Connect with us

З життя

Когда мама решилась отдать дом, о чём она думала?

Published

on

Моё сердце сжималось от боли и бессилия, пока я говорила с мамой по телефону. Я сидела на кухне, уставившись в окно на заснеженный двор, и пыталась сдержать дрожь в голосе. «Мам, ну как ты могла? О чём ты думала, когда отдала половину дома тёте Гале? А теперь она ещё и хочет переехать в нашу часть! Я просто в шоке», — вырвалось у меня. Мама молчала на другом конце провода, а я чувствовала, как внутри всё сжимается от несправедливости. Раньше её доброта казалась мне благородной, но теперь я вижу, к чему это привело, и не могу с этим смириться.

Всё началось давно, когда мама, Надежда Петровна, решила помочь своей младшей сестре, Галине. Тётя Галя тогда осталась без мужа, без работы и без крыши над головой. Мама, всегда готовая поддержать родных, не раздумывая, пустила её жить в наш дом. Это был старый двухэтажный дом в деревне, доставшийся нам от деда. Мама с отцом жили внизу, а верхний этаж пустовал. Тогда казалось, что это ненадолго — Галя поживёт, пока не устроится. Но вместо того чтобы искать свой угол, тётя обосновалась надолго. А потом мама совершила то, что я до сих пор не могу принять: она оформила половину дома на Галину, сказав, что так будет честно. «Она же моя кровь, как я могу её выгнать?» — оправдывалась мама, когда я пыталась возразить.

Я тогда была ещё молодой, только начинала самостоятельную жизнь, и не лезла в эти дела. Но я помню, как отец, Василий Михайлович, был против. Он ворчал, что дом — наше родовое гнездо, и отдавать его часть, пусть даже родне, неправильно. Мама, однако, настояла на своём, прикрываясь добротой и семейным долгом. Отец сдался, но было видно, как это его ранило. А теперь, спустя годы, я сама столкнулась с последТеперь я сижу здесь, сжимая телефон в руке, и понимаю, что должна принять решение — или смириться, или наконец сказать тёте Гале твёрдое “нет”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять + тринадцять =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

Чи це мій син?

Ось адаптована історія, переписана для української культури: Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши жодного колеги, і була цьому...

З життя1 годину ago

Сила почуттів

Колись, давно, у маленькому селі на Поділлі жив чоловік на ім’я Василь. Довго він сидів, дивився на телефон, мов чари...

З життя2 години ago

Талант, що вражає

Артистка Марія зайшла у вагон метро й опустилась на сидіння. Навіщо вона вдягла черевики на підборах? Та тому, що в...

З життя3 години ago

Житло, що зберігає таємниці родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи, думаючи, як зробити так, щоб мати не дізналася про двійку....

З життя4 години ago

Забіжи, коли буде час

– Алло, Оленко? – почувся знайомий голос. Від несподіваного хвилювання, яке стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби...

З життя5 години ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя6 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя6 години ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...