Connect with us

З життя

«Коханий, забереш мене з роботи?» – надія Жені на комфортний кінець робочого дня.

Published

on

Коханий, ти зможеш мене забрати з роботи? – Катерина подзвонила чоловікові, сподіваючись, що після важкого робочого дня їй не доведеться сорок хвилин трястися в маршрутці.
– Я зайнятий, – коротко відповів Олександр. Водночас у фоні чітко чувся телевізор, отже він був вдома.
Дівчині було прикро до сліз. Шлюб тріщав по швам, хоча ще півроку тому Олександр був готовий носити її на руках. Що змінилося за такий короткий час? Катерина не знала.
Вона доглядає за собою, витрачаючи значну кількість часу в спортзалі. Чудово готує – недарма ж працює в популярному ресторані. Ніколи не просила про гроші, не влаштовувала істерик, була готова виконати будь-яке бажання чоловіка…
– Ти йому швидко набриднеш, – хитала головою мама, слухаючи скарги Катерини. – Не можна у всьому потурати чоловікові.
– Я просто його люблю, – безпорадно усміхалася у відповідь дівчина. – І він мене теж…
*****
– Все ж, я йому набридла, – кусала губи Катерина, переглядаючи історію браузера. Виявилося, Олександр все своє вільне час проводив на сайтах знайомств, спілкуючись з кількома дівчатами одночасно. – Чому не можна було спокійно зі мною поговорити? Я б зрозуміла і відпустила його. Навіщо мучитися, живучи з нелюбою жінкою, і мучити її своїм ставленням?
Отже, розлучення. Що ж, вона сильна, вона переживе. Але просто так його не відпустить. Маленьку помсту він заслужив…
Того ж вечора Катерина зареєструвалася на тому ж сайті, що й чоловік, знайшла його і написала. Фото дівчина взяла з інтернету, трішки відредагувала і була впевнена, що Олександр «клюне». І він клюнув.
Зав’язалася бурхлива переписка. Чоловік розповідав у своїх повідомленнях, що не одружений, готовий до серйозних стосунків і дітей. Всяко вихваляв свій чудовий характер, чим до сліз смішив дівчину. Вона ж чудово знала, як складно під нього підлаштуватися.
– Давай зустрінемося, – написала Катерина і, затамувавши подих, чекала на відповідь.
– Я тільки за, – повідомлення прийшло через кілька секунд. – Але в мене тимчасово живе сестра, готується до вступних іспитів. То ж давай на нейтральній території, а вечір продовжимо в готелі.
– Та ну? – вирвалося у Катерини після прочитання. – Чому ти так упевнений, що дівчина відразу погодиться піти з тобою в готель? Будь-яка нормальна людина образиться на таку пропозицію! Але, це мені на руку.
– То давай зустрінемося у мене вдома? Я живу в котеджі за містом, одна. Нам ніхто не завадить… – А сама думала, погодиться чи ні?
– Чудова ідея! – Олександр явно зрадів. Ймовірніше всього, тому що не доведеться витрачати зайві гроші. – Пиши адресу і час. Я прилечу на крилах кохання.
– Вулиця **** 25, о десятій вечора. Підходить?
– Звичайно! Чекай на мене.
На дев’яту годину вечора чоловік зробив вигляд, що його терміново викликали на роботу. Не зміг знайти ключі від авто і нехотячи спитав у дружини, чи не бачила вона зв’язку.
– На тумбочці були, – Катерина дивилася на чоловіка чесними очима, а сама в цей час стискала ключі в кишені. – Може, кіт утягнув?
А дівчина й не думала його чекати. Навіщо? Вона провела цей час з користю – зібрала свої речі. Благо у неї була власна квартира, що дісталася їй від бабусі. Єдине, що вона залишила після себе – це заява на розлучення, що лежала на самому видному місці.
А Олександр повернувся додому лише вранці, шалено злий. Мало того, що дорога в одну сторону зайняла більше години, так ще й Анжели з сайту там не виявилося.
Адреса була реальною, дім теж був існуючим. Але жила в ньому далеко не та дівчина модельної зовнішності, що була на фото. Двері йому відкрила жінка в три рази більша за нього самого. З одягу на ній був лише напівпрозорий халат, і чоловік віддав би всі свої гроші, лиш би забути побачену картину.
Взагалі, він ледь відірвався від цієї навіженої! Знову довелося викликати таксі, щоб тільки виїхати звідти. Машину довелося чекати дуже довго, Олександр навіть устиг замерзнути в своєму піджаку. А ще й водій виявився якимось дивним, спочатку завіз його кудись не туди… Загалом, веселенька нічка видалася.
І тільки зайшовши в квартиру і побачивши заяву на столі, він зрозумів, хто стояв за цим усім цирком. Адже поряд на столі, помадою було написано: Ця солодка помста…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + 14 =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before

I woke at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my mouth...

З життя17 хвилин ago

When Anna Pulled the Cord…

When Emily tugged the string tied around the sack, the fabric loosened slowly, rustling softly. For a moment, it seemed...

З життя3 години ago

**”I See You, Don’t Hide. What Are You Doing in Our Stairwell?” – The Cat Gave a Guilty Look While Silently Shaking Its Frost-Clumped Paws by the Puddle of Melted Ice from Its Fur.**

“I see you, don’t hide. What are you doing in our stairwell?” The cat looked up guiltily, silently shuffling its...

З життя3 години ago

Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before

I woke slumped at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my...

З життя9 години ago

Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every movement was precise, coldly calculated. She knew: this was no simple return. This was her revenge.

**Diary Entry 12th October** I stepped slowly onto the perfectly trimmed lawn, as if walking onto a stage. Every movement...

З життя9 години ago

The Little Gray Cat Sat by the Vet Clinic Door, Crying… With a Tiny Kitten Lying at Her Feet

A small grey cat sat by the door of the veterinary clinic, mewing softly. At its feet lay a tiny...

З життя17 години ago

Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every move was precise, coldly calculated. She knew: this wasn’t just a simple return. This was her revenge.

Charlotte stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if walking onto a stage. Every movement was precise, coldly measured....

З життя17 години ago

That Night I Stepped Onto the Street, Not Knowing Where the Road Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stone, Yet I Clutched It Like It Held My Very Freedom.

When I stepped onto the street that night, I had no idea where my path would lead. My suitcase felt...