Connect with us

З життя

«Как же ты мне надоела!» — хотела крикнуть я. Но сдержалась. А она снова пришла…

Published

on

«Ну сколько можно!» — чуть не вырвалось у меня, когда я увидела золовку на пороге. Но зубы сжала. А она, как ни в чем не бывало, снова с чемоданом на выходные…

Зовут меня Светлана, мне сорок, и двенадцать из них я замужем за Игорем. Вроде бы всё складно: сын подрастает, крыша над головой, любовь (если покопаться). Но есть одна заноза — его сестра Татьяна.

Таня старше Игоря на семь лет. Не замужем, без детей. Живет через дорогу в хрущёвке, но фактически — у нас. Без шуток. Она появляется в нашей квартире, как героиня сериала — внезапно, регулярно и всегда не вовремя. Порой мне кажется, у неё вместо ключей от своей квартиры — волшебный пропуск в нашу жизнь.

Сначала я терпела. Ну, родственница же, чего бушевать? Думала: зайдёт, чаю попьёт, посплетничает и исчезнет. Но нет. Она приходила. Каждый вечер. В субботу. В отпуск. Даже когда мы звали друзей — она тут как тут. А уж если я с температурой — Таня считала своим долгом прийти «проведать».

В ней напрочь отсутствует чувство такта. Всё ей не так: то суп пересолен, то сын слишком шумный, то я «опять в этом потрёпанном халате». И главное — не просит, а требует. А я молчу. Потому что Игорь вздыхает: «Свет, ну она же одна, ей не с кем поговорить…»

Терпела. Но терпение — не шаурма, чтобы его бесконечно разматывать.

Таня работает бухгалтером в конторе. Уходит с работы раньше меня — и прямиком к нам. Возвращаюсь — а она уже на диване, телевизор орет, кот забился под шкаф. Сын в планшете. А она — будто королева Елизавета: «А где ужин?» Или того хуже: «Я первая в душ!» Потом два часа рассказывает про свои битвы с налоговой, пока мы киваем, как загипнотизированные. А уходит… Ну, если повезёт. Чаще ночует — то «трубы шумят», то «соседи стучат».

Мы с Игорем мечтали съездить в Сочи — Таня тут же влезла в машину. Хотели отметить годовщину в ресторане — она уже бронирует столик на троих. И всё за счёт мужа! Хотя зарплата у неё приличная, копит «на старость». Видимо, под старостью подразумевает меня.

А свекровь вообще считает, что я бессердечная: «Бедная Танюшка, одна-одинёшенька!» Понимаю, конечно, невесело без семьи. Но почему я должна жить в формате «оркестр трое, я — третья»?

Однажды я взорвалась:
— Игорь, она же у нас живёт! Это же мой дом!
Он лишь развёл руками:
— Ну она же сестра…

Апофеоз настал в прошлую пятницу. Мы с Игорем, наконец, выбрались в театр — без Тани! Договорились с соседкой посидеть с ребёнком. Только занавес поднялся — звонок.
— А это куда без меня?! Я что, вам чужая?! — орала она в трубку.

А через три дня — снова на пороге. С пакетами. С тапочками. С сериалом «Кухня» на жестком диске. Объяснила: «У меня выходные, скучно одной».

Я стояла на кухне, сжимая скалку. Готова была завопить. Но снова проглотила обиду. Хотя внутри что-то сломалось.

Не знаю, как объяснить Игорю, что больше не вынесу эту жизнь втроём. Без её советов. Без её ночёвок. Без Тани.

И боюсь, что если ничего не изменится — мне придётся уйти. Просто чтобы снова дышать. Потому что даже самая крепкая любовь задыхается, когда между тобой и мужем — вечная третья. Слишком шумная. Слишком родная. Слишком лишняя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 1 =

Також цікаво:

З життя36 хвилин ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...

З життя4 години ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя5 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя7 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...

З життя9 години ago

Більше не зноситиму

Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...

З життя12 години ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя15 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя15 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...