Connect with us

З життя

«Ключи в чужих руках: неожиданная проверка чистоты»

Published

on

Моя свекровь — Галина Семёновна, женщина преклонных лет с пронзительным взглядом и стальным характером. Мы с мужем не считали её тираном, скорее — строгой, но справедливой. С сыном у них всегда были тёплые отношения, а ко мне она относилась с подчёркнутой вежливостью. До того рокового дня, когда мы улетели в Турцию и оставили ей ключи от квартиры… просто попросив поливать герань.

— Галина Семёновна, — говорю перед отъездом, — вот ключи от обеих замков. Заходите, пожалуйста, пару раз проверить, всё ли в порядке. Рыбок покормите, цветы полейте. Если что — звоните.

Отдых в Анталье прошёл идеально: солнце, море, прогулки по Старому городу. Вернулись загорелые, отдохнувшие и беспечные. Первые дни всё шло как обычно: работа, домашние хлопоты, вечерние чаепития. Но постепенно начало копошиться подозрение: то чашка стояла не там, то занавески висели иначе. Решила — паранойя. Муж, Лёня, отмахнулся: «Тебе мерещится».

Всё прояснилось в среду. Закончив дела раньше, я неожиданно вернулась домой. Открываю дверь — в прихожей стоят валенки свекрови. На вешалке — её клетчатый платок. А сама Галина Семёновна сидит на кухне, пьёт чай с пряниками и… листает наши квитанции за ЖКХ.

— Добрый день, — выдавила я, сжимая сумку. — Вы что здесь делаете?

Она вздрогнула, будто её облили ледяной водой:

— Юленька, ты чего так рано?

— Мне теперь отчитываться? Это моя квартира. А вы?

— Решила проведать, как вы живёте. Да и поговорить надо.

Дальше — как в комедии положений. Ткнула пальцем в пыль за шкафом, заглянула в холодильник и вздохнула театрально:

— Где щи? Где котлеты? Чем вы моего сына кормите? Он привык к нормальной еде! Придёт с работы — ни супа, ни пирогов. В следующий раз проверю — чтоб холодильник ломился! И убирайтесь тут. В такой пыли даже тараканы задохнутся!

Я молчала, кусая губы. В висках стучало: обида, злость, беспомощность. Она пробормотала: «Не сердись, забота же», накинула платок и вышла. А я осталась в пустой квартире, будто меня ограбили. Не вещи украли — покой, личное пространство.

Через пять минут догнала её у мусоропровода.

— Возьмите, — протянула ключи. — Больше проверок не надо. Хотите помочь — помогайте. Не хотите — не суйте нос.

Свекровь заерзала, сделала вид, что не замечает руку:

— Ладно, не кипятись. Я же добра желаю.

На следующий день, вернувшись с работы, я ахнула: на плите дымился казанок борща. Рядом — записка корявым почерком: «Скажи Лёне, что сама сварила. Похвалится на работе!»

Впервые за месяц я рассмеялась. Может, всё наладится? Главное — не молчать. Говорить. Твёрдо, но без крика. Потому что ключи — не просто железка. Это доверие. И если его даёшь, надо быть уверенной — им не сыграют в футбол.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × один =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

Чи справді це мій син?

Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши колег, і була цьому рада. Їй не хотілася бачити співчутливі погляди, відповідати...

З життя38 хвилин ago

Вибір між правдою та брехнею: йди геть!

**Щоденник** “Не маєш чим виправдатися переді мною,” – різко підняла руку Олена, показуючи матері на двері. “Іди геть!” Олена вийшла...

З життя2 години ago

Дім для Мрій

Дім для Оксани Тарас завжди пишався старшим братом і з малку брав із нього приклад. За столом їв лише те,...

З життя2 години ago

Сила почуттів

Олег довго сидів, дивлячись на телефон. Він і так затягував. Нарешті, глибоко вдихнувши, натиснув кнопку дзвінка. Пролунав один гудок, другий…...

З життя3 години ago

Бажання повернутися

**Щоденник** Все завжди починалися однаково: Оксана прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні годинники. Умивалася, готувала сніданок....

З життя3 години ago

Талант на сцені

Акторка Марійка зайшла до вагона метро й опустилася на сидіння. Навіщо вона взула черевики на підборах? Та тому, що в...

З життя4 години ago

Завітай, коли зможеш

Щоденниковий запис Прийди, коли зможеш — Алло, Олеся? — почувся знайомий голос. Від раптового хвилювання серце забилося так голосно, що...

З життя5 години ago

Квартира: Сага однієї родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи й думала, як зробити так, щоб мати не дізналася про...