Кішка спостерігала за тим, як жінка набирає воду, і принюхувалася.

Вуличний кіт спостерігав за жінкою, що набирала воду з колонки, і обнюхував повітря. Часто заходив у ці сараї, ганяючи щурів та ловлячи мишей сім’ями, але до переднього двору ще не підходив. Вся його обшарпана шубка, зажмурене з молодості поранене око, обрубок хвоста і шматки вух, які відмерзли взимку, говорили — наближаються холоди, які він без дому не переживе.

Кіт днями не відводив очей від жінки, у її дворі був особливий запах. Ну як особливий, комусь би він здався звичайним, але Котові був саме до душі, бо пахло там лише нею. Жінка жила сама, не любила людського спілкування. Котові це подобалось, бо і він не відчував симпатії до людей. Багато чого було пошкоджено в його котячому тілі стараннями людей.

Кіт дивився на жінку і розмірковував, як до неї підійти, і чи варто взагалі?

Може, прокрастися в двері, коли жінка йтиме до хати, як раніше він лабетував у теплиці з коровами. Ні, колись у нього так не боліли кості, якщо зараз вдасться впіймати пару необачних щурів — уже радість, тоді ж полював роями. Кіт не знав слова «рої», але уявляв собі це.

Кіт підійшов до ноги жінки, повиляв обрубком хвоста, кліпнув здоровим оком і промовив: “Бур”. Він якось бачив — так робила симпатична кішка з сусіднього села. Звичайно, “буркала” вона ніжніше і задушевніше, але це був його перший «бур» з дитинства, так він тільки матусі бубонів.

— Приємно познайомитись, — усміхнулася жінка. Вона теж цього тижня спостерігала за вуличним котом, давала йому залишки їжі, коли мишача і щуряча навала була з’їдена під весну. — Значить, тебе звати Бур, ну от і добре, скільки вже років поряд, і ніяк не познайомимося, серйозний ти чоловічок, Бур, — вона знову усміхнулась і пішла в хату. Кіт погодився на Бура і рушив слідом.

У хаті жінка налила Буру молока, він принюхався і невдоволено нахмурився, чому люди так люблять молоко? Вонюче, біле щось незрозуміле. Бур вирушив обживати нову територію.

До Нового року вони вже разом дивилися серіали. Бур полюбив теплі пиріжки, які жінка пекла на сметані. Не треба ловити, не треба гризти, ням, і з’їв. Шкіра у нього заблищала, набряк з ока зійшов. Бур ніби помолодшав. На Новий рік Бур не знав, що це Новий рік, просто на столі стояла соснова гілочка.

Жінка знепритомніла в середині кімнати. Уже падала раз у сараї, впала в сток, але там вона просто посковзнулася, а тут! Тут з’явився знайомий запах. Бур знав цей запах — так починала пахнути щур у капкані і так пахла його мати, налякана отруєною їжею щура. Приторний, томливий запах наближення «ніщо».

Бур панікував навколо жінки, знервовано метушився і, не чекаючи далі, полоснув її по нозі всією своєю котячою силою так, що кров хлинула струменем. Жінка охнула, слабкою рукою витягла телефон із кишені, написала сусідці «допоможи» і знову впала на підлогу.

Потім забігала сусідка, ще якісь люди в білих халатах, жінку поклали на ноші і відвезли. «Бур, бур, бур…» — говорила вона сусідці. Та спочатку подумала, що жінка марить, але ж так наполегливо поглядала в сторону кота, що сусідка пообіцяла: “Догляну за твоїм звірюкою, не хвилюйся”.

Через кілька днів лікар сказав жінці, що її кіт зробив свій внесок в ослаблення інсульту, бо кровопускання знизило тиск, і пояснив багато розумних речей. Жінка зрозуміла його, досить швидко одужала, але все ж лікарі наказали місяць не займатись господарством.

— Бур! Бур!

Кажуть, що коти йдуть «на Радугу» не тому, що не хочуть травмувати психіку господаря. Більше того, коти навіть нічого не знають про таку психіку. Кажуть, вони просто йдуть, бо не розуміють, що біль іде зсередини, що вона сидить у них самих, й вони йдуть, аби від цієї самої болі сховатися. Бур сховався у теплиці, засунув голову під корито, і біль відійшла. Відійшла разом із життям.

А ще кажуть, що якщо в сім’ї захворів кіт, то це означає, що обминуло когось з мешканців родини, і треба уважніше приглянутися до того місця, що захворіло у кота, можливо там причаїлася якась недуга. Ось такі вони, самопожертвуючі….