Connect with us

З життя

Когда недельный визит к дочке превратился в месяцы с шваброй и фартуком

Published

on

Когда дочка, Василиса, позросила меня пожить у них недельку и присмотреть за внуком, я и подумать не могла, что прихвачу с собой не только бабушкину заботу, но и швабру с фартуком на неопределённый срок.

Позвонила она мне как-то вечером — голос такой взволнованный: «Мам, помоги, экзамены на носу, а Ванюша без присмотра!» Ну как тут откажешь? Подруги, конечно, крутили пальцем у виска: «Света, ну тебе больше всех надо? Раз согласишься — потом не отвяжешься!» Но у меня же сердце материнское — сказала «да» не раздумывая.

Приехала я в их двушку на окраине Екатеринбурга с одним чемоданчиком и добрыми намерениями. А очень быстро поняла, что меня наняли на полный спектр услуг: бабушка, кухарка, уборщица, бельевщица и, самое главное — бесплатная няня с функцией «включи-и-забудь».

Зять, Артём, пропадал на работе с утра до ночи. Дочка сражалась с учебниками. А я — с горами посуды (посудомойка-то сломана, починить всё некогда), стиркой (машинка гудит, как самолёт на взлёте) и вечным вопросом: «Бабушка, а что на ужин?»

Ну ладно, думаю, недельку потерплю. Одна неделя — не век.

Но неделя растянулась на две. Потом на три. А там глядь — уже месяц пролетел. Дочка экзамены сдала, но тут же засела за рассылку резюме. И я осталась. Потому что внук. Потому что «как же без бабушки».

Меня не просили остаться. Но и не отпускали. Так, по умолчанию. Я вроде и нужна, но вроде и лишняя. То суп не тот, то рубашку не так погладила. То вообще «мам, ты нам мешаешь».

В их доме я стала как призрак — вездесущая, но никем не замечаемая. Делаю всё, а благодарности — ноль. Ни «спасибо», ни «передохни». Да хотя бы чаем нормальным угостили, а не этим пакетированным пыльём.

А у меня-то в Перми своя однушка — уютная, тихая, с любимыми фиалками на подоконнике и стареньким альбомом фотографий. Но я здесь. Каждый день — подъём в шесть, завтрак, прогулка с Ваней, уборка, стирка, готовка… А ночью лежу на диванчике в детской и думаю: «И долго это ещё продлится?»

Но я — мать. Я — бабушка. Я не брошу. Жду, что однажды дочь обнимет и скажет: «Спасибо, мам, без тебя бы не справились». Или зять хотя бы улыбнётся вместо вечного бурчания. Но пока — тишина.

Может, они ещё не доросли до понимания. Может, когда-нибудь осознают, как это — отдавать себя без остатка. Я не хочу, чтобы моя забота стала для них грузом вины. Хочу, чтобы стала опорой. Чтобы, когда Василиса сама станет бабушкой, помнила, что любовь — это не только брать, но и благодарить.

Ну а пока… я подожду. У материнского сердца запас терпения — бездонный. Даже когда очень больно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 + вісімнадцять =

Також цікаво:

З життя49 хвилин ago

Вартість щастя

**Ціна щастя** Ярослав лежав на дивані, закривши очі й прислухаючись до звуків у квартирі та за вікном. Крізь склопакети з...

З життя2 години ago

Вибір, що змінює все

**Важке рішення** — Ба, я не хочу кашу, — тихо підсунув від себе тарілку Макарко, не відводячи очей від Оксани....

З життя3 години ago

Не чекай на вибачення!

14 червня 2024 року “Нема в тебе нічого, чим могла б виправдатись переді мною”, – випалила я, різко вказуючи рукою...

З життя3 години ago

Сімейний ідеал

Ідеальна родина — Ой, я боюсь, — зупинилася перед під’їздом Світлана. — Чого? Моїх батьків? — спитав Олег і взяв...

З життя4 години ago

Приют надії

Дім для Олени Олег завжди пишався старшим братом і з дитинства наслідував його. За столом їв те саме, що й...

З життя4 години ago

Підходь до мене…

Іди до мене… Оксана Терниченко ненавиділа своє тіло. З дитинства вона була пухкенькою і заздрила струнким одноліткам. Скільки вона не...

З життя5 години ago

Перший крок — найскладніший

Перший блин комом Маринка була гарненькою дівчиною двадцяти семи років. У її житті все було, як у пісні: «Ми вибираєм,...

З життя5 години ago

Я прагну повернутися

Ганна завжди прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні внутрішні годинники. Вставала, вмивалася і готувала сніданок. Коли...