Connect with us

З життя

Когда недельный визит к дочке превратился в месяцы с шваброй и фартуком

Published

on

Когда дочка, Василиса, позросила меня пожить у них недельку и присмотреть за внуком, я и подумать не могла, что прихвачу с собой не только бабушкину заботу, но и швабру с фартуком на неопределённый срок.

Позвонила она мне как-то вечером — голос такой взволнованный: «Мам, помоги, экзамены на носу, а Ванюша без присмотра!» Ну как тут откажешь? Подруги, конечно, крутили пальцем у виска: «Света, ну тебе больше всех надо? Раз согласишься — потом не отвяжешься!» Но у меня же сердце материнское — сказала «да» не раздумывая.

Приехала я в их двушку на окраине Екатеринбурга с одним чемоданчиком и добрыми намерениями. А очень быстро поняла, что меня наняли на полный спектр услуг: бабушка, кухарка, уборщица, бельевщица и, самое главное — бесплатная няня с функцией «включи-и-забудь».

Зять, Артём, пропадал на работе с утра до ночи. Дочка сражалась с учебниками. А я — с горами посуды (посудомойка-то сломана, починить всё некогда), стиркой (машинка гудит, как самолёт на взлёте) и вечным вопросом: «Бабушка, а что на ужин?»

Ну ладно, думаю, недельку потерплю. Одна неделя — не век.

Но неделя растянулась на две. Потом на три. А там глядь — уже месяц пролетел. Дочка экзамены сдала, но тут же засела за рассылку резюме. И я осталась. Потому что внук. Потому что «как же без бабушки».

Меня не просили остаться. Но и не отпускали. Так, по умолчанию. Я вроде и нужна, но вроде и лишняя. То суп не тот, то рубашку не так погладила. То вообще «мам, ты нам мешаешь».

В их доме я стала как призрак — вездесущая, но никем не замечаемая. Делаю всё, а благодарности — ноль. Ни «спасибо», ни «передохни». Да хотя бы чаем нормальным угостили, а не этим пакетированным пыльём.

А у меня-то в Перми своя однушка — уютная, тихая, с любимыми фиалками на подоконнике и стареньким альбомом фотографий. Но я здесь. Каждый день — подъём в шесть, завтрак, прогулка с Ваней, уборка, стирка, готовка… А ночью лежу на диванчике в детской и думаю: «И долго это ещё продлится?»

Но я — мать. Я — бабушка. Я не брошу. Жду, что однажды дочь обнимет и скажет: «Спасибо, мам, без тебя бы не справились». Или зять хотя бы улыбнётся вместо вечного бурчания. Но пока — тишина.

Может, они ещё не доросли до понимания. Может, когда-нибудь осознают, как это — отдавать себя без остатка. Я не хочу, чтобы моя забота стала для них грузом вины. Хочу, чтобы стала опорой. Чтобы, когда Василиса сама станет бабушкой, помнила, что любовь — это не только брать, но и благодарить.

Ну а пока… я подожду. У материнского сердца запас терпения — бездонный. Даже когда очень больно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 3 =

Також цікаво:

З життя44 хвилини ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя2 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя4 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя6 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя9 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя12 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя12 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя15 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...