Connect with us

З життя

Как перестать терпеть нежеланных гостей на праздниках раз и навсегда

Published

on

Знаешь, иногда такие родственники бывают, что хоть святых выноси. Все думают, что семья — это святая святых: завалились на праздник с тортом, с детьми, улыбаются — и ты тут же должен стол ломить, планы свои отменять и улыбаться в ответ. А если не хочешь — сразу неблагодарная, невоспитанная, семью не ценишь. Но никто не задумывается, что за этим «семейным теплом» частенько скрывается просто наглая эксплуатация.

История чисто моя — про то, как я, Надежда, с мужем только переехали в Новосибирск, обживались в новой двушке, на работу устраивались. Мы не любили шумных сборищ, а уж тем более этих бесконечных застолий с винегретом и орущими детьми. Но нашлась у меня одна рукожопка — Танька, сестра моего Витальки.

Сначала она приходила «на чаёк» с мужем Олегом и их тремя оболтусами, приносила то пряники, то зефир. Вроде нормально. Но потом всё пошло не так — она стала объявляться без предупреждения.

— Надь, приветик! Мы к вам сегодня заскочим, ладно? Накрывай стол, мы через часик! — звонок, после которого хоть вешайся. Ну формально спросила, но ответа не ждала. Отказа не принимала: хоть я болею, хоть у меня дела, хоть просто спать хочу — ей плевать.

И ладно бы одна приползала — так нет же: мужик, три ребёнка, а то и их пёс Шарик впридачу. И, конечно, без гостинцев — зато мои запасы в холодильнике опустошали подчистую. Потом уходили, оставляя гору грязной посуды и моё уничтоженное настроение.

Я стала ненавидеть праздники. Дни рождения, Новый год — всё превратилось в ад. Готовь, улыбайся, терпи, потом мой посуду до трёх ночи, а в семь уже на работу. Виталька молчал — терпел, потому что «это ж родная сестра».

Но однажды меня прорвало. Набрала Таньку и говорю:

— Танек, мы с Виталькой к вам сегодня заглянем. Накрывай стол, побольше еды — и чтобы сладкое было, у нас с подругой Людкой детки голодные.

— Э-э-э… Может, в другой раз? — запинаясь, ответила она.

— Уже выехали. Через двадцать минут будем, — отрезала я и бросила трубку.

Виталька, узнав, взбесился, мол, это провокация, и отказался идти. Ну и ладно. Я взяла Людку, её двоих малявок, и вперёд — к Таньке. Вижу за шторой шевеление — она прячется. Но дверь не открыла. Ни после звонка, ни после стука. Штора дёрнулась и замерла. Я усмехнулась.

Мы с Людкой пошли в кафе, заказали пасту, пирож и по бокалу вина. Дети орали, но на душе было спокойно. Впервые за долгое время я почувствовала, что мой дом — это моё, и только я решаю, кто в нём будет сидеть.

После этого Танька больше не звонила. Не приходила. Ни на праздники, ни просто так. Виталька поначалу дулся, но потом смирился. А я наконец-то выдохнула.

Вот ведь как бывает — иногда, чтобы себя сохранить, нужно не быть тряпкой. А то ведь некоторые не стучат в дверь, а ломают её сапогами.

Я не жалею. А ты как думаешь?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 2 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя4 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя4 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя7 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя9 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...

З життя10 години ago

Право на помилку.

Соломія дізналася про батькову коханку випадково. Того дня вона пропустила школу, аби супроводжувати подругу до тату-майстра. Необачно було йти до...

З життя11 години ago

Розрив, що врятував моє життя

— Олесю, ти що робиш?! — голос Богдана гримів по всій квартирі. — Куди це ти зібралася в такому вигляді?!...

З життя14 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...