Connect with us

Storie di vita

Історія мого приятеля: одружився по любові.

Published

on

Наївший мій товариш якось потрапив у смішну історію. Одружився він, зрозуміло, з кохання. Наречена гарна, розумна, самостійна. Працює в бухгалтерії великої компанії, заробляє добре.

Ну, і Андрій, зрозуміло, старався не відставати від доходів своєї дружини. Брався за додаткову роботу, тяжко працював, аби швидше з іпотекою за квартиру розрахуватись.

Квартира у них була відразу своя. Зібрались, у борг взяли, родина допомогла. І ремонт зробили, і обстановка гарна. Живи та радій, як-то кажуть.

Але радіти не вдавалося. Дружина по господарству не встигала. Чи то не вміла вчасно підлогу помити, пил витерти й вечерю приготувати. Чи то не хотіла. Пояснювала, що дуже втомлюється на роботі та й приходить пізно. Але й Андрій не ледарював. Також допізна працював.

Словом, почалися у них сварки, з’ясування, хто скільки для дому зробив і так далі. Перші пів року так і воювали у власній квартирі з розкиданим одягом та горою немитого посуду. Проте нікому з рідні не признавалися, чому сваряться. Обом, мабуть, було ніяково.

Одного разу Андрій з тестем рибалили. Обидва – завзяті рибалки, тому й подружилися. Вночі біля багаття з горілочкою тесть його й розговорив. Розповів йому мій друг свої образи, тільки попросив, щоб нікому не розповідав, особливо – тещі.

Тесть пообіцяв. А загалом сказав, що в їхньому домі не буде ладу, поки не заведуть собі домовика.

«Є, — каже, — у мене один на прикметі. Як знайду час — умовлю його до вас переїхати».

Андрій подумав, що тесть збожеволів, але промовчав.

На тижні до них в гості завітав тесть і котика приніс. Андрій обурився: «Навіщо? Тільки зайвий бруд!». А тесть його на балкон покурити вивів і нагадав про домовика. Мовляв, я його до вас сьогодні разом з котиком привів. Тепер у вас все нормально буде. Тільки до кота ставтесь по-людськи.

Ну, котик Андрію одразу сподобався. Маленький, лагідний, одразу його за свого прийняв. Куди б не сів, тут же біля нього два вуха, мовляв, погладь. Тільки калюжку довелося витерти. Але це лише з вечора.

А наступного дня Андрій приходить з роботи, а вдома чисто. І речі не розкидані, і дружина на кухні вечерю готує. І смачно!

Андрій тут і сам квапився, поличку у ванній прибив, як давно вже обіцяв.

Наступного дня приходить, дружина пилососить килими. Ну, і він теж – чого ж без діла сидіти – сміття викинув і по хліб збігав. А в магазині, до речі, вина купив. Загалом, вечеря вдалася майже святковою. Вони і самі вже не пам’ятали, коли таке було.

І так весь тиждень. Не життя, а суцільна радість. Наче, й справді, оселився в їхньому домі добрий домовик. А ввечері в неділю його молоденька дружина каже:

— Андрію, завтра не заходь в обідній час додому, не хвилюйся. Я і наповнювач купила, і місце в туалеті для нього влаштувала.

— Для кого?

— Як для кого – для твого котика. Я ж бачу, що ти кожен день з обіду додому приїжджаєш, за ним прибираєш і по дому. Я ж знаю, що поки кішка маленька, вона всю квартиру забруднить. А ввечері приходжу, – все чисто і прибрано.

Отут у Андрія дах і зсунувся.

Невже і справді у них домовик з’явився?

Він-то сам, принаймні, вдень точно додому не заїжджав. Думав, дружина все прибирає. А їй, виявляється, соромно було байдикувати в чистій квартирі.

Відпросився він на роботі на пів дня. Спочатку наче як пішов, а потім повернувся тихенько, сів у крісло зі смартфоном і затих.

Ближче до обіду хтось став ключем двері відмикати. І кішка одразу в коридор побігла, нявкає, зустрічає. Чує Андрій тихий голос:

— Що, Мурка, скучила? А я тобі молочка приніс і ковбаски свіженької. Хто тебе тут ще погодує? Щось більше калюж не видно, вже за тиждень навчилась до туалету ходити…

Двері в кімнату відчиняються. На порозі – тесть. Обличчя відображає повну несподіванку.

— Так ось ти який… домовик!

Тесть знітився:

— Ну і що? Я ж вам котячку подарував. Значить, повинен за нею прибрати. Хоча б спочатку.

— А ключ де взяв?

— Та на риболовлі в тебе непомітно відчепив від зв’язки, зробив дублікат, а на наступний день назад прикріпив…

Три роки Андрій з дружиною живуть душа в душу. Вже й синок народився. І донині ніхто не знає, що за домовик колись оселявся в їхній квартирі…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 − 13 =

Також цікаво:

EN4 години ago

I Left Three Puppies Behind the Garages. Margaret Holloway Wouldn’t Give Them Back.

My name is Dale Pruitt. I'm thirty-three, I work the lift bay at a tire shop on Route 20 outside...

Storie di vita8 години ago

Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute.

Non chiedo nulla per me… Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute. ❤️ Qualche giorno fa, mia figlia...

Storie di vita9 години ago

La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento, mi sembrò di parlare con una sconosciuta.

«Tu hai capito bene con chi stai parlando?» La voce di Gabriella era diventata così fredda che, per un momento,...

Storie di vita10 години ago

La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno.

«Mamma? Perché sei ancora qui?» La voce di Sofia arrivò alle mie spalle, sottile e impastata di sonno. Mi voltai...

EN13 години ago

Fifteen Percent of Dolan’s Auto That Diane Never Got

People in Erie still tell this story the way my wife's aunt tells it. The ungrateful mechanic who took her...

EN14 години ago

The Stranger in Aisle Nine Warned Daniel About Natalie’s Signature

Daniel Marsh almost skipped the Fry's on Grant Road that Tuesday. He had forty minutes before his first appointment at...

Storie di vita14 години ago

Dopo 31 anni di matrimonio, mio marito mi lasciò per una collega

Quando Sergio suonò il campanello, era passato esattamente un mese dalla sera in cui se n’era andato. Stavo sistemando alcuni...

EN14 години ago

Troy Forged My Signature for $52,000 in Bozeman, and Sandra Expected Me to Pay It Quietly

My mother-in-law has a specific way of saying "mechanic" that makes it sound like a crime. She did it again...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.