Connect with us

З життя

«Коханий, забереш мене з роботи?»: Женя сподівається уникнути довгої дороги додому після важкого дня.

Published

on

Зайчику, можеш мене забрати з роботи? – звернулася Женя до чоловіка з надією, що після важкого робочого дня їй не доведеться ще півгодини трястися в маршрутці.
– Я зайнятий, – лаконічно відповів Артем. В той же час по телефону чітко чувся звук телевізора, тож було зрозуміло, що Артем вдома.
Жені стало прикро до сліз. Шлюб був на межі розриву, хоча ще пів року тому Артем був готовий носити її на руках. Що ж сталося за цей час? Женя не знала.
Вона стежила за своєю фігурою, багато часу проводячи в спортзалі. Чудово готувала – все ж не дарма працювала в популярному ресторані. Ніколи не просила грошей, не створювала істерик, завжди була готова виконати будь-яке бажання чоловіка…
– Ти йому швидко набриднеш, – зітхала мама, вислуховуючи скарги доньки. – Не можна всім потурати чоловіку.
– Я просто його люблю, – з безвихіддю відповідала Женя. – І він мене…
*****
– Виявляється, я йому набридла, – прикушуючи губу, Женя переглядала історію браузера. Виявилось, Артем весь вільний час проводив на сайтах знайомств, спілкуючись з кількома дівчатами одночасно. – Чому не можна було просто поговорити зі мною? Я б усе зрозуміла та відпустила. Навіщо мучитися поруч з нелюбою жінкою і мучити її своєю поведінкою?
Що ж, розлучення. Вона сильна, переживе. Але просто так вона його не відпустить. Маленька помста йому не завадить…
Того ж вечора Женя зареєструвалася на тому ж сайті, що й чоловік, знайшла його сторінку і написала. Фото взяла з інтернету, трохи відредагувала, впевнена, що Артем клюне. І він клюнув.
Почалось бурхливе листування. Чоловік в своїх повідомленнях писав, що не одружений, готовий до серйозних стосунків та дітей. Всіляко вихваляв свій чудовий характер, чим до сліз смішив Женю. Вона ж прекрасно знала, як важко під нього підлаштуватися.
– Давай зустрінемося, – написала Женя, затамувавши подих, чекала на відповідь.
– Я тільки за, – відповідь прийшла за кілька секунд. – Але в моїй квартирі тимчасово живе сестра, готується до вступних іспитів. Тож зустрінемось на нейтральній території, а вечір продовжимо в готелі.
– Невже? – вирвалось у Жені після читання. – Чому ти так впевнений, що я одразу погоджусь йти з тобою в готель? Та будь-яка нормальна людина образилася б на таке пропозицію! Втім, мені це на руку.
– Тоді давай зустрінемось у мене вдома? Живу в котеджі за містом, сама. Ніхто нам не завадить…
– Прекрасна ідея! – Артем був очевидно радий, очевидно, що не доведеться витрачати зайві гроші. – Пиши адресу і час. Прилечу на крилах любові.
– Вулиця **** 25, о десятій вечора. Підходить?
– Звичайно! Чекай на мене.
О дев’ятій вечора чоловік удав, що його терміново викликали на роботу. Не зміг знайти ключі від машини і неохоче запитав у дружини, чи не бачила вона їх.
– На тумбочці були, – Женя дивилася на чоловіка чесними очима, тим часом тримаючи ключі в кишені. – Може, їх кіт туди закинув?
А вона й не думала на нього чекати. Навіщо? Проводила час з користю – збирала свої речі. На щастя, у неї була власна квартира, яка дісталася від бабусі. Єдине, що вона залишила – заяву на розлучення, покладену на видному місці.
А Артем повернувся додому лише вранці, скажено злий. Мало того, що дорога в одну сторону зайняла більше години, так ще й Анжели з сайту там не було.
Адреса була справжня, будинок теж існував. Але ось жила там зовсім не та дівчина модельної зовнішності, що була на світлинах. Двері йому відкрила жінка раз у три більша за нього. На ній був лише напівпрозорий халат, і чоловік готовий був віддати всі гроші, щоб забути цю картину.
Зрештою, він ледве втік від цієї шаленої! Знову довелося викликати таксі, щоб тільки вибратися звідти. Машину довелося чекати дуже довго, Артем навіть встиг замерзнути у своєму піджаку. А ще й водій виявився дивним, та спочатку повіз його кудись у невідомість… Загалом, нічка видалася весела.
І лише зайшовши до квартири і побачивши заяву на столі, він зрозумів, хто стояв за всім цим “розвагою”. Адже поруч губною помадою було написано: “Це солодка помста”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять + два =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

My Mother-in-Law Invited Me Over ‘Just for Two Hours’ to Help with Her Big Birthday Bash—and Expecte…

My mother-in-law summoned me for two hours to help out with an anniversary and expected complete obedience. Her voice floated...

З життя31 хвилина ago

Hello, I’m Your Husband’s Mistress. I put aside the magazine layout I’d been reviewing and stared a…

“Good afternoon, Im your husbands mistress.” I placed aside the battered issue of Country Life Id been leafing through and...

З життя49 хвилин ago

I’m 40 Years Old and Twice Almost Married—Not Because I Didn’t Love, But Because Each Time I Realized Getting Married Meant Losing a Little Bit of Myself

I am forty, drifting through memories like mist on the moors, and twice in my life I found myself standing...

З життя49 хвилин ago

Living Like a Queen! You’ve Snagged a Wealthy Gentleman Abroad and Are Now Reveling in Luxury!

I only ever knew my parents from a few faded photos in an old album. See, my mum died when...

З життя1 годину ago

Life, Like the Moon: Sometimes Full, Sometimes Waning I once believed our marriage was unshakeable…

LIFE, LIKE THE MOON: SOMETIMES FULL, SOMETIMES WANING I always believed our marriage was as solid and permanent as the...

З життя2 години ago

“You Have No Family, Let Your Sister Have the House—She’s Struggling More Now,” My Mother Said. “It’…

Youve no family, let your sister have the houseits harder for her these days, announced my mother, dreamlike and disembodied,...

З життя2 години ago

I Married a Woman with a Baby. Eighteen Years Later, She Left Me—But Her Daughter Chose to Spend the…

I married a woman who already had a baby. Eighteen years later, she left me. But her daughter chose to...

З життя2 години ago

— After I’m Gone, You’ll Have to Move Out—I’m Leaving the Flat to My Son… “Sorry, Gail, but when I …

After Im gone, youll have to move out. The house will go to my son Im sorry, Margaret, but after...