку? Чи ж Олена має повне право нарешті стати справжньою матір’ю — не лише у вихідні, а щодня?

Адже дівчинка вже велика. І, можливо, вона сама мріє, щоб мати була поруч завжди. Але вирішувати доведеться дорослим. І як зробити це, не зруйнувавши все дощенту — Олена поки не знає.

**Життя іноді змушує обирати між тим, що правильно, і тим, що важко. І найболючіші рішення часто найнеобхідніші.**

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − 4 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя5 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя5 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя8 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя9 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя11 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя12 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя15 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...