Connect with us

З життя

«Когда дочь отвернулась от матери из-за её внешности»

Published

on

Извини, мама, тебе пока не стоит приходить»: как дочь отвернулась от матери, когда та перестала быть “красивой”

— Мам, ну ты пока не приходи, ладно?.. — тихо и буднично бросила мне моя дочь, надевая кроссовки у порога. — Спасибо тебе за всё, но сейчас… сейчас не надо. Отдохни, побудь дома.

Я уже взяла сумку, застёгивала пальто, готовясь, как обычно, ехать нянчиться с внучкой, пока моя дочь будет на йоге. Обычно всё шло по расписанию — прихожу, помогаю, потом возвращаюсь в свою маленькую «однушку». Но сегодня что-то изменилось. После её слов я замерла. Как вкопанная.

Что случилось? Может, что-то сделала неправильно? Неправильно уложила маленькую спать? Поменяла бодик не в то время? Накормила не по расписанию? Или, может, не так посмотрела?

Но дело оказалось в другом: в её свёкрах. Богатые, представительные, с важными должностями — они вдруг решили приезжать ежедневно “в гости” к внуке. С серьёзным видом распаковывали коробки с подарками, как хозяева расположились за столом, который сами же и купили. Да и квартиру они, по сути, подарили молодой семье.

Мебель их, чай их — привезли банку дорогого пуэра в жестяной коробке и теперь уверенно “обживают” пространство. И, видимо, внучка теперь тоже их. А я… как оказалось, лишняя.

Я, работница железной дороги с тридцатилетним стажем, женщина простая, без званий и украшений, без модной причёски и дорогих вещей.

— Посмотри, мама, на себя, — сказала мне дочь. — Ты растолстела. У тебя седина. Ты выглядишь… неопрятно. Эти свитера твои, безвкусные. А от тебя пахнет поездом. Понимаешь?

Я молчала. Что я могла ответить?

Когда она ушла, я подошла к зеркалу. Да, в отражении я увидела женщину с усталым взглядом, с морщинками у губ, с мешковатым свитером и круглыми щеками, вспыхнувшими от стыда. Отвращение к себе накрыло меня, как дождь в ясный день. Я вышла на улицу, просто чтобы проветриться, и тут почувствовала: горло сдавило, глаза начали жечь. Слёзы, неожиданно горькие, потекли по щекам.

Потом я вернулась в свою маленькую квартиру — мою студию на окраине. Села на диван и достала старый телефон, на котором ещё хранились фотографии. Вот моя дочь — совсем маленькая. Вот с бантиком на линейке. Вот выпускной, диплом, свадьба, а вот и моя внучка — улыбается из колыбели.

Вся моя жизнь в этих снимках. Всё, ради чего я жила. Всё, что я отдала без остатка. И если сейчас мне сказали “не приходи”, значит, так положено. Значит, моё время прошло. Я выполнила свою роль. Теперь главное не мешать. Не быть обузой. Не портить им жизнь своим некрасивым видом. Если понадоблюсь — позовут. Может, позовут.

Прошло немного времени. И вот однажды — звонок.

— Мам… — голос дрожал. — Ты не могла бы приехать? Нянька ушла, свёкры… ну, показали себя не с лучшей стороны. А Андрей уехал с друзьями куда-то, и я совсем одна.

Я помолчала. А потом спокойно ответила:

— Прости, дочка. Но я пока не могу. Мне нужно… заняться собой. Стать «достойной», как ты говорила. Когда смогу — тогда, может, и приду.

Я положила трубку и впервые за долгое время улыбнулась. Грустно, но с гордостью.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 5 =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

Таємниця, що розриває мене зсередини, у величному будинку моєї мами

Живу я з матір’ю у її величезному маєтку — та таємниця, яку я ховаю, розриває мені сердце. У тихому селі...

З життя14 хвилин ago

Обида на юбилее: Подаренная квартира оказалось мала награды?

В свой шестидесятый день рождения я готовилась с особым волнением. Долгими вечерами продумывала детали: составляла меню, заказывала продукты, заранее готовила...

З життя17 хвилин ago

Готова в будь-який момент покинути село з дитиною, рятуючись від чоловіка і його батьків

Я вже подумки зібрала сумку з найнеобхіднішим, щоб втекти з дитиною від чоловіка та його батьків із цього села. Ні,...

З життя27 хвилин ago

Мені вже 69 років, і я маю право розповісти про своє життя — таємниці, які більше не можу приховувати

Мені вже 69 років, і я маю право говорити про своє життя — таємниці, які більше не можу ховати. У...

З життя40 хвилин ago

Мені було 49, двоє дорослих дітей і коханий чоловік — та він обрав молодшу і все зруйнував

Щоденник Мені виповнилося 49, двоє дорослих дітей і коханий чоловік — але він обрав молодість і зруйнував усе. У тихому...

З життя52 хвилини ago

Сюрприз за дверима сина о 4-й ранку розбив моє серце з ароматом млинців

Я прокинулась о четвертій ранку, щоб спекти дітям млинців — але те, що зустріло мене біля квартири сина, розбило моє...

З життя53 хвилини ago

Чи було це фіаско чи найепічніше святкування в моєму житті? Мій день народження залишив питання без відповіді.

Мій день народження був учора, і, чесно кажучи, я досі не можу зрозуміти, чи це був грандіозний провал, чи найепічніше...

З життя1 годину ago

Учорашній день народження: грандіозний провал чи найепічніше свято життя?

Ох, вчора був мій день народження, і чесно кажучи, досі не розберу — чи то був повний провал, чи найкрутіше...