Connect with us

З життя

«Колбаса на тиждень: як теща вирішила, що ми їмо забагато»

Published

on

У той спекотний липневий день Оксана Миколаївна зранку мила вікна, била подушки й нагадувала доньці, що вже час навідатися до села — час збирати часник. Марія намагалася відмазатися: то робота, то справи, то діти, але мати стояла на своєму, як завжди.

— Скоро літо скінчиться, а ви все в місті киснете! — обурено кинула вона по телефону. — Ягоди відійдуть, картопля посиніє, а ви все в цих своїх телефонах!

Домовилися наступні вихідні: приїдуть, допоможуть у городі, а потім, як звичайно, посидять вечором, відпочинуть.

Андрію не хотілося їхати. Під час минулого візиту сталося недоразуміння, яке він досі не міг забути. Тоді він просто попросив трохи ковбаси до плова — а теща буквально не дала. Так різко, що він мало не поперхнувся.

У суботу вони виїхали зранку. Помогли — швидко й акуратно: часник вирвали, перебрали, склали. Здавалося, тепер можна й відпочити — вечеря, тепла розмова. Андрій вмився, зайшов у кухню. Марія з матір’ю накривали на стіл. Аромат плова крутив голову. Чоловік, щоб не чекати, відчинив холодильник, взяв паличку ковбаси, хотів зробити собі бутерброд — і раптом…

— Не смій! — як постріл, пролунав голос Оксани Миколаївни.

Ковбаса миттю повернулася назад у холодильник. Андрій завмер, наче в землю врослий. Він нічого не розумів.

— Мам, що це за сцена? — здивовано перепитала Марія.

— Ковбаса — тільки на ранок, з хлібом! А зараз — плов. І не псуй собі апетит! — різко відрізала теща.

Андрій сів за стіл, спробував плов, але м’яса там не було. Попросив хоч пару шматочків ковбаси. І знову — відмова.

— Та що ви до неї чіпляєтесь? — обурювалася Оксана Миколаївна. — Ви й так уже половину палички з’їли! Знаєте, скільки вона коштує? Я її на тиждень купила!

Андрій відсунув тарілку. Апетит зник остаточно. Він підвівся і вийшов надвір. Марія пішла за ним пізніше. Чоловік лежав на лежанці, дивлячись у стелю.

— Поїдемо додому. Я не можу тут бути. Тут за кожним рухом — начебто я щось краду. Не дай боже хліб надто щедро намазати — здається, вирве з рук.

— Тут навіть магазину нема, — винувато сказала Марія. — Тільки автолавка раз на тиждень.

— Треба було продукти везти, а не вишні та абрикоси! — хмикнув Андрій. — Завтра їду. Потім за вами приїду. Бо без м’яса я тут довго не витримаю.

— Поїдемо разом, — твердо сказала Марія.

Вранці вони так і зробили. Марія збрехала матері, що Андрія терміново викликали на роботу. Теща проводжала їх незадоволеним поглядом.

Минув майже рік. До Оксани Миколаївни вони не їздили. Але вона до них — будь ласка. І що найдивніше — кожного разу відчиняла їхній холодильник, як свій. Брала, що хотіла, не питаючи. Навіть Андрій сміявся:

— Дивись, ковбаса! Їй, мабуть, тут можна…

Але навесні знову почалися дзвінки:

— Ну що, коли приїдете? Город чекати не буде.

Андрій спершу відмовлявся. Але Марія запропонувала хитрість:

— Зробимо великі закупівлі. Щоб мати не рахувала, хто скільки з’їв.

Андрій погодився — за умови, що по дорозі заїдуть у супермаркет. І ось вони знову стояли на порозі хати в селі. З пакетами.

— Що це у вас? Знову абрикоси? — піджала губи теща, але, заглянувши в торби, побачила сир, м’ясо, ковбасу. І завмерла.

— Це щоб ви не рахували, скільки грамів я з’їв, — усміхнувся Андрій.

Оксана Миколаївна фуркнувала, але промовчала. Пізніше, на кухні, коли нічку не чули, вона шепнула доньці:

— Добре, якщо б ви завжди з продуктами приїжджали. І мені легше, і вам спокійніше.

Марія мовчки кивнула. Їй було і смішно, і соромно. Але головне — тепер Андрій знову був готовий приїжджати. Хоч із закупівлями. Зате без скандалів і докорів. А це, як показала практика, теж своєрідне родинне щастя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × чотири =

Також цікаво:

З життя22 хвилини ago

I Found a Three-Year-Old Blind Boy Abandoned Under a Bridge — No One Wanted Him, So I Chose to Be His Mother.

**Diary Entry** I found a blind three-year-old boy abandoned under a bridgeno one wanted him, so I chose to be...

З життя1 годину ago

One Day, My Husband Came Back from His Mother’s House, Sighed, and Suggested a Paternity Test for Our Two-Year-Old Daughter: Not for Me, but for His Mother

One evening, her husband returned from his mothers house, let out a heavy sigh, and suggested a paternity test for...

З життя1 годину ago

One Day, My Husband Came Back from His Mother’s House, Sighed, and Suggested a Paternity Test for Our Two-Year-Old Daughter: “Not for Me, but for My Mother

One day, my husband came back from his mothers house, sighed, and suggested we get a paternity test for our...

З життя3 години ago

Carry On” or “The Continuation

Adrian lingered with old man Edwards words echoing in his mind. You need a woman in the house. Yes, he...

З життя4 години ago

One Day, My Husband Came Back from His Mother’s House, Sighed, and Suggested a Paternity Test for Our Two-Year-Old Daughter: “Not for Me, but for My Mother

One day, my husband came back from his mothers house, sighed, and suggested we get a paternity test for our...

З життя4 години ago

One Day, My Husband Came Back from His Mother’s House, Sighed, and Suggested a Paternity Test for Our Two-Year-Old Daughter: Not for Me, but for His Mother

One evening, her husband returned from his mothers house, let out a heavy sigh, and suggested a paternity test for...

З життя5 години ago

Ambulance Raced at High Speed Through the Streets of Florence

The ambulance sped through the streets of London, its siren wailing like a cry of despair. Inside, Emily lay unconscious,...

З життя7 години ago

Father Abandons Family for Another Woman When His Daughter Was Just Four Years Old

The father walked out on his family for another woman when little Emily was just four. It happened right after...