Connect with us

З життя

«Йому їжі на трьох мало, а думає лише про себе: змінила в домі не дружину, а холодильник»

Published

on

Думала колись, що замки на холодильник — то лише жарти. Якийсь мем з інтернету. А потім побачила його на власні очі — залізний замочок з ключиком, у крамниці з дрібним господарським крамом. Стояла, дивилась і вперше всерйоз подумала: а може, справді купити? Не від дітей ховати їжу, не від злодіїв. А від власного чоловіка…

Звати мене Оксана, мені тридцять, живу з чоловіком і донькою у Львові. Працюю, викладаюсь, кручуся як вир у коловороті, як у нас кажуть. Та, попри всю метушню, виснажує мене не робота, не дитина, а той, з ким я під одним дахом. Мій чоловік, Богдан, не бачить нікого й нічого, окрім своєї тарілки. Він їсть. Постійно. Без розбору, без міри, без совісті.

Приходжу додому втомлена, знаючи, що у холодильнику запас на вечерю — шматок м’яса, трохи сиру, можливо, йогурт для донечки. А відчиняю дверцята — а там пусто. Не трохи з’їдено — а зовсім нічого. Мовчки, без попередження, він усе знищив. За ніч. Ковбаси, сири, навіть ягоди, куплені для дитини — все зникає. Ніби в безодню.

Нещодавно купила донечці суниці. Знаєте, які зараз дорогі ягоди поза сезоном? Але дитина побачила у магазині та попросила. Я не змогла відмовити. Дома вона їла по трохи, з таким трепетом, з такою радістю… Я навмисне відклала половину на ранок, поставила у холодильник. Прокидаюся вранці — контейнер порожній. Він усе з’їв. До останньої ягодинки. І ще й посміявся: «Ну то сходи, купи ще! Гроші у нас є, у чому проблема?»

А в тім, Богдане, що ти взагалі не думаєш! Ані про доньку, ані про мене! Не запитав, не подумав, просто з’їв, ніби то твоє за правом. А я — мов кухарка, лише встигаю купувати й готувати. Ти з’їв останню ковбасу — і що? Ні каяття, ні бажання якось відшкодувати.

Він виріс з матір’ю, яка з дитинства годувала його до відвалу. Величезні порції, безперервні смаколики. Він високий, колись займався спортом, але звички лишилися. А я? Я з малих літ звикла до помірності. Сама стараюсь виховувати доньку так само — не в надмірності, а в усвідомленні. Та з батьком у неї приклад зовсім інший: з’їсти все й одразу.

Я не прошу економити. У нас із грошима гаразд: працюю в дизайнерській агенції, він — у транспортній фірмі, прибуток стабільний. Справа не у фінансах, а у повазі. У вмінні думати не лише про себе. Побачив — замислись, для кого це. Донька просила? Дружина залишила? Невже так важко?

І от я знову стою перед холодильником. Знову пусто. Знову гнів клубочиться десь під серцем. Я втомилась. Я не на кухню виходила заміж. Хотіла бути коханою жінкою, матір’ю, рівною. А не постачальником їжі для дорослого чоловіка, який у домівці бачить лише тарілку й диван.

Кажу йому — ти не живеш із сім’єю, ти живеш як самотній хлопець, тільки з повним доступом до нашого холодильника. А він лише махає рукою: «Ти погана господиня, якщо їжа не затримується. У нормальних дружин усе під рукою». Серйозно? То може, і пральну машину за дружину заведемо?

Усе частіше думаю — може, не замок на холодильник потрібен, а ключ від власного життя. Того, де я не зобов’язана бути прислугою. Того, де мої бажання хтось враховує. Того, де я — не просто дружина, а людина, яку чують і поважають.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − чотирнадцять =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Незнайомець, але найближчий

**Чужий, але рідний** — Маріє Іванівно, та ви що?! Так не можна! — Михайло Степанович аж здригнувся від здивування. —...

З життя1 годину ago

Не покладайтеся на мої заощадження

– Мамо, ну годі вже своє тягнути! – Оксана роздратовано вдарила долонею по столу. – Ми ж домовились, що ти...

З життя3 години ago

Кохання, народжене в ненависті

Любов крізь ненависть Оксана Іванівна стояла біля вікна й дивилася, як її сусідка Ганна Сергіївна розвішує білизну у дворі. Кожен...

З життя4 години ago

Мені не потрібна ваша турбота

Сьогодні ввечері я хочу записати одну історію, яка змусила мене переосмислити багато чого. Стояла біля під’їзду, переводила дух. Тяжкі пакети...

З життя7 години ago

Гості на вихідних: несподівана зустріч

Родичі приїхали на вихідні — Мамо, ти зовсім з’їхала?! Які ще родичі?! — скрикнула Оля в трубку, ледь не випустивши...

З життя10 години ago

Звільнення невістки: несподівана драма на роботі

Олена Миколаївна сиділа у тролейбусі й дивилася у вікно на знайомі вулиці. Щодня одна й та сама дорога на роботу,...

З життя11 години ago

Жінка без ідентичності

Ольга підійшла до дзеркала у передпокої, поправила волосся ще раз уважно оглянула себе. Нова сукня — глибоко синя, строга, але...

З життя13 години ago

Нагодувала, прихистила, зрадила

Дощ стукав по даху котеджу, коли Марія Іванівна почула ніжний стук у двері. Вона відклала в’язання, прислухалася. Стук повторився —...