Connect with us

З життя

Как встреча с любовницей мужа изменила мой взгляд на жизнь

Published

on

Приехала я к любовнице мужа, готовая на всё… а ушла с совсем другими чувствами.

Меня зовут Татьяна, и ещё недавно я думала, что знаю всё про брак, измену и обиды. Но один визит перевернул всё. Теперь, когда острота боли притупилась, хочу рассказать, как я собралась поругаться с этой женщиной… а в итоге — поняла её.

Два месяца назад мой муж Игорь ушёл. Просто взял вещи и сказал, что устал от вечных упрёков. Десять лет вместе — и вдруг он просто собрался и исчез. А самое обидное — ушёл не в никуда, а к другой.

Когда я раздобыла адрес этой Анастасии (так звали ту, ради которой он нас бросил), внутри будто оборвалось. Сердце колотилось, руки дрожали, в голове — только гнев. Поехала к ней в деревню под Рязанью, злая, униженная, готовая на всё. Хотела высказать ей в лицо. Вернуть мужа. Или хотя бы понять — чем она лучше?

Дверь открыла невысокая женщина лет сорока с копной тёмных волос. Ни улыбки, ни злости — только усталость в глазах.

— Значит, это ты… — бросила я с порога. — Ты у меня мужа увела?

— Я Настя, — спокойно ответила она. — А Игорь уехал в поле, брату помогать. Завтра вернётся. Заходи, хочешь чаю? А может, парного молока? Только что подоили корову.

У меня даже дыхание перехватило. Я зашла, огляделась: дом простой, но уютный. Чисто, пахнет травами, на столе — пироги, в углу — вязаные носки.

— Чем ты его взяла? — выпалила я. — Он бросил город, квартиру, работу… ради этого?

— Спроси у него. Сам пришёл. Я не звала.

— Да брось! — чуть не крикнула я. — Увидела обеспеченного мужика и, наверное, сама к нему на шею кинулась!

Настя взглянула на меня без злости:

— Таня, я одна детей поднимала. Муж давно в земле. Я привыкла работать, а не искать лёгких путей. Но если уж люблю — то уважаю. Может, его это и привлекло.

— Он жаловался тебе на меня, да? А ты этим воспользовалась!

— Не жаловался, — тихо сказала она. — Рассказывал. Как приходил домой, а ты ему тут же напоминала, сколько он должен. Как ругалась при друзьях, как кричала. А он просто хотел тишины. Чтобы его ждали. Без скандалов.

Я замолчала. В её словах не было злости, только правда.

— Ты сама устала, — продолжила Настя. — Обида душит. Но давай не ругаться. Если он решит уйти — отпущу. Не держу. У нас просто… спокойно.

Я села за стол, не зная, что сказать. Она налила чаю, поставила мёд, пироги. Потом добавила:

— Оставайся. Уже поздно. Поговорим ещё. Постелю в комнате дочери — она в городе учится.

Я осталась. Не спала почти всю ночь. В голове — её слова, наши ссоры с Игорем, мои постоянные упрёки… А ведь он просто тихо гас рядом.

Утром встала пораньше, оставила записку:

«Настя, я приехала как враг, а уезжаю с уважением. Спасибо, что не нахамила, не выгнала. Если тебе дадут шанс на счастье — держись за него. Будешь в Рязани — заходи на чай.»

Ушла без криков, без слёз.

Иgorь не вернулся. Но я уже и не ждала. Теперь знаю: если человек уходит — ему было плохо. А если кто-то дал ему то, что я не смогла… пусть будет счастлив.

А у меня всё ещё впереди.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × два =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

Він стрибнув з гелікоптера, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Цього дня мене взагалі не мало бути біля води. Це була коротка перерва від моєї зміни в кав’ярні на пристані....

З життя3 години ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя6 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя6 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя9 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя10 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя12 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя13 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...