Connect with us

З життя

Как гордость таяла в одном объятии после двадцати лет молчания

Published

on

Вера работала на почте ещё с тех времён, когда марки слюнявили пальцем, а письма пахли пудрой и надеждой. Мир вокруг менялся, но она как будто застряла во времени — всё те же ящики, те же привычки. Она на глаз определяла, где похоронка, а где свадебное приглашение. Но в тот ноябрьский день серый конверт без обратного адреса выбил её из колеи.

Почерк. Такой знакомый, будто вчера его видела. Тот самый, который не попадался ей на глаза… двадцать лет.

Руки задрожали. Она присела на край стола, небрежно порвала бумагу. Внутри — один листок. И всего одна строчка:

«Мама, если ты ещё помнишь меня — я выхожу замуж. Завтра. Приходи, если сможешь. Ольга.»

Ноги стали ватными. Сердце застучало, будто ей снова восемнадцать. Ольга… Её дочь. Та самая, которая двадцать лет назад хлопнула дверью и ушла.

Тогда всё казалось простым. Ольга сказала, что выходит за Славку. А Вера не смогла с этим смириться. «Бездельник, — говорила она. — Графоман, вечно в облаках. Не пара тебе.»

— Если выйдешь за него — можешь забыть дорогу домой, — бросила тогда Вера.

— Хорошо, мама, — тихо ответила Ольга.

И всё. Ни звонков, ни писем. Вера знала, что у Ольги родился сын. Слышала, что они уехали в Питер. Но сама не написала. Не приехала. Не простила. Даже имени внука не знала.

А теперь — письмо. Без упрёков. Без претензий. Просто приглашение. Как будто никто и не было этих двадцати лет.

Всю ночь Вера ворочалась, курила на кухне и спорила сама с собой. Что я ей скажу? Как посмотрю в глаза? Вдруг она просто вежливо кивнёт и отвернётся? Ведь это она ушла…

Но к утру в сердце осталась только усталость. От своего упрямства. От этой вечной войны с самой собой. Вера вытащила из шкафа парадное пальто, повязала бабушкин платок и пошла.

У Дворца бракосочетания стояла невеста в белом. Глазами искала кого-то в толпе. И когда увидела Веру — вдруг замерла.

— Мама?

Горло сжало так, что не вздохнуть. Вера только кивнула. А потом — объятие. Крепкое, тёплое, долгое. Как будто всё это время они просто ждали этого момента.

— Прости меня, Оленька, — прошептала Вера. — Я столько лет была дура.

— Ничего, мам, — дочь прижалась к её плечу. — Главное — что ты здесь.

Иногда, чтобы всё исправить, не нужны громкие речи. Достаточно одного шага. Одного письма. И той самой любви, которая тихо ждала своего часа.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 2 =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Підійшовши до дверей, я натиснула на дзвінок, і за мить почулися швидкі кроки.

У мого онука нещодавно був день народження — йому виповнилося десять років, кругла дата. Я заздалегідь обрала подарунок, який, як...

З життя3 хвилини ago

Дарунок зі смаком болю

У подарунок із присмаком болю Вони вечеряли на кухні — Оксана та її чоловік, Богдан. Вечір був тихим, чайник на...

З життя59 хвилин ago

Ніколи не відпущу тебе

10 липня. Коли Ганна продала свою квартиру у Києві й переїхала до села, де купила маленький будиночок, усі сусіди тільки...

З життя1 годину ago

Натиснув на дзвінок, я почула швидкі кроки за дверима.

У мого онука недавно був день народження — йому виповнилося десять років, кругла дата. Я заздалегідь вибрала подарунок, який, як...

З життя2 години ago

Як одна посилка зруйнувала шлюб

У кухні пахло смаженими котлетами, коли в двері подзвонили. Оксана, навіть не встигнувши зняти фартух, відчинила й побачила молодого кур’єра....

З життя3 години ago

Ніколи не відпущу тебя

Не відпущу тебе Коли Марічка продала квартиру у місті та переїхала в село, де купила невеличку хату, ніхто з місцевих...

З життя4 години ago

Відлуння таємниць: родинна драма у мегаполісі

**Відлуння таємниць: сімейна драма у великому місті** Михайло Петрович із дружиною Ольгою вирушили до Львова, щоб провідати доньку. Вже під...

З життя5 години ago

Спів зимового парку: новий розділ життя

Пісня зимового парку: нова глава життя Марія Іванівна надягнула теплу кожушанку, загорнула свою крихітну онуку Софійку і вирушила з нею...