Кіт спостерігав за жінкою біля колонки, вдихаючи аромати.

Кіт спостерігав за жінкою, яка набирала воду з колонки, і нюхав повітря. Він не раз навідувався в ці комори, ганяючи тут щурів і ловлячи мишей цілими родинами, а ось до переднього двору ще не підходив. Уся його шерсть, затягнутий з молодості поранений око, урізаний хвіст і залишки вух, які відмерзли якоїсь із зим, усі говорили — наближення холодів він без дому не переживе.

Кіт дивився на жінку не перший день, у її дворі був особливий запах. Ну як особливий, комусь він і може не бути особливим, а для Кота був дуже підходящим, у дворі пахло лише нею самою. Жінка була відлюдькуватою. Коту це подобалося, бо любов’ю до людей Кіт не страждав. Багато чого було пошкоджено і зламано в його котячому тілі завдяки людям.

Кіт дивився на жінку і думав, як підійти, і чи варто взагалі підходити? Може, прошмигнути в двері, коли жінка буде заходити в дім, він раніше так в теплиця до корів забирався. Ні, раніше в нього так не боліли кістки, а зараз, якщо піймає пару зазівавшихся щурів, і радий, а тоді штабелями клав. Кіт не знав слова «штабелі», але знав, як це виглядає.

Кіт підійшов до ноги, вильнув хвостом-картузиком, підморгнув здоровим оком і сказав “Мур”. Він якось бачив — так робила симпатична кішечка з сусіднього села. Звісно, “муркала” вона ніжніше і триваліше, але це був його перший “мурк” з дитинства, Кіт так тільки мамі “муркав”.

— Приємно познайомитися, — усміхнулась жінка. Вона теж звертала увагу на Кота цієї тиждень, вона і раніше підкидала йому залишки їжі, коли до весни мишино-щуряча живність була з’їдена. — Значить, говориш, тебе звати Мур, ну й добре, а то скільки років поряд, і ніяк не познайомимося, серйозний ти чоловік, Мур, — вона знову усміхнулася і пішла до хати. Кіт погодився на Мура і пішов слідом.

У хаті жінка налила Муру молока, він понюхав і незадоволено зморщився, чому люди так люблять молоко? Тому довелося йому вивчати інші місця. К новому року вони вже разом дивилися серіали. Мур дуже полюбив теплі булочки, які пекла жінка на кисляці. Ні ловити не потрібно, ні гризти, ням — і з’їв. Шерсть у нього заблищала, на оці зійшла набряклість. Мур неначе помолодів. На новорічний день Мур не знав, що це новорічний день, просто на столі стояла гілочка ялинки.

Жінка впала посеред кімнати. Впала вона якось у стодолу, у рівчак потрапила, але тоді вона просто впала, а тут! Тут пішов запах. Мур знав цей запах — так починала пахнути щур у капкані і так пахла його мати, об’ївшись отруєного щура. Нудотний, приторний запах наближення “нікчеми”.

Мур кинувся навколо жінки, знервовано заметушився і, раніше він би ніколи так не зробив, але тут, тут саме вирвалося, і Мур полоснув її по нозі з усієї котячої сили так, що хлинула кров. Жінка застогнала, слабкою рукою витягла телефон з кишені, написала сусідці «допоможи» і знову розплалася на підлозі.

Потім бігала сусідка, ще якісь лікарі, жінку поклали на ноші і забрали. “Мур, мур, мур…” — казала вона сусідці. Та спочатку подумала, що жінка марить, але так настійливо кошила в бік Кота, що сусідка пообіцяла: “Так, нагодую я твоє чудовисько, не переймайся”.

Потім, через кілька днів лікар сказав жінці, що її кіт полегшив її інсульт, так як кровопускання знизило тиск, і ще багато розумних слів. Жінка зрозуміла його, вона доволі швидко одужала і її виписали на постільний режим, з чесним словом не займатися справами хоча б місяць.

— Мур! Мур!

Кажуть, що коти відходять “на Веселку” не тому, що не хочуть травмувати психіку господаря. Ба більше, коти навіть нічого не знають про цю психіку. Кажуть, вони просто йдуть куди попало, тому що не розуміють, що біль приходить зсередини, що вона сидить у них самих, і вони йдуть, щоб від цієї болю втекти.

Мур сховався в теплиці, засунув голову під годівницю, і біль відійшла. Відійшла разом з життям. А ще кажуть, що якщо в сім’ї захворів кіт, то значить оберіг якийсь з жителів сім’ї, і треба обов’язково придивитися у себе до того місця, що захворіло у кота, може там засіла якась хвороба. Ось такі вони самовиражаючі…