Коли я вперше відвідала батьків чоловіка, мене присоромили мої старі понівечені черевики.

Вперше, коли я відвідала батьків свого чоловіка, мені було соромно за свої старі та зношені черевики. У мене були мокрі ноги, але майбутня свекруха робила вигляд, що не зауважує цього. Наступного дня вона запросила мене до себе та подарувала нове взуття.

Коли я була маленькою, тато часто їздив у відрядження, а мама займалася моїм вихованням. Батько дуже мене любив і завжди привозив подарунки з подорожей. Мама ж не проявляла такої теплоти до мене. Одного разу тато поїхав у відрядження і не повернувся. Все моє подальше життя мама звинувачувала мене у тому, що тато залишив її.

У школі у мене не було друзів, і я ходила, як жебрачка, у старому мундирі, який мама знайшла на смітнику. Вона казала мені: “Носи те, що є. Мені потрібно налагодити своє життя. На тебе у мене грошей немає.” У мене не залишалось іншого вибору, тому я покірно носила той мундир. Сама прала, прасувала, шила ненависний одяг і носила його до п’ятого класу.

Пізніше сусідка подарувала мені мундир своєї доньки, яка вже закінчила школу. Я теж носила його до закінчення школи. Взуття я носила, поки воно не стало замале. Врешті-решт, я закінчила школу з відзнакою і вирішила вступити до університету. Обрала факультет економіки. На навчанні теж носила одяг, який давали подруги, коли їм набридали їх речі.

Одного разу я познайомилася з Дмитром, який закінчив університет на кілька років раніше. Ми почали зустрічатися, і він вирішив познайомити мене зі своїми батьками. Коли я їх відвідала, мені було соромно за свої старі і зношені черевики. Мої ноги були мокрими, але майбутня свекруха робила вигляд, що цього не помічає. Наступного дня вона запросила мене до себе і подарувала мені нове взуття.

Я боялася, що батьки Дмитра мене не приймуть, але вони швидко почали ставитися до мене як до члена родини. Не знаю, чим я це заслужила. На весілля вони подарували нам дім, а після закінчення навчання свекор запропонував мені роботу у своїй фірмі, де я мала добру зарплатню. Нарешті я могла купувати собі все, що мені було потрібно. Ніколи не перестану дякувати Богу за те, як склалося моє життя.

Коли моя мама дізналася, що я вийшла заміж, маю хорошу роботу та власний дім, вона швидко прийшла просити про фінансову підтримку, але свекруха почула нашу розмову. Вона подзвонила чоловікові та синові, щоб вони якнайшвидше приїхали додому. Мій чоловік раз і назавжди пояснив моїй мамі, що вона не повинна нічого від мене очікувати. Наприкінці він сказав їй, що дуже вдячний за дочку, але щоб вона більше до нас не приходила. Відтоді мама не контактує зі мною, а я з радістю чекаю на народження нашої дитини.

Мамі, як моя, я б порадила не поводитися зі своїми дітьми так, бо можливо, колись вони вам так само відплатять.