Connect with us

З життя

«Как прошлое вернулось в наш день рождения»

Published

on

Лариса торопливо раскладывала салфетки, поправляла столовые приборы. Сегодня у её мужа, Алексея, был день рождения. Дата не юбилейная, но важная. Обещали приехать дочери с мужьями, а внуки всё лето ныли: «Хотим праздник, как в старые времена!». Лариса вздохнула, вспомнив те самые времена — лихие девяностые…

Тогда каждая копейка давалась с трудом. Денег вечно не хватало, за продуктами — настоящая охота. Но она боролась из последних сил — ради семьи, ради того, чтобы в доме было тепло и радостно. Особенно перед праздниками.

В тот год всё началось с детской просьбы. Дочери, Света и Катя, пришли из школы подавленные. Учёба — отлично, а лица — будто после похорон. Потом Света призналась:
— Мам, у всех в классе уже норковые шапки, а мы в этих старых… Купи нам, ну пожалуйста!

Лариса сдалась. Живут небогато, но девочки умницы, помогают. Рванула на рынок, выложила последние рубли — и купила. Радости не было предела. Вот только на праздник средств уже не осталось.

Но судьба смилостивилась. На следующий день в гастрономе раздался крик: «Сыр появился!» — и народ ринулся к прилавку. Лариса успела схватить пару пачек. А в субботу ей повезло достать сливочное масло — продавщица по-соседски шепнула, когда будет «выброс». С талонами в руках и дочками на подмоге Лариса совершила невозможное.

В воскресенье стол ломился от угощений — как в старые добрые времена. В центре — золотистая курочка, румяная, с хрустящей корочкой, на подушке из риса. Свёкру особенно понравился салат из крабовых палочек с кукурузой. А шарлотка вышла такая, что свекровь даже рецепт выспрашивала.

А теперь — настоящее. Дочери взрослые, у каждой своя семья. Родителей Алексея и Ларисы уже нет. Но вот оно — воскресенье, день рождения. Алексей вышел прогуляться с их псом Барсиком, а Лариса снова колдовала на кухне. Никаких ресторанных заказов — всё по-домашнему. По-настоящему.

Гости подъехали почти одновременно. Внуки галдели в прихожей, скидывая зимние сапоги, Света с Катей обняли мать.
— Мам, а что это так вкусно пахнет? — спросила Катя.
— Мы не хотим суши! — закричали внуки из коридора.

Последним вошёл Алексей. Все бросились к нему с поздравлениями.
— Ну что, идёмте за стол, — улыбнулась Лариса.

Когда вошли в комнату, все замерли.
— Мам… — прошептала Света, — это же точь-в-точь, как тогда… Курочка, салатик, всё…

Смех, звон бокалов, чай с пирогом. Всё — как в старые времена. Только теперь они — взрослые.

Когда гости разъехались, Алексей обнял Ларису:
— Спасибо, солнышко. Ты вернула нас в прошлое. Мы же тогда были счастливы. Хотя денег не было, на диван копили два года, балкон — так и не утеплили. Но мы были вместе. И сейчас — вместе. А это главное.

— С днём рождения, любимый. Пусть таких дней будет ещё много-много.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 − сім =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

Щастя в темряві

Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...

З життя2 години ago

Навіть слова вдячності не знайшлося

«Ти навіть дякую не сказав» — Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Ігор, навіть не відриваючи очей...

З життя3 години ago

МЕНЕ НЕ ВИЗНАЧИМО!

— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...

З життя6 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя9 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя10 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя12 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...

З життя14 години ago

Дочка, яку я не виховував

“Що ти несеш, Соломіє?!” – Андрій кинув на стіл папір і вдарив кулаком по стільниці. – Яка ще експертиза? Ти...