Connect with us

З життя

«Как я прекратила навещать семью, но однажды получила неожиданный звонок с просьбой о помощи»

Published

on

После свадьбы сына я старалась заглядывать к ним почаще. Приходила не с пустыми руками — варила борщ, пекла блины, приносила домашние соленья. Невестка, Алёна, хвалила мои стряпню, всегда первая пробовала угощения. Мне казалось, между нами тёплая, почти родственная связь. Я радовалась, что могу быть полезной, что меня принимают не как постороннюю, а как свою.

Пока всё не изменилось в один день. Зашла к ним — дома была одна Алёна. Чай пили, разговаривали, но в её глазах читалось напряжение. И когда она наконец заговорила, слова прозвучали как нож в сердце:

— Может, вы будете реже заходить? Пусть Дмитрий сам к вам ездит…

Голос её был ровным, но холодным. Взгляд — отстранённым. Я не стала спорить, не показала, как это больно. Просто перестала приходить. Исчезла. Сын навещал нас один. Алёна больше не переступала порога нашего дома.

Я молчала. Не жаловалась. Но внутри всё сжималось от обиды. Где я ошиблась? Я же только хотела помочь… Всю жизнь берегла мир в семье. А теперь моя забота оказалась ненужной.

Потом у них родился внук, наш Ванюшка. Мы с Николаем ликовали. Но держались на расстоянии — только по приглашению, только когда просили.

И вдруг — звонок. Алёна. Голос её был сдержан, почти чужой:

— Вы можете сегодня посидеть с Ваней? Мне нужно срочно уйти.

Не просьба — констатация. Будто она делает нам одолжение. Будто мы умоляли о такой возможности. А ведь когда-то она просила меня не приходить…

Я колебалась. Гордость кричала: «Откажи!» Но сердце знало — это шанс. Не для неё. Для внука. Для Димы. Для семьи. Но ответила иначе:

— Привезите его к нам. Вы же просили не приходить без нужды. Не хочу вас беспокоить.

Тишина в трубке. Потом короткое: «Хорошо».

Они приехали. И этот день стал для нас праздником. Смех, игры, первые шаги Вани — время пролетело незаметно. Какое счастье — чувствовать себя нужными!

Но горечь никуда не делась. Как теперь быть? Ждать её шага? Или переступить через обиду? Ради Вани я готова на многое. Готова стерпеть, простить, начать сначала.

Но нужно ли это ей?

Поймёт ли она когда-нибудь, как просто разрушить то, что создавалось годами? И как трудно потом склеивать осколки…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 3 =

Також цікаво:

З життя2 секунди ago

Мій чоловік щоночі на дві години зачинявся у ванній: однієї ночі я взяла ліхтарик, зазирнула туди і знайшла дірку в плитці – а в ній дивні пакетики…

Мій чоловік щоночі зачинявся у ванній на дві години: одного разу я взяла ліхтарик, пішла перевірити і знайшла дірку в...

З життя57 хвилин ago

Близька, хоча й чужа

“Чужа, але своя, рідна” Мамо Фаєчко, як ви тут? Ми з Антінком проходили повз, ідемо з крамниці, та й вирішили...

З життя57 хвилин ago

Мій чоловік вимагав ДНК-тест, переконаний, що син не його: коли результати були готові, лікар подзвонив і сказав щось жахливе

Пятнадцять років ми виховували сина разом, коли чоловік раптом промовив: Я завжди сумнівався. Час зробити ДНК-тест.Я засміялася сама думка здавалася...

З життя57 хвилин ago

Собака вискочила на дорогу і ледь не потрапила під колеса: я різко гальмував, а вона дивилася на мене й голосно гавкала, аж поки я не побачив отой дивний предмет у траві…

Ото ж, їхав я собі трасою, як завжди, по своїх справах. Дорога була майже пуста лишень декілька машин пролетіли повз,...

З життя58 хвилин ago

Пробач, якщо зможеш, моя дорога дружино!

Втиснувшись у набиту маршрутку, Настя швидко сіла на вільне місце, перш ніж його хтось зайняв. Сьогоднішній ранок не задався зламався...

З життя2 години ago

Забирай свого ледаря та йди геть, цей дім мені мій син подарував!” — скрикнула свекруха

Забирай свого малого та йди звідси, цей дім мій син мені подарував! скрикнула свекруха.Марічка стояла біля плити, помішуючи борщ, коли...

З життя2 години ago

Під час весілля мій чоловік відрізав велетенський шматок торта, розмазав його мені по обличчю й реготав: ось як я йому відплатила

Під час весілля мій чоловік узяв величезний шматок торта, розмазав його мені по обличчю й голосно сміявся тоді я вирішила...

З життя3 години ago

Заможний чоловік повернувся додому раніше і застав покоївку, яка танцювала з його сином у візку; те, що сталося далі, шокувало всіх

Зазвичай величезна квартира багатого Киянина Дмитра Шевченка була немов застиглим театром: довгі мовчазні коридори, холодні, позбавлені життя кімнати, простір без...