Connect with us

З життя

«Когда дети не приехали на годовщину: новое начало для нашего счастья»

Published

on

С той поры, как Арина вышла замуж, минуло немало лет. С каждым годом между нами вырастала незримая стена. Казалось, она забыла дорогу к нашему дому. Звонила редко, навещала ещё реже. А когда заглядывала — глаза её смотрели равнодушно, будто в пустоту.

В тот пятничный вечер я долго собиралась с духом, чтобы позвонить. Мы с Валерием Петровичем хотели отметить скромно — тридцать лет рука об руку. Мечталось о простом: шашлыки во дворе, семейный стол, тёплые раз-
говоры хоть ненадолго…

— Алло? — наконец ответила Арина, дыша в трубку тяжело.

— Ринок, это мама. Ты опять в зале? Можно поговорить?

— Нет, мам, машину Артёму мою.

— Сама?

— А кому ещё? На мойку — целых пятьсот рублей. Я не принцесса, в конце-то концов.

— Ладно, родная… Хотела спросить — приезжайте в воскресенье с Артёмом. У нас с отцом юбилей. Посидим, чаю попьём…

— И что, вдруг решили праздновать? — фыркнула она. — Чёрт в старости играет, что ли?

— Тридцать лет, доча. Как не отметить?

— Прости, мам. Не выйдет. У друзей Сашки свадьба. Гуляют один раз, а у вас годовщины ещё будут.

Я стиснула трубку, чтобы голос не дрогнул.

— Жаль… А мы надеялись…

— Мы тоже, мам. Но людей подвести нельзя. Не сердись, поздравим отдельно.

— Хорошо, — выдохнула я, — позвоню Мишке твоему.

Михаил тоже оказался занят. Когда я опустила трубку, слёзы хлынули сами — горькие, обиженные. Будто ребёнку пряник обещали, да не дали. Будто мать родную за порог выставили.

— Лизонька, что случилось? — Валерий застал меня плачущей на кухне.

— Пустяки, Валера… Дети не приедут. А я, дура старая, мечтала за одним столом…

— Брось. Это наш день. Мы вдвоём — и больше ничего не надо.

Ночью я ворочалась. Обида камнем лежала на сердце. «За что? — вопило внутри. — Всю душу в них вложили, квартиры помогли купить, нянчили внуков… А теперь мы — как соседи…»

— Лиза, — прошептал Валерий, — у них своя дорога. А у тебя есть я. И я никуда не уйду.

— А мне одиноко, Валера… — прошептала я. — Ты с утра до ночи на службе, я в четырёх стенах…

Назавтра он вернулся раньше обычного. Глаза сияли.

— Что-то случилось?

Из-за спины он достал огромные подсолнухи — мои любимые.

— Это тебе. А завтра — на Белое озеро. На целую неделю. Только ты да я.

Домик стоял у самой воды, весь в резных наличниках. Утром я проснулась от аромата — вся постель в ромашках. Воздушные шары качались под потолком, а на стекле было выведено губной помадой: «С юбилеем, ненаглядная!»

Я зажмурилась, чтоб не расплакаться. А за окном увидела Валерия с плетёной корзиной. Открыл её — раздалось жалобное «мяу». Рыжий котёнок, весь в кудряшках, уставился на меня круглыми глазами.

— Ну что, хозяйка, берёшь под крыло? — ухмыльнулся он, как пацан.

— Валера… Это самый счастливый день…

Те семь дней пролетели, как сон. А когда вернулись — телефон трезвонил без конца.

— Мам! Где вы пропали?! Мы волновались!

— Спокойно, Аринка. Отдыхали с отцом. Разве старикам нельзя пожить для себя?

— Ну конечно… Но ты же всегда…

— Теперь твоя очередь ждать звонков. А мы с отцом — на вторую молодость.

— Шутишь?

— В самый раз. У нас — медовый месяц. Некогда вам, голубчикам.

Прошёл год. Живём иначе: Валерий вышел на пенсию, денег меньше — да счастья больше. Дети стали чаще звонить, внуков привозят. А мы глядим друг на друга и шепчем: «Слава Богу, вспомнили вовремя — самое главное всегда здесь, под этим крышей».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять − один =

Також цікаво:

З життя56 хвилин ago

Без мене ти — ніщо. Але потім він стояв переді мною, шукаючи роботу.

Ти ніхто без мене, кинув мені чоловік. А через рік він же ціломувато просив посаду в моїй фірмі. У напівтемній...

З життя58 хвилин ago

Таємне бажання

Його заповітна мрія Захаре, знову прийшов із школи в дірявих штанах? докоряла мати синові. Знову бився, певно, з Мишкою? Ну...

З життя2 години ago

Обдарунок на прощання, який змінив усе

**Щоденник Олени:** Я витягла його з того світу, а він знайшов іншу. Але мій прощальний подарунок зруйнував їхні плани. Я...

З життя2 години ago

Дорога, що таке розлучення? У тебе ж уже 4 стадія! А як же квартира? Я не зможу її успадкувати! — в істериці метушився чоловік

«Дорогая, що це за розлучення? У тебе ж 4 стадія! А як же квартира? Я не зможу її успадкувати!» у...

З життя2 години ago

Мама, ми тут… не самотні! — із сміхом сказав чоловік, коли в кімнату радісно увірвався гість. Наступного дня її чекав сюрприз.

Мамо, ми зараз не самі! гукнув чоловік, коли теща вдерлася без стуку! Наступного дня її чекав сюрприз. Ну, хто з...

З життя2 години ago

Справжній герой: Невідомий пес знайшов немовля у напівзакопаному рюкзаку в крижаній річці — але шокуюча правда про порятунок приголомшила слідчих і викликала обурення громади

К9-ГЕРОЙ: Дитину знайдено живою у напівзакопаному рюкзаку в крижаній річці але шокуюча правда цього порятунку приголомшила слідчих і розлютила громаду**Крик...

З життя3 години ago

Сестра знищила квіти — моя реакція була велетенською!

Та це ж сестра! скрикнув чоловік, коли його рідненька влаштувала шашлики прямо на моїх левкоях! Моя відповідь виросла до двох...

З життя3 години ago

«Його сміх коштував йому обіду»

«Твої котлети навіть пес не їсть», гукнув чоловік, шпурляючи їжу у смітник. Тепер він їсть у безкоштовній їдальні, яку фінансую...