Connect with us

З життя

Кіт урятував господиню, що запізнювалася на роботу.

Published

on

Кіт допоміг господині, яка запізнювалася на роботу.

Цією кумедною історією про свого котика поділилася колишня колега. У неї вдома живе великий білий красень, який вирізняється неабияким розумом та кмітливістю.

Господиня може годинами розповідати про свого улюбленця, а мені завжди цікаво слухати та вкотре дивуватись тому, наскільки розумні наші домашні тварини.

І ось, каже мені подруга, нещодавно з нею трапився дивовижний випадок, після якого вона ще більше зауважила свого котика.

Вранці вона прокидається і з жахом розуміє, що проспала на роботу.

Будильник з якоїсь причини не задзвонив вчасно, а до початку робочого дня залишилось всього 20 хвилин.

А ж потрібно ще й одягнутися, нафарбуватися, поснідати, дістатись до роботи.

Ось вона і носиться по квартирі, однією рукою сукню натягує, іншою волосся розчісує.

Жаліється, охкає, переживає, як їй зараз від начальника буде за запізнення.

І тут помічає, що її кіт сидить на ліжку і уважно за нею спостерігає.

Прямо головою водить туди-сюди, дивлячись на її ранкову істерику.

На секунду зупиняється, розуміє, що їй ще й кота треба нагодувати. Біжить до кухні і швидко насипає йому повну миску корму.

Ех, з собою вже не встигаю взяти обід, з сумом каже сама собі і біжить у ванну фарбувати вії.

І тут, глянувши в дзеркало, помічає, що її кіт починає бігати туди-сюди з кухні у коридор.

На мить відволікається від нанесення макіяжу і пару секунд спостерігає за своїм улюбленцем.

А він біжить до її сумки, що стоїть біля вхідних дверей, суне туди голову і вертається назад на кухню. І так повторюється кілька разів.

Помітивши дивну поведінку свого котика, вона швидко закінчує збиратися, накидає на себе верхній одяг, хапає сумку і вибігає на вулицю.

Як не дивно, але в той день начальник її не сварив, мабуть, сам запізнився чи ще щось трапилося.

Робочий день до обіду у колеги пройшов нормально, у звичайному робочому режимі.

Але коли настала перерва, то вона пригадала, що нічого не взяла з собою з дому перекусити.

Потрібно було сходити в найближчий магазин за йогуртом і булочкою.

Вона взяла свою сумку, пошукала в ній гаманець, аби перевірити, чи не забули його в ранковій метушні. І раптом наштовхнулася на щось дрібне, розсипане по дну своєї сумки.

Яке ж було її здивування, коли разом із ключами і помадою зіткнулася з грудочками сухого котячого корму.

Спочатку подруга не зрозуміла, як це опинилося в її сумці, але потім згадала дивну ранкову поведінку свого котика.

Він бігав з кухні до коридора до сумочки не просто так. Він клав їй обід на роботу.

Мабуть, розумна тварина зрозуміла, що господиня сама не встигає приготувати і взяти з собою перекус, ось і подбала про улюблену людину, як могла.

Ну і як після цього не визнати, що наші домашні улюбленці все розуміють і в скрутний момент обов’язково прийдуть на допомогу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шість − один =

Також цікаво:

FR60 хвилин ago

La Couverture Verte de Finch

Valérie n’avait jamais vu un chien attendre comme ça. Ce samedi-là, le refuge de Montreuil débordait. Des familles entières se...

FR60 хвилин ago

La femme qui vend le pain, rue de l’Église, à Vannes

Je tiens la boulangerie du quartier depuis dix-huit ans. Je vois passer les gens, je connais leurs habitudes, l'heure où...

FR1 годину ago

La Tortue aux Graines de Tournesol

Je travaille dans une petite papeterie rue des Martyrs, à deux pas de l’église Notre-Dame-de-Lorette. Enfin, papeterie, c’est un bien...

FR1 годину ago

La Pâque du voisin

Je m'appelle Solange Mercier, j'ai soixante-dix ans passés, et depuis ma fenêtre de cuisine je vois tout ce qui se...

FR1 годину ago

# Le manteau qui efface les visages

Je tiens la boutique de retouches rue des Abbesses depuis dix-sept ans. Les machines à coudre ronronnent près de la...

FR5 години ago

**La grue qui ne reviendra pas à Arles**

La première fois que j'ai vu Pierre Mazauric, il tenait une carte d'état-major dépliée sur le capot de sa Peugeot...

FR5 години ago

La comptable qui ne signait plus rien pour Bertrand

Élodie Fontaine avait quarante-sept ans quand elle a compris qu'elle payait depuis onze ans pour un mariage qui n'existait déjà...

FR5 години ago

Ma part du dossier de Damien Rocher, chambre 214

Je m'appelle Sylvie Cordier, infirmière au CHU de Rennes depuis dix-neuf ans, service de pneumologie. J'ai vu défiler des centaines...