Connect with us

З життя

Як правда тихо входить у двері: історія зустрічі, що змінила все

Published

on

Коли правда приходить без стуку: історія однієї зустрічі, яка змінила все

Ганна сиділа у вітальні, втупившись у екран телевізора, де безкінечно змінювалися нудні програми. Очі самі собою заплющилися, і вона задрімала. Розбудив її нерішучий стук у двері. Схопившись з дивану, вона, притримуючи пояс халата, пішла до виходу.

— Іду вже! — гукнула вона.

У дверному очку — незнайомка. Молода жінка, збентежена, з рум’янцем на щоках і карими очима.

— Доброго дня… Ви — Ганна Петрівна?

— Так, це я. А ти до мене? Заходь, раз прийшла.

Гостя ступила у передпокій, оглянулася.

— Я… мені треба з вами поговорити…

— Не соромся, підемо на кухню, чаю поп’ємо. Там і розповіси, що привело.

Жінка була рада будь-якій компанії — донька, Оксана, виходить рано, повертається пізно, і все частіше Ганна відчувала, як її накриває самотність.

Поки кипів чайник, Ганна метушливо розкладала цукерки та печиво, не вгаваючи позирати на дівчину.

— А як тебе звуть?

— Соломія. Можна просто Соля.

— Гарне ім’я, — усміхнулася Ганна, ставлячи перед гостей чашку. — Я все життя працювала листоношею. Ходила по околиці, з важкою сумкою. Газети, листи, телеграми. Люди чекали, раділи. Іноді — плакали. Були й погані звістки… Але я завжди несла їх із повагою. Зараз от ноги підводять. Майже не виходжу.

Соломія слухала, не перебиваючи. Тільки руки в неї тремтіли, і чашка ледве дзенькнула об блюдце. Коли Ганна запитала, навіщо вона прийшла, дівчина нарешті заговорила:

— Я приїхала здалеку. З іншого краю країни. Мені треба було побачити вашу доньку. Оксану. Тому що… я її донька. А ви — моя бабуся.

Ганна завмерла. Очі її засяяли, але голос залишився спокійним:

— Дитятко, ти, мабуть, помилилася. Оксана живе зі мною. Я б не могла не знати…

Соломія опустила очі.

— Це було давно. Коли вона після інституту поїхала в інше місто працювати. Вона тоді… закохалася. Його звали Тарас. Все було серйозно. Вони збиралися одружитися. Але… перед весіллям він загинув. Невдалий випадок.

У Оксани почалися передчасної пологи… бабуся — мати Тараса — була поруч. Оксана втратила свідомість. А вранці її переконали, що дитина померла.

Насправді дівчинку — мене — забрали. Бабуся Тараса відвезла мене до себе. Вона хотіла, щоб хоча б частка сина залишилася поруч. Тільки в шістнадцять я дізналася правду. І ось приїхала… щоб подивитися в очі своїй мамі. Сказати їй, що я жива.

Ганна сиділа, не рухаючись. Потім встала і міцно обняла Соломію.

— Господи… скільки ж тобі довелося пройти… А Оксана? Вона не знає… Вона сьогодні поїхала в село з сестрою. Повернеться через три дні. Залишся. Благаю, залишся.

Але Соломія похитала головою.

— У мене квиток. Я муся бути поруч із бабусею. Вона тяжко хвора. Її не можна залишати саму. Але… скажіть мамі. Будь ласка.

Прощання було гірким. Соломія пішла, залишивши в домі Ганни живий біль. Жінка дивилася у вікно, поки та не зникла за поворотом. І тут же — звук авто. Повернулася Оксана. З чоловіком і сестрою.

— Мамо, — радісно сказала вона. — Познайомся, це Ігор. Він зробив мені пропозицію. Я погодилася.

Ганна зблідла. Руки тремтіли. Наталка принесла води.

— Сідай, — різко сказала вона Оксані. — Тобі треба це почути.

І Ганна все розповіла. До останньої сльози.

За півгодини вони мчали на вокзал. Встигли в останню мить.

На пероні Оксана побачила її — доньку. Свою доньку.

Вони кинулися одна до одної.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири + шістнадцять =

Також цікаво:

З життя18 хвилин ago

Better Than Family: The Chosen Bonds That Shape Our Lives

Oh, Julia, if youve got money you cant spend, youd better help your brother. Its absurd! Twelve thousand for food!...

З життя19 хвилин ago

Nothing More Awaits You

23October2025 Emily burst through the front door, shoes still halfoff, voice shrill with excitement. Victor, Ive just been promoted! The...

З життя1 годину ago

Just Hold On a Bit Longer, Mum

27October2025 I can still hear his tiny scream echoing through the living room: When will Daddy be home? Where is...

З життя1 годину ago

You Shouldn’t Have Aired Your Dirty Laundry in Public

Should I be airing my dirty laundry? Victoria mutters, eyes rimmed with dark circles. Its getting late, youre drifting away,...

З життя2 години ago

When the Train Has Already Departed

James, can you hear yourself? So Im supposed to wait until Im forty to fix the mistakes of your youth?...

З життя2 години ago

Up to My Eyeballs in My Own Affairs, and Then You Show Up

Well, Nat, this is the last time youve got to bail us out, right? Were family, after all! Sarah pleaded...

З життя3 години ago

Keep an Eye on Gran, It’s No Trouble for You

Look after my mother, it isnt that hard, is it? Emily, you understand, said Margaret Harper, her voice edged with...

З життя3 години ago

When You Tried to Keep Your Hands Clean

James, could you hand me the car keys, please? Mum needs a ride to the GP right now, Emma said,...